Мої роки - моє багатство

                    

               

Вартий шани сивий волос

І старий тихенький голос.

До тих зморщок придивіться,

Станьте ближче й поклоніться.

Цими днями, в теплій, щирій, відвертій атмосфері, в Попівській сільській бібліотеці-філіалі, відбувся захід «Мудрі та багаті літами», який підготувала завідуюча бібліотеки з учнями Попівської ЗОШ, для людей старшого покоління. Адже повага до старших – одна з головних цінностей людської моралі. Це і привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, взаємозв’язку поколінь. Мудрі і багаті літами, шановні бабусі та дідусі! Все, що оточує нас – міста і села, заводи і безкраї лани – є результатом вашої невтомної праці, говорила ведуча заходу. Ніби щось надломилось у цьому світі, бо черствіють наші душі, ми не відчуваємо  чужого болю, забуваємо про те, що старість обов’язково прийде  до кожного з нас. Здається, старість – далеко… Ми живемо,  і  впевнені, що вічно житимемо на планеті. Провідним мотивом заходу стало розмірковування про найціннніші вічні людські скарби : доброту, людяність, милосердя. Бібліотекар прагнула показати роль старшого покоління в становленні людини, виховати любов, повагу та вдячність до мудрих і багатих літами, бажання допомагати їм.

            А діти прийшли на свято з своїми матусями, дідусями та бабусями і дарували їм хвилини радості та насолоди. Щирими оплесками присутні зустрічали Маринку Зінченко, яка співала своїй бабусі Олі «Дякую тобі бабусю за таку матусю» .

 Зі сльозами на очах, бабуся Надя слухала вірш найменшої учасниці заходу , учениці 1-го класу, своєї онуки Насті Кириченко.

 А які оплески мама Світлана дарувала своїй доньці Олександрі Супрун за такий чудовий вірш.

 Ліричні вірші, сердечні слова чергувалися з музичними номерами . А особливо виконання пісень людьми різних поколінь. Мудрі і багаті літами, Анастасія Козицька та Олександра Пономаренко, виконали низку українських народних пісень,

  а у відповідь молоде покоління: Влада Нестеренко, Катя Шпак, Аліна Кравченко подарували пісню «Розкажи мені, бабусю, казочку» і побажали присутнім на заході «Сто відсотків щастя».

А який запальний танок виконала Каріна Недождій.

 І найщиріші оплески, звичайно ж, від її бабусі Алли. Влада Нестеренко чудово зіграла роль бабусі в театралізованій сценці «Золоте правило».

 Присутні на заході познайомились з відкритим переглядом літератури «Милосердя і доброта — людства два крила».

На заході лунали слова вдячності людям похилого віку. Та хочеться сказати, що в бібліотеці відбулося не лише свято людей похилого віку, але і свято кожного з нас. Лише для одних він - в дійсності, для інших - в майбутньому. Коли життя іде на схил, самі прості радощі стають дорожчими.

Тому, бібліотека разом з своїми маленькими користувачами , подарувала присутнім хвилини добра, радості та турботи.

Любов Демидко, завідуюча Попівською сільською бібліотекою- філіалом

Книга, яку я зараз читаю!

Бібліотекар рекомендує

        Шановні користувачі!Із задоволенням хочу представити вам нову книгу, що поповнила фонд нашої бібліотеки. Це літературний доробок популярної сучасної української письменниці Ірен Роздобудько «Дві хвилини правди».

         Особисто мене книга захопила, читається легко, на одному диханні. Тут є все: втомлені від життя герої, втрачене й набуте кохання, просякнуті болем спогади… і навіть вбивство з втечею. Авторка протягом всього роману тримає інтригу: передбачити наступний крок дійових осіб майже неможливо.

         В книзі багато матеріалу для роздумів. Тому читаю з ручкою, виписуючи те, що знаходило відгук. Зі сторінок роману постає страхітлива історія пробудження душі, й одночасно віра у можливість людини круто змінитися, зробивши на дорозі свого життя зупинку. От тільки бажано, щоби не запізно!

         А яка мова, які порівняння! Наприклад, образ метелика за склом – прекрасна за своєю глибиною метафора несумісності, окремішності, приреченості: «…я не хочу обманювати тебе. Я – метелик. Жила - і померла. Тобі подобаються засушені метелики? У мене вже є все, що потрібно: коробка зі скляною кришкою, жорстокий поролон, голки по обох боках – аби крильця завжди були розпрямленими і гарними. На мене дивляться, але ніхто не може видряпати з-під скла. Я цього не хочу!»

         Отже, шановні користувачі, нова книга не змарнує ваших сподівань. Майже 250 сторінок правди від Ірен Роздобудько чекають на вас!

        

 Роздобудько, Ірен Дві хвилини правди:роман /Ірен Роздобудько. – 3-тє вид.- К.: Нора-Друк, 2016. – 248 с.

        

Людмила Ігольніцина, провідний бібліотекар

відділу обслуговування Миргородської ЦРБ

Закладіть основи для майбутнього успіху вашої дитини вже сьогодні!

Дені Дідро якось написав про те, що люди перестають мислити лише в тому випадку, коли перестають читати. І це дійсно правильне твердження. Та на жаль,зараз не кожна людина розуміє, що читання розширює кругозір, підвищує інтелектуальні здібності, змушує мислити й аналізувати (і це лише незначна частина позитивного впливу, який чинить на нас художня та інша література).

Брати Капранови, відомі сучасні письменники, в одному зі своїх інтерв’ю говорять: - «Ми свого часу відкрили такий закон: порахували кількість бібліотек, як своєрідний індикатор населення. І все вишикувалося: чим менше бібліотек і кількості читачів на душу населення, тим менша національна свідомість і патріотизм громадян. Якщо в Тернопільській області ця цифра складає 11 бібліотек на 10 тисяч населення, то в Донецькій на таку ж кількість була одна. У Донецькій області сьогодні танки, а в Тернопільській їх ніколи не буде. І не тому, що там стоять протитанкові їжаки, а тому що там є культура читання.» Та кого ж звинувачувати у цьому? Органи виконавчої влади? Школу? Відповідь буде простою: потрібно виховувати культуру читання, яка впливає в свою чергу на мислення та аналізування, а основи цього закладаються спочатку в сім’ї.

Головна відмінність сімейного читання від інших його видів – класного, позакласного та домашнього – полягає в тому, що батьки, використовуючи книгу, починають по-справжньому займатися духовним розвитком своєї дитини, формуванням її особистості. Думка про те, що література – підручник життя, не нова, але, не дивлячись на банальність, це твердження вірне. Чим більше читатиме дитина, тим краще вона орієнтуватиметься в житті і знатиметься в людях. Залучаючи дітей до читання, ми тим самим допомагаємо їм бути успішними в житті.

Досвід і практика всієї світової цивілізації показує,  що без читання немає людини, немає особистості. Саме книга стала тим незмінним інструментом, який допомагає сформувати етичні принципи, моральні засади і культурні цінності, опановувати інформацію, накопичену століттями, розвинути фантазію, навчати думати, аналізувати, оцінювати власні і чужі вчинки. Саме книга є об’єктом естетичної насолоди, перетворює неминучий в житті годинник нудьги і неробства на захоплюючу можливість переноситися в інші світи, в інші часи.

Наталія Попович , провідний методист Миргородської централізованої бібліотечної системи

А пам’ять священна

                                                                  Ми не були в бою, та бій той відчуваєм.

                                                                  Чому і як живе у нас незнаний бій?

                                                                  Чому до ворога ми як вогонь палаєм?

                                                                  І день той в пам’яті триваємо своїй.

            73 роки відділяє нас від тих днів, коли Україна була звільнена від нацистських окупантів.  Та скільки б не пройшло років і десятиріч, ми завжди будемо звертатися до тих історичних подій, що знаменують перемогу життя над смертю, розуму над безумством, гуманності над варварством. Невимовно тяжких втрат зазнав український народ у тій страшній воєнній круговерті, що розмела, понівечила, і розтоптала мільйони людських доль. Це була трагедія, її принесли з собою німецькі орди, які без жалю потоптали нашу землю, палили міста і села, грабували, гнали в рабство, убиваючи на своєму шляху кожного хто не хотів скоритися загарбникам.

             В останні дні жовтня було остаточно вигнано з України нацистських окупантів. Пам’ять про тих хто не шкодував себе, рятував рідну землю і приніс перемогу над нацизмом  живе і нині. Біликівська сільська бібліотека спільно з будинком культури провели годину-реквієм « Немеркнуче світло великого подвигу». Під час якої полинули пам’яттю в минуле і згадали про наших визволителів.

            Дорогою ціною дісталася нам перемога над нацизмом. Минатимуть роки, змінюватимуться люди, покоління і настане той час, коли зовсім не залишиться живих свідків того страшного лихоліття, але пам’ять про них житиме вічно!

                    Наталія Ганженко, бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки-філіалу.