Твій біль і мужність, край наш Миргородський

 

Пам’ять народна глибока, незмовкна,одвічна. Ніщо не вічне на білому світі, тільки – пам’ять... Вона тривожить нас отим покликом журавлиним. Друга Світова війна, яка почалася 22 червня 1941 року вже у вересні підійшла до кордонів Миргородщини. 14 вересня 1941 року, через 84 доби після початку агресії, у другій половині дня німці захопили місто. Довгих два роки стогнала Миргородщина під чоботом нациських катів. 18 вересня 1943 року, війська 373, 93 Миргородських стрілецьких дивізій звільнили  Миргород з – під ярма загарбників, а згодом і всю Миргородщину.                                                                         До Дня визволення Миргородщини в Єрківській сільській  бібліотеці пройшла година пам’яті «Твій біль і мужність, край наш Миргородський». Бібліотекар ознайомила з матеріалами, які розповідають про період окупації Миргородщини та боротьбу населення за визволення краю від поневолювачів. Словами вдячності згадала односельчан, які воювали в роки Другої Світової війни. 

 В бібліотеці також оформлена виставка – пам’ять «В ті вересневі переможні дні». Представлені на виставці матеріали знайомлять відвідувачів з воєнними діями на території Миргорода та району, спогадами ветеранів Миргородщини.                                             

                              

  Вже 78 років жителі села Єрки свято бережуть пам’ять про воїнів, які визволяли наш рідний край. Хвилиною мовчання та покладанням квітів вони вшанували  всіх українських воїнів, які віддали життя за Велику Перемогу.

  Схиляємо голови перед мужністю і нескореністю нашого народу, який знайшов у собі сили вистояти і вижити, який піднявся на бій і переміг у героїчній боротьбі

Це моя Миргородщина

 

Ніхто не забутий,

На попіл ніхто не згорів…

Солдатські портрети

На вишитих крилах пливуть

І доки є пам'ять людей

І живуть матері,

Доти й сини, що спіткнулись об кулі живуть.

    18 вересня жителі Миргородщини відзначають головне свято територіальної громади – день визволення Миргородщини. Точна дата заснування козацького містечка не відома, але 18 вересня 1943 року воно народилося вдруге. Саме тоді над Миргородом замайорів Прапор Перемоги ціною в тисячі життів. А тому вшанування цього дня своїх полеглих героїв та сивочолих визволителів уважають за синівський обов’язок всі жителі Миргородщини.

   В селі Білики відбулося покладання квітів біля пам’ятного знаку директором будинку культури Швець І.А., бібліотекаром Ганженко Н.І., інспектором сектору по роботі з органами самоорганізації населення організаційного відділу міської ради Мандрика Т.В., та місцевими жителями.

Там сплять навічно воїни-солдати,

Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини

Їм не судилось весен зустрічати,

Тих, що стрічаєш ти після війни

Там сплять твої ровесники-орлята

Тепер уже були б із них орли!

Схилились над могилами солдатів,

Що у боях за тебе полягли

   В приміщенні бібліотеки був проведений патріотичний захід «Це моя земля, це моя Україна», для ознайомлення з книгами Миргородщини для користувачів було організовано книжкову виставку «Земля моїх батьків, моя земля»

   Тож з нагоди дня визволення Миргородщини! Бажаємо  мирного неба, спокою, злагоди, добробуту. Добра вам усім, здоров’я, родинного затишку. Нехай у кожній домівці панують мир і спокій, збуваються всі заповітні мрії. Нехай же зростає та процвітає наша Миргородщина!

Світ добра і краси Михайла Коцюбинського

     17 вересня 2021 року виповнюється 157 років від дня народження видатного українського письменника, перекладача, громадського діяча, Михайла Коцюбинського.

     Подоляни називають його зіркою першої величини в краєзнавчому літературному сузір’ї краю. Колискою письменника була Вінниця. Михайло Коцюбинський не раз з великою любов’ю підкреслював, що його дитинство та юність пройшли «все на тім же багатім природою, теплім, прекраснім Поділлі». Тут зароджувався і визрівав його письменницький талант. Творчий доробок митця увійшов до золотого фонду загальнолюдської культури.

      Доля вділила великому сонцелюбу неповних сорок дев’ять років, але за такий короткий час він встиг зробити не на одне життя. Десятки новел, до яких, як до життєдайного джерела, звертаються все нові покоління читачів, активна громадська робота, про яку і сьогодні із вдячністю згадують українці, інтеграція України в загальноєвропейський культурний простір, виховання цілої плеяди молодих літераторів, що стали справжньою окрасою української літератури.

      Творчість Михайла Коцюбинського належить до тих особливих сторінок нашої культури, які ніколи не припадуть пилом забуття. Мине ще 100 і 200 літ, а до неї повертатимуться, як до глибокої криниці краси і людяності, життя і мрії, казки і дійсності, які вмів гармонійно поєднати високий талант художника і громадянина.

    До цієї знаменної дати в бібліотеці був проведений бібліотечний етюд «Літературні обрії М. Коцюбинського» організована  книжкова виставка «Великий майстер художнього слова».

   Митець за покликанням, М.Коцюбинський мріяв створити літопис добра, але в епоху жорстокості письменник змушений був творити літопис всенародного горя, поневірянь і випробувань. Та надія, як і мрія, не покидала письменника. Хіба не про те він казав: «Яка сила життя! Ми звикли до нього і не помічаємо перемого живого над мертвим, дійового над інертним, і ми ніби не знаємо, що сонце творить квіти й плоди з мертвого каменю, не бачимо, як всюди торжествує живе, щоб бадьорити й радувати нас. Ми повинні усміхатися світові дружньо».