Поет високого духу

            2 лютого  виповнюється 120 років  від дня народження Євгена Маланюка - видатного українського поета, письменника культуролога-енциклопедиста, публіциста, літературного критика.

Євген Маланюк народився 2 лютого 1897 року в Ново-Архангельську на Херсонщині в родині українських інтелігентів. Дитячі та юнацькі роки письменника минули в літературно-мистецькій атмосфері. Хлопець непогано малював, а вірші почав писати в 11-13 років. З дитинства зачитувався «Словом о полку Ігоревім», віршами Тараса Шевченка, прозою Едмондо де Амічіса та Марка Твена.

У 1914 році закінчив Єлисаветградське реальне училище і вступив до Петербурзького політехнічного інституту.

З початком Першої світової війни став слухачем Військової школи в Києві, після закінчення якої поручника Євгена Маланюка направили на Південно-Західний фронт командиром сотні 2-го Туркестанського стрілецького полку. На фронті познайомився з начальником штабу першої Туркестанської дивізії полковником Євгеном Мєшковським, який після вибуху Жовтневої революції закликає його повернутись на Батьківщину, щоб узяти участь в обороні Української Держави. Працює в Генеральному Штабі України, пізніше стає ад'ютантом генерала Василя Тютюнника, командуючого Наддніпрянською Армією УНР. Болісно сприймає молодий офіцер поступовий занепад УНР.
            У 1920 році, після трагічних спроб реставрації державності, разом з тисячами таких як сам, подається на еміграцію і потрапляє в табір для інтернованих поблизу польського міста Каліша. Разом із кількома друзями (Ю. Дараган, М Чирський, М. Грива та інші) видає журнал «Веселка», де побачили світ його перші поезії. 1923 року разом із Михайлом Селегієм і Михайлом Осикою випускає в світ невелику збірку поезій «Озимина». Згодом перебрався до Чехословаччини, там у Подєбрадах закінчив гідротехнічний відділ Української господарської академії. Потім переїхав до Варшави, де працював інженером, потім  викладав російську мову у військовій академії, математику в Українській православній семінарії, співпрацював з Українським науковим інститутом у Варшаві та іншими установами. Поет перебував у вирі подій, виступав у пресі з оглядами класичної і сучасної вітчизняної літератури. Був одним із засновників літературного угруповання українських письменників у Варшаві «Ми».

Наприкінці другої світової війни Євген Маланюк переїхав до Німеччини у Регенсбург, де влаштувався вчителем математики та української літератури. Навколо нього знову зібралося коло літературно обдарованої молоді з нової хвилі української еміграції – Леонід Лиман, Олег Зуєвський, Леонід Полтава. Поет брав участь у створенні письменницької організації МУР (Мистецький український рух), що протягом 1945–1949 рр. працювала в Німеччині й стала цікавою сторінкою в історії української літератури у вигнанні.

У червні 1949 року письменник  емігрував з Німеччини до США. На американському континенті опублікували його книжки «Влада» (1951 р.), «П'ята симфонія» (1954 р.), «Проща» (1954 р.), «Остання весна» (1959 р.), «Серпень» (1964 р.), «Перстень і посох» (1972 р.) і два томи літературно-критичних і культурологічних статей «Книга спостережень» (1962, 1966 рр.). У 1958 р. Є. Маланюк став почесним головою об'єднання українських письменників «Слово». Помер Євген Маланюк 16 лютого 1968 року в Нью-Йорку.

З нагоди 120-річчя від дня народження видатного поета української діаспори, Євгена Маланюка, в центральній районній бібліотеці була проведена літературна година  «Життя наче пісня – суворе і славне». Бібліотекарі  відділу обслуговування розповіли про складний і тернистий шлях поета, якому стало сили вистояти і творити.

Учасники заходу переглянули електронну презентацію « Євген Маланюк – шлях емігранта, творчість патріота», що розкрила невідомі факти з життя і творчості видатного поета, декламували вибрані поезії, дискутували щодо актуальності його поезії, драматизм і проникливість якої спонукає нас до осмислення і аналізу драматичних колізій української історії.

Євген Маланюк — одна з найяскравіших постатей вітчизняної літератури XX ст., її безумовний класик. Усією своєю творчістю він прагнув сприяти відродженню української держави для сильної та самобутньої української нації.

