Люблю тебе, мій рідний краю…

                         «Рідна сторона

                         стає ще ріднішою

                         і ближчою,

                         якщо ти знаєш

                         її минуле,

                        будуєш сучасне

                        і бачиш майбутнє».

                                   М. Ігнатюк

            …У кожного з нас є своє місто чи село, свій куточок на дорогій і рідній землі, куди ми завжди пориваємося душею. Це те священне місце, де ми народились і зростали, набиралися сил, звідки вирушали в широкий світ. Звідси, з рідного батьківського порога, від зеленого куща калини чи від білокорої берези, починається наша Батьківщина.

            Миргородщина! Хто не знає цього чарівного куточка на Полтавщині, цього благословенного  поетичного краю, який прославив на весь світ неперевершений чародій слова Микола Васильович Гоголь.

            7 березня Миргородщина святкуватиме своє 95-річчя.

            З нагоди цього свята в Миргородській районній бібліотеці для дітей влаштована книжково-ілюстративна виставка « Люблю тебе, мій рідний краю».

            На ній представлені книги видатних краєзнавців Людмили Розсохи, Ганни Бабич, Валерія та Вікторії Шаповалових про історичне минуле та сьогодення нашого краю, видання про знаних і знатних миргородців Василя Капніста, Дмитра Трощинського, Василя Ломиківського, Івана Муравйова-Апостола, Володимира Кабачка, Михайля Семенка.

            Тож ласкаво запрошуємо відвідати читальну залу Миргородської районної бібліотеки для дітей та переглянути книжкову виставку «Люблю тебе, мій рідний краю».

            А тебе,  Миргородщино, з ювілеєм!

                                                                       Катерина Яневич, бібліотекар І категорії

                                                                              районної бібліотеки для дітей

Прекрасне слово і душа у мові рідній воз’єднались

«Моя прекрасна, українська мова,

Найкраща пісня в стоголосі трав,

Кохане слово, наше рідне слово,

Яке колись Шевченко покохав».

            Ці слова стали епіграфом до проведення тематичної години «Слово наше рідне, слово українське», яка була проведена в Комишнянській селищній бібліотеці.

Бібліотекар Софія Шелевейстро познайомила користувачі з історією розвитку рідної мови та запровадження відзначення Міжнародного Дня рідної мови. Це свято досить молоде, сказала Софія Миколаївна, воно було запроваджено у листопаді 1999 року, рішенням тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, з метою захисту мовної та культурної багатоманітності. Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кожного епосу.

            Рідна мова – це мова, що засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. У мові – доля народу, без мови немає нас, немає минулого і майбутнього

            Завідуюча бібліотекою познайомила користувачів, що були присутні на заході, з викладкою книг «Плекатимеш мову – цвістимуть слова». А з відео презентації « Рідна наша мова в житті для нас основа»,  читачі дізналися, що наш народ не одне століття боровся за рідну мову, за те, щоб сьогодні вона стала державною, що наша мова не зникла, бо люди берегли її, як перлину, щоб ми могли заговорити нею у повний голос.

            Тож  плекаймо рідне слово, шануймо нашу державну основу!

Валентина Четверова, завідувачка Комишнянською селищною бібліотекою.

Яке прекрасне рідне слово! Воно не світ, а всі світи…

         Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної

мови. Рідна мова-це скарбниця народної мудрості, криниця живої води, невичерпне джерело добра, нескінченна річка слів, струмок  надії. Українська мова-це мова віршів, пісень, казок, прислів’їв, приказок, скоромовок, легенд нашого краю. Тож зібралися найменші користувачі  Кибинської сільської бібліотеки на годину спілкування  «Наша мова –солов’їна». Вони прослухали розповідь  завідуючої бібліотекою про красу і щедрість української мови, ознайомилися з книжковою виставкою  «Мови - чисте джерело». В свою чергу дітки прочитали віршики про рідну мову. Про щедре дякую, спасибі і будь-ласка розповідали  брати Сергій та Олександр Доровики у вірші «Мова» В. Гринько.

           В кінці заходу діти намалювали малюнки  різної тематики та вибрали книги для читання вдома.

 Надія Глушко, завідувачка Кибинською сільською бібліотекою-філіалом

Попівська бібліотека – центр спілкування

            Людина відрізняється від інших створінь тим, що вміє спілкуватися. Все її життя –це безперервний обмін інформацією, досвідом, навичками, результатами діяльності з собі

подібними, в ході якого формуються якісь нові відносини між людьми. Задоволення від спілкування позначається на психологічному комфорті, на успішності в любій діяльності, полегшує здобуття поставленої мети. Люди потребують спілкування, а саме нових вражень, почуттів, знань, обміну інформацією, хочуть поділитися з кимось своїми переживаннями й думками. А бібліотека на селі є найбільш доступним культурним закладом для місцевої громади і виконує чимало місій. Це своєрідний довідковий, інформаційний та освітній центр.

Кожний, хто переступає поріг  Попівської  книгозбірні, поринає у чарівний світ книг. Затишне приміщення, прикрашене панорамою попівських  краєвидів, виготовленими вишивками та малюнками попівських  майстринь  , предметами декоративно-ужиткового мистецтва минувшини та нового часу, створює неповторну атмосферу.

Тому і залюбки відвідують бібліотеку місцеві жителі. Бібліотека для них - це не тільки сховище книг, це місце панування культури, де діє живий її носій – бібліотекар, покликаний спілкуватися не стільки з паперами, звітами, скільки з живими людьми, читачами. Саме для людей похилого віку стрімко зростає значущість бібліотек, а з боку бібліотекаря вони завжди знаходять шанобливе ставлення і повагу. Тож і нещодавно зібралися вони в Попівській бібліотеці, щоб провести годину вільного спілкування. Під час спілкування познайомилися з новою жителькою села Оксаною Подолякою, яка переїхала до дочки на постійне місце проживання. І перш за все , стала користувачкою нашої бібліотеки.

 На годинку до бібліотеки завітала і найкраща вишивальниця села Любов Гнатик зі своїм чоловіком Олексієм.

 Та й подруга Любов Антонівни завітала- Галина Григорівна Подоляка.

 Година спілкування пролетіла для відвідувачів непомітно , розмова проходила в затишній , дружній атмосфері, бібліотекар, добра господиня, пригостила присутніх запашним чаєм, познайомила з новими періодичними виданнями, що отримує бібліотека.

      Про роль і значення бібліотеки в житті кожної людини можна говорити багато, та хочеться наголосити, що Попівська бібліотека – це  ініціатор цікавих починань, вона робить відчутний внесок у формування та  розвиток кращих морально-етичних людських якостей своїх користувачів.

Любов Демидко, завідувачка Попівською сільською бібліотекою-філіалом