У серцях і пам’яті народу

 

 Сьогодні Миргородський район, вся його громадськість   відзначає 70-річчя визволення краю від німецько-фашистських загарбників. Мало вже залишилося безпосередніх учасників тих грізних подій 1941-1945 років. Війна рясно засіяла  нашу рідну землю братськими могилами. Всі ми свято шануємо пам’ять тих, хто віддав своє життя у тяжкому двобої з фашистськими агресорами. У селищі Комишня на меморіальній дошці біля пам’ятника Невідомому солдату викарбувані прізвища 554 односельців, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни у двобої з ненависним ворогом.

А ще ми зобов’язані шанувати ветеранів, які живуть поруч з нами, адже їх життя є для нас прикладом, як треба любити і оберігати рідну землю, свою свободу і незалежність.

Одним з них є наш односельчанин, шанована у селищі людина Бойко Павло Петрович. Народився він 24 січня 1924 року у Комишні в сім’ї колгоспника. Босоноге дитинство пройшло у рідному мальовничому селищі. Після закінчення семи класів селищної школи відразу пішов працювати у колгосп.  Проте бажання оволодіти професією столяра привело Павла 1942 року до столярної школи у м. Кременчук.

Але у той час війна набирала свого розмаху, тому у 1943 році юнак був мобілізований до армії. Разом з товаришами Павла було направлено на Донбас, де юнаки працювали на шахті. Згодом його було переправлено до Ірану, де служив в охороні.

З 1944 року Павло Петрович брав участь у бойових діях у складі 2-го Білоруського фронту під командуванням Рокосовського. Цього ж року отримав поранення у обличчя і ліве плече. Лікувався воїн у Білорусії в місті Слонім. Тут і зустрів він Велику Перемогу.  

За участь у визволенні рідної землі від німецько-фашистських загарбників, за проявлені у боях з ворогом мужність і героїзм наш земляк нагороджений орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня та «За мужність», численними медалями.

Після демобілізації у 1945 році повернувся Павло Петрович до рідного селища, до рідної домівки. Відразу приступив до мирної праці, пішов працювати шевцем. Після війни його робота була дуже потрібна людям, ремонтував взуття жителів не лише селища, а й навколишніх сіл. Так і пропрацював тридцять років, люди завжди шанували і поважали ветерана війни і його працю.

  Вітаю всіх ветеранів війни селища і, зокрема, Павла Васильовича з  святом. Дякую вам за мир на нашій рідній землі і бажаю здоров’я та довгих років активного життя.

 Валентина Четверова,завідуюча Комишнянською селищною бібліотекою