Конституцію вивчаємо, пам’ятаємо, поважаємо

З метою гідного відзначення 21-ї річниці Конституції України у Попівській сільській бібліотеці  протягом червня місяця  проведено інформаційно-просвітницькі заходи з питань формування правової культури, виховання громадянської свідомості та поваги до Основного Закону України. Так, 22 червня для читачів дитячого віку був проведений відеоперегяд  «Сторінками  Конституції України». 

Бібліотека презентувала користувачам  літературу про історію Конституції України, добірку матеріалів про гетьмана України Пилипа Орлика та його першу Конституцію, зробила  коментований перегляд виставки-роздуму «Конституція моєї Батьківщини». Читачам була запропонована правознавча, історично-довідкова та художня література. Виставка продемонструвала, яким складним був процес створення Конституції та відобразила найважливіші шляхи конституційного процесу.

А ще бібліотекар розповіла дітям, про те як «народжуються» закони; пояснила, що Конституція надає дітям рівні права та не допускає жодного насилля над дитиною. Надзвичайно цікаво пройшла вікторина «Моя країна – Україна!», присутні активно відповідали на запитання вікторини. Запитання були і про Прапор України, про Гімн та Герб держави. Безумовно, такі заходи формують у читачів  стійкі громадянські почуття, любов до своєї Батьківщини та гордість за приналежність до неї.

Любов Демидко, завідувачка Попівської сільської бібліотеки-філіалу.

Конституція - основний закон моєї держави

                                         Україно, в паростках надій,

                                         Із широкою, як степ, душею,

                                         В думі сивії, волі молодій –

                                         Переймаюсь долею своєю.

            28 червня Україна відзначає державне свято — День Конституції України. Конституція 1996 року стала важливим етапом в українському державотворенні та законотворчості, у розвитку українського суспільства. Саме Конституція проголосила Україну суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, визнала людину найвищою соціальною цінністю.

Напередодні великого свята Дня Конституції Біликівська сільська бібліотека, спільно з будинком культури підготували для своїх односельців інформаційну подорож

 «Ми люди вільної держави», під час якої ознайомили відвідувачів із державною символікою України, та найважливішими правами кожної людини. Масовий захід звучав під музичне оформлення патріотичних пісень. Діти декламували прекрасні вірші про Україну. Та у виконанні Швець Саші, Таран Лєри, Перепелиці Даші, та Рудяк Маші прозвучали пісні Наталії Май «Добра пісня», та Галагана Ростислава «Розкажу про Україну».

            «Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути». Ці слова належать видатному українському мислителю двадцятого століття В’ячеславу Липинському.  Практика застосування Конституції України свідчить про необхідність оновлення положень Конституції на основі збереження її демократичного змісту, розвитку її потенціалу. На даний час в сільській бібліотеці  пропонується до перегляду  інформаційно-тематична виставка: «Конституція – головний підручник життя», представлена література надає можливість кожному ознайомитися з важливим значенням Конституції, в якій закріплено право українського народу мати власну державу, дається відповідь на питання, якою ця держава буде, які шляхи її розвитку.

            І сьогодні хотілося б звернутися до нашої молоді  з такими словами:

 Ви – громадяни України, вам належить її майбутнє. Саме вам утілювати  в життя мрії і сподівання попередніх поколінь.

              Наталія Ганженко, бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки-філіалу.

Дорожні замітки бібліотекаря

            Літо – пора подорожей, яскравих вражень. Тож я, зазвичай у червні, виїжджаю за межі рідної Полтавщини, аби відвідати інші області України, ознайомитися з їхніми пам’ятками історії та культури, оглянути бібліотеки, поспілкуватися з колегами, запозичити щось нове і цікаве.

            Цього року, як член Полтавського обласного відділення УБА, разом з іншими її представниками здійснила культурно-освітню поїздку на Чернігівщину. Вранці 13 червня ми прибули до Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І.Котляревського, де на нас чекала заступник директора Надія Володимирівна Влезько. Звідти наша група у складі 20 осіб на мікроавтобусі вирушила в дорогу.

            Першою зупинкою на маршруті став Ніжин.  Місто знаходиться на перетині транспортних шляхів, які проходять з заходу на схід і з півночі на південь.  Тому спочатку ми оглянули  експозицію унікального музею України «Ніжинська поштова станція», яка відтворює станцію ХІХ століття, а у другій залі - кімнату станційного наглядача.

 Потім дісталися  Музею рідкісної книги імені Г.П.Васильківського, атмосфера якого не  залишає байдужим будь-якого бібліотекаря: запах старого паперу, величезні фоліанти у шкіряних та пергаментних палітурках із золотим тисненням, припалі віковим порохом незвичайного велетенського формату обкладинки, видрукувані червоною кіновар’ю вигадливі кириличні заголовки, суворі, наче вишикувані на плацу, рядки готичних текстів…

Не могли ми оминути й музей Миколи Гоголя. Як відомо, наш славетний земляк сім років свого життя присвятив  навчанню у Ніжинській гімназії. Серед експонатів музею: портрет 12-річного Гоголя, на­писаний художником Д. Варакутою.   Із задоволенням ходили ми по залах картинної галереї, де представлено живопис різних епох. Особисто мені припали до душі полотна західно-європейських художників епохи Ренесансу та ХVІІ ст.

 Перебування у Ніжині завершилося візитом до центральної міської бібліотеки ім. М. Гоголя, працівники якої показали нам виставки книг та вироби майстрів рукоділля.

            Наступний день ми провели у Чернігові. Перша половина була присвячена екскурсіям  по історичних місцях древнього міста: Красна площа, Дитинець, Болдині гори, підземний печерний комплекс Антонієві печери, Троїцько - Іллінський комплекс. 

Відвідали ми й літературно-меморіальний музей-заповідник Михайла Коцюбинського, що розповідає про життя і творчість видатного українського письменника.

 А після обіду нас гостинно зустрічали Чернігівська центральна бібліотека ім. М. Коцюбинського та три обласні: бібліотека для дітей, бібліотека для юнацтва та Чернігівська ОУНБ ім. В.Г.Короленка.

            Чернігівська центральна бібліотека ім. М. Коцюбинського відзначається активною участю у різних проектах, виграє гранти. Завдяки чому має комп’ютерну техніку, нові меблі.

            Обласну бібліотеку для дітей чернігівці знають добре. Її користувачами стають майже з пелюшок. Для цього створені всі умови. Нашій групі довелося відвідати бібліо-кафе, меню якого запропонувало  вареники. Господиня в українському національному костюмі, використовуючи мультимедійні засоби, розказала нам про улюблену страву. Повідомлення було пов’язане з творами художньої л літератури. Й врешті решт почастувала нас варениками з сиром та сметаною. Смакота!

Завзяті, креативні працівники обласної бібліотеки для юнацтва влітку організовують дозвілля молоді на свіжому повітрі. Не обходяться без них й спортивні змагання: стадіон – поруч.

Чернігівська ОУНБ ім. В.Короленка – найвагоміша бібліотека області. Має потужний фонд сучасних документів. Постійно проводить літературні вечори, виставки, презентації і конференції. Для нас провели екскурсію по її відділах.

15 червня ми побували  у селищі Козелець. Тут перед нами люб’язно відчинив двері музей історії ткацтва Чернігівщини, в якому зберігаються колекції рушників, знаряддя праці для обробки льону, картини місцевих художників, вироби з кераміки, дерева та соломи, світлини та ін..

Відвідали ми й православні храми - Собор Різдва Богородиці та Свято-Георгієвський жіночій монастир.

На сам кінець оглядово ознайомилися з роботою Козелецької центральної районної бібліотеки й  повернулися додому.          

Ці три дні були насиченими. Ми пройшли пішки декілька кілометрів, піднімалися вгору, спускалися вниз. Не став нам на заваді, навіть, дощ, який пускався час від часу. Але зарядилися енергією й готові працювати далі.

Хочеться подякувати Надії Володимирівні Влезько, голові Полтавського відділення УБА,  за те, що зрушила нас з місця і організувала поїздку, а також господарям всіх закладів Чернігівської області, що приймали нас. за увагу і привітність.   

Море вражень, позитивних емоцій вистачить на цілий рік. Отже, дорогі друзі, до нових зустрічей!

Людмила Ігольніцина, провідний бібліотекар відділу обслуговування Миргородської ЦРБ

Чорнобривці у рідному краї

Споконвічна традиція усіх народів - патріотична любов до клаптика рідної землі, де ти народився і виріс, повага до батька-матері, пам'ять про предків, шанування рідної мови, історії, усвідомлення себе кров'ю і плоттю свого народу, бажання передати його духовні надбання у спадок наступним поколінням - це природні почуття. У серці справжнього українця завжди жив і житиме той яскравий вогник , що повсякчас нагадує нам про наше походження, про наше минуле. Це та незгасима зоря, що кожний час зігріває душу своїм теплом, спогадами та дає нам надію на краще майбуття, на великі досягнення та звершення українського народу як могутньої та непереможної нації.  Тому і не дивно, що чергове засідання  клубу дозвілля для жінок «Подруга», який функціонує при Попівській сільській бібліотеці, було присвячене саме  вивченню однієї з сторінок історії свого краю, а саме бібліотекар підготувала краєзнавче повідомлення «Попівчани – учасники революційних подій 1917 – 1921 років на Миргородщині». Присутні мали змогу познайомитись також з  переглядом літератури «Бій за державність 1917 – 1921 років». 

Попівка - це мальовнича перлина Миргородщини. Перша згадка про село з'явилася ще у 1572році (у другій половині 16 століття), тому воно є досить давнім поселенням. В вересні цього року попівчани будуть святкувати 445 річницю із дня заснування села, тому члени клубу «Подруга», а  це  саме ті ініціативні люди, які своїми руками хочуть  зробити своє село кращим  і вирішили провести екологічну акцію висадки квітів- чорнобривців під назвою : «Живи та квітни, село моє рідне!».  В центрі села, попереднім сільським головою Олексієм  Миколайовичем Шпаком, було  закладено клумби і посаджено  квіти. Тепер ці клумби підтримуються  працівниками із центру зайнятості населення  і гарно повесні на ній цвіли іриси. Під час акції  дівчата з «Подруги»  вирізали сухі пагони квітів і на центральній клумбі села  висадили 445 кущів чорнобривців. Саме символічно, висадили - 445 кущиків, адже вони будуть квітувати до дня святкування, в вересні 2017 року, 445-річчя заснування нашого рідного села. А ще посадили квіти біля пам’ятника Т.Г. Шевченку та пам’ятного знаку «Борцям за волю України». Ми любимо своє рідне село і всього висадили біля  600 кущів чорнобривців. Чому чорнобривці? Та тому, що це рослини сильні, красиві і корисні. У нас їх люблять і цінують по – особливому, адже вони є символом матері та України. Самими активними учасниками акції були  Ліда Гирман, Наталія Кубай, Женя Недождій, Оля Зінченко, Галина та Катерина  Подоляка, Галина Рябко.

 І хай наше село  спалахує дивовижним цвітом різнобарвних квітів, що випромінюють яскраве світло та тепло, яке зігріває наші душі, спраглі до добрих вчинків та високих моральних цінностей.

Любов Демидко, завідувачка Попівської сільської бібліотеки - філіалу