ЗРОНІТЬ СЛЬОЗУ

до Дня вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років

 

 

Зроніть сльозу. Вони не мали сліз.
Заплачте разом а не наодинці.
Зроніть сльозу за тими хто не зріс,
Що мали зватись гордо – українці.
У останню суботу листопада Україна відзначала День пам’яті жертв Голодомору.
Такі події забувати не можна, про них треба говорити, висвітлювати і пам’ятати аби страшні події не повторилися знову. Адже голод це не тільки смерть, а й духовна руїна, занепад культури, знищення ідеалів, мови, традицій.
Пекло створене в Україні на початку 30 – х років ХХ століття не можна ні з чим порівняти ні у вітчизняній, ні у світовій історії.
На знак шани і пам’яті про односельців, які загинули від голоду, члени клубу «Сім’я» Великосорочинського сільського будинку культури (керівник В.Дерев’янко), громада села Великі Сорочинці, вихованці санаторної школи - інтернату зібралися на мітинг – реквієм біля пам’ятного хреста жертвам Голодомору.

 До присутніх звернувся сільський голова П.В.Полєков, наголосивши на тому, що пам'ять про односельців, жертв страшного голоду, повинна бути для нас священною. Хвилиною мовчання всі присутні вшанували загиблих.
Члени любительського об’єднання «Сімя» провели засідання круглого столу «Голодний рік – голодний вік». Згадали розповіді своїх родичів про ті часи, спогади ще живих свідків голоду.
Директор будинку культури В.І.Міщенко та керівник народного аматорського театру «Промінь» В.В.Подоляка прочитали вірші, які у присутніх викликали сльози на очах. 

Завідуюча бібліотекою В.В.Дерев’янко ознайомила присутніх з літературою у фонді бібліотеки, яка висвітлює ті події.

Валентина Дерев’янко - завідуюча
Великосорочинською бібліотекою – філіалом

Вогонь скорботи в серці на віки

до Дня пам'яті жертв голодоморів

                                                                           Прошу, у серці запаліть

                                                                           Скорботи полум'я священне

                                                                           та крізь століття пронесіть

                                                                           Сльозу безвинно убієнних! 

                                                                                         Наталка Тривайло

Героїчна і водночас трагічна історія України. Вона знала багато важких часів – стихійні лиха, війни, соціально-політичні заворушення та інші негаразди спричиняли різні кризові явища. У XX сторіччі український народ пережив одну з найстрашніших трагедій у своїй історії – ГОЛОДОМОР
         У 32-33-роках голод набув повального характеру із чисельними смертельними випадками. Вмирали цілі села. Страшний 1933 рік… Найчорніший час в історії України. У світі не зафіксовано такого голоду, що випав тоді на долю однієї з найродючіших країн світу – України. У 1933 році смертність від голоду в Україні за різними підрахунками становила від 7 до 10 мільйонів людських життів.          
         Не минув голод і Миргородщину.  На сьогодні в нашім краї встановлено імена  понад 1 500  жертв Голодомору. Проте це далеко не повний список. Як свідчать очевидці тих подій, у районі голодною смертю померло близько 10 000 осіб.

 Голодне лихоліття 33-го – не просто історична минувшина, а незагойна фізична і духовна рана українського народу, яка пекучим болем пронизує пам’ять багатьох поколінь. Сьогодні треба говорити про минуле задля майбутнього, адже безпам’ятність породжує бездуховність, яка роз’їдає тіло й душу нації – перекреслює її історію, паплюжить традиції й руйнує соціокультурну самобутність народу

Наш обов'язок, особливо молоді, - вшановувати, увічнювати пам'ять про вбитих українців і цим зберігати духовну єдність поколінь.

Указом Президента України № 1310/98 «Про встановлення Дня пам'яті жертв голодоморів» від 26 листопада 1998 року щороку у четверту суботу листопада в Україні відзначається національний пам'ятний день — День пам'яті жертв голодоморів.

До річниці голодомору  в центральній  районній  бібліотеці  для дорослих  було проведено годину пам’яті «Голодомор… Вогонь вічного спомину.  Бібліотекарі відділу обслуговування разом з присутніми пройшли стежками болю і мук страшного голодомору на родючих чорноземах України, на безмежних ланах і полях, всіяних житом і пшеницею, на дбайливо доглянутих городах з рясним врожаєм. Чому вмирали? Бо в людей забрали все. Все до останнього колоска, до останньої зернини. Це було не стихійне лихо, а умисно підготовлений голодомор. На абонементі для дорослих оформлено книжкову виставку  «Голгофа голодної смерті». 

 На виставці представлені документальні книги та статті, спогади свідків тих жахливих подій, художньо - документальні книги відомих українських письменників В. Барки «Жовтий князь» ,У. Самчука «Марія», також в читальній залі підготували відкритий перегляд літератури «Пам’ять закарбована у слові».  

 Наприкінці заходу присутні  подивилися в YouTube відеокліп Оксани Білозір «Свіча» та взяли участь у міжнародній акції «Холодний подих згаслої свічі», Ця акція покликана донести до найвіддаленіших куточків нашої планети правду про страшний злочин Голодомору, скоєний у 1932-1933 роках в Україні.

  Хай світло від свічки у небо летить
 Хоча б одну душу зігріє в цю мить
          Щоб душа ця загублена спокій знайшла
І у вічність до Бога вона відійшла.

Вшанування жертв голодомору – це воскресіння нашої пам’яті. Пам‘ять про знищених і невинно убієнних має об’єднати у великій скорботі всіх, хто любить Україну, весь український народ. Пам‘ять має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі.

  Тетяна Мостова, завідуюча відділом   обслуговування  центральної районної бібліотеки