Тетяна Мостова,  завідуюча відділом обслуговування Миргородської центральної районної бібліотеки  

Через Крути до майбутнього

          29 січня  відзначається  річниця  трагедії  під  Крутами,  де у 1918 році  у нерівному  бою з більшовицькими  військами полягли більше трьохсот  захисників Української  народної  республіки.  Тим,  хто поліг у боротьбі за  незалежність України, у далекому  і грізному  1918 році ,   присвячена  історична година «Подвиг герої Крут», яку було  проведено Черкащанською сільською бібліотекою, сільським будинком культури та Черкащанською НВК.

  Довгий час історія подій  під  Крутами  залишалася  поза  увагою офіційної  історіографії СРСР  і обростала міфами і вигадками з обох боків.  Що  насправді  відбувалося  тоді?  Про трагічні  сторінки  нашої  історії та про героїзм  молодих студентів   розповіли  присутнім     Оксана  Українська,   вчитель Черкащанського  НВК  та  Світлана  Челембієнко,  бібліотекар сільської  бібліотеки.  Також  звучали  патріотичні  вірші,  присвячені  героям  Крут,  які  написали  учасники  поетичного  гуртка  Черкащанського сільського Будинку культури  :  Оксана  Левіна,  Світлана  Челембієнко,  Надія  Рожко.  Їх зачитали  Валентина  Філіпова,  учитель Черкащанського НВК  та директор Черкащанського сільського Будинку культури  Надії  Рожко.   А пісні:   «Синові»  та  « Де Рось  та  Росава»  заспівала  учитель української мови  та літератури Черкащанського НВК  Галина  Луценко .

            Чин жертовної боротьби під Крутами продовжило сучасне покоління Героїв Революції Гідності,  Небесної Сотні,  які боронять Україну від агресії путінської імперії зла, для яких важливо не лише вмерти для України, а й жити для України.

            Тож кожному потрібно  знати про них:  хто вони були  і  за що боролися,у що вірили, задля чого померли. А  ми завжди будемо  пам'ятати  про Героїв, які поклали душу і тіло за Україну.

          

               Світлана  Челембієнко,  бібліотекар І категорії  Черкащанської сільської  бібліотеки – філіалу.

Уславимо героїв юних триста.

               

                                                Нема любові понад ту,

                                                Що окропила кров’ю Крути,

                                                І ту гарячу кров святу,

                                                Землі вкраїнській – не забути .

         Бій під Крутами. Щороку ми вшановуємо пам’ять молодих героїв, що 1918 року  полягли біля залізничної станції Крути біля селища Пам’ятне, захищаючи українську землю. Ми знаємо, що загибель студентів це символ патріотизму, незламного духу народу, який боровся за кращу долю України. Україна пишається молодими героями. Пам'ять про них, як і та велична слава, за яку вони боролися невмируща. Подвиг дев’ятнадцятирічних юнаків для України завжди буде мірилом високих патріотичних почуттів. Вічна їм слава.

Уславлючи цю подію, 29 січня 2017 року Біликівська сільська бібліотека-філіал спільно з будинком культури ,провели хвилину пам’яті «Стогнали Крути і молився вітер», в  бібліотеці представлено для відвідувачів цікаві матеріали, документи та фотографії на книжковій виставці «Крути, події, факти, пам’ять». Присутні ознайомилися із сторінками трагічної  історії нашої держави, а також складним процесом боротьби української молоді за єдність та незалежність України.

         Бій під Крутами – став  символом патріотизму і жертовності в жорстокій боротьбі за нашу єдину незалежну рідну країну – Україну.

Наталія Ганженко, бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки – філіалу.

Визначний краянин із села Трудолюб

         Неординарною постаттю в історії Миргородщини є нащадок козацько-старшинського роду, історик, етнограф, фольклорист, перекладач і агроном-новатор Василь Якович Ломиківський. З нагоди відзначення 240-річчя від дня народження визначного краянина  в актовій залі Трудолюбівської загально-освітньої школи 27 січня 2016 року відбулося краєзнавче свято «Василь Ломиківський – миргородський гуманіст», організоване працівниками Миргородської центральної районної бібліотеки спільно  з Шахворостівською   сільською   бібліотекою  та  Трудолюбівською  ЗОШ при сприянні  Шахворостівської  сільської  ради.

            Успіх заходу виявився в активній участі юнацтва у ході його підготовки і проведенні. Учениця 11-го класу Назаренко Даша розповіла одноліткам  про життя і діяльність Василя Яковича Ломиківського. Онопрієнко Настя виразним декламуванням поезій передала захоплення мешканки селