Небесна Сотня – то в серцях вогонь

                                                                                                  

                                                                                                       Сьогодні, ненька – Україна

      Переживає тяжку мить.

                                                                                                        Київ стоїть – немов руїна,

      А Схід - гарматами гримить.

  Ці рядки були невід’ємними під час проведення  годині пам’яті  Небесної Сотні, який організувала бібліотекар Савинцівської сільської бібліотеки Валентина Тищицька, котра разом із учнями 7-10 класів згадала страшні події, що відбулися на майдані.

Кожне слово, сказане в стінах Савинцівської ЗОШ (де було проведено годину  пам’яті) не залишило байдужими присутніх. Ведучі заходу Олександр Козоріз та Анастасія Тищицька провели в історичне минуле слухачів.  Розповіли про наших героїв, яких сьогодні ми  називаємо «Небесна Сотня». Ці люди загинули  за незалежність рідної країни, за права українців, що прагнули ввійти до Євросоюзу. Присутні   вшанувати пам’ять про них хвилиною мовчання.    Революція Гідності залишила слід в серці кожного українця. 

Під час проведення години пам’яті присутні пригадали слова Нігаяна, що говорив вустами Шевченка. Діти висловили свої емоції стосовно всього почутого: «Воно бере за живе. Я ледве стримала сльози.» - говорить учениця 9 класу. На заході звучали мелодії присвячені цьому дню, зокрема: «Пливе кача», пісня «Січових стрільців». Підводячи підсумок обговоренням цих подій, діти висловили слова вдячності організаторам години пам’яті та її учасникам.

Валентина Тищицька, бібліотекар Савинцівської бібліотеки - філіалу

Безсмертна дочка Прометея.

                  

        Будь-яка людина щоденно пише свою “ Книгу життя”.  І важливо, щоб кожна сторінка була виписана добрими ділами, щирими почуттями, впевненими кроками до гідної мети. Написана прекрасними чорнилами ця « Книга» житиме в душах людей.

Справді, потрібно пройти свій шлях так, щоб залишившись у  пам’яті народній, запалити вогонь незалежності  , відданості, добра, поваги до інших. Нам відома  велика кількість людей , що з гідністю пройшли щлях від народження до визнання. Серед них і  Леся Українка.

 І ось 25 лютого, саме в той день, коли 145 років тому  побачила світ ця талановита жінка, у Слобідській бібліотеці - філіал відбулося засідання любительського об”єднання

“ Слобідські  посиденьки”. Учасники  об”єднання були запрошені на бібліочай  “ Хотіла б я піснею стати”.

Ольга Марченко розповіла присутнім про те, що доля Лесі Українки була надзвичайною. Щедро обдарована талантом, наділена ніжним, чутливим серцем, сповненим палкої любові до людей, поетеса зазнала і великого горя, якого завдала їй хвороба. Але ніщо не могло зламати душу Лесі Українки, вона вміла тішитися навіть

“вкрайчиком щастя “ серед страждань і болю. Вона у своєму виступі також  повідомила і про особисте життя Лесі.

Бібліотекар провела бесіду біля книжкової виставки “ Безсмертна іскра Прометея “, де було представлено чимало творів з доробку поетеси. А також у своєму повідомленні розповіла присутнім про те, що у своїй праці доктор філологічних наук Олег Бабишкін,  у далекому 1965році  написав про те, що померла Леся Українка 1 серпня 1913 року у

м. Сурамі в оточенні друзів – українців, грузинів, росіян, вірмен. Похорони відбулися через кілька днів у Києві. В телеграмі, яку надіслали миргородські робітники, був підсумок життя великої поетеси, друга робітників: “ З приводу смерті поетеси ми, робітники, прилучаємо свій жаль до великого смутку неньки України. Спи ж спокійно, наше сестро, ти була Людиною і недаремно жила на світі”.

Минають роки і десятиріччя. Та з кожним роком шириться гурт читачів і шанувальників Лесі Українки. Вона в нашій сучасності. В щирій і відданій любові український народ серед найкращих своїх синів і дочок називає безсмертну українку з ніжним ім’ям Леся.

                                                                                                     Наталія  Дорогопулько,

                                                                        бібліотекар Слобідської бібліотеки -філіалу

"Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає"

до 145- річчя від дня народження Лесі Українки.

25 лютого, з метою популяризації творчої спадщини славної дочки України, та святкуючи 145 – річчя від  дня народження Лесі Українки  Біликівська  сільська бібліотека – філіал спільно з будинком культури провела літературно – музичну  годину для учнів місцевої  школи «Дочка Прометея» .

Життя Лесі Українки було сповнене болю, переживань, оптимізму, патріотизму, великої любові до України та свого народу. Ніжна, але сильна духом, пройнята прометеївським вогнем любові до людей, Леся Українка- неперевершений поет, поет-патріот. Саме тому її називають дочкою Прометея, бо вона любила правду, добро і людяність. З біографічними даними  видатної поетеси присутніх ознайомила бібліотекар Біликівської бібліотеки.  На заході  звучали вірші, вони були вітерцем, що несе відпочинок. Зворушливо звучали  пісні, які знайшли  знаходили відгомін в душі учнів.

Сьогодні, як ніколи раніше, ми повинні розширити знання дітей про життя і творчість Лесі Українки, передати глибину її поетичного світу викликати захоплення її силою волі, виховувати любов і повагу до творчої спадщини, адже спадщина Лесі Українки - це багатюще джерело краси і творчого духу народу, з якого черпати усім живущим і прийдешнім поколінням чисту воду, брати наснагу для життя і праці.

                                                         Наталія Ганженко, бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки.

Час плине, а пам’ять залишається.

 Минатимуть і дні, й роки,
Забудеться руїна,
Але в історію ввійдуть
Герої України.
(Юлія Волощакевич)

 Їх назвали Небесною Сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Полягли за честь, за волю, за право бути Українцями і за свою Батьківщину. Героїчна Сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі.

20 лютого, відповідно до Указу Президента України від 11.02.2015 р. №69/2015, Україна вшановувала подвиг учасників Революції Гідності та  Героїв Небесної Сотні.

З нагоди  другої річниці вшанування Героїв Небесної Сотні, саме 20 лютого, у Хомутецькій сільській бібліотеці спільно з будинком культури  відбулася година пам’яті «Герої не вмирають», в пам’ять про загиблих за майбутнє України представлена виставка-експозиція  «А вони вірили», 

 з хвилюванням присутні слухали розповідь  художнього керівника  сільського будинку культури  Вікторії Кобильченко про героїв Небесної сотні .

 Вікторія  Миколаївна  розповіла про молодих 18-ти річних юнаків та дорослих чоловіків - Героїв України, котрі, не жаліючи свого життя, виборювали свободу рідної землі.  Владислав Микильченко , учень 7 класу, прочитав патріотичного вірша , присвяченого подіям того часу, « Ми пам’ятаємо».  

  Користувачі мали змогу переглянути зворушливі відеоматеріали про жертовність та героїзм українського народу під час подій на Майдані, прослухати неофіційний жалобний гімн “Гей, плине кача…”, пісню “Мамо не плач” а також переглянули відеофільм «Небесну Сотню, Господи, прийми».

 Всі присутні вшанували хвилиною мовчання пам'ять Героїв Небесної Сотні та загиблих в зоні АТО.             На закінчення заходу бібліотекар звернулася до присутніх  зі словами «Ми не маємо права забути, що  Герої Небесної Сотні дали нам можливість жити вільно, будувати нову країну, і ми в неоплатному боргу перед ними. Вони загинули, щоб ми жили. І найменше, що ми можемо зробити – це забезпечити те, щоб їх жертва не була марною та те, щоб подібне більше ніколи не повторилось».

Людмила Бабич, завідувчка Хомутецькою сільською бібліотекою – філіалом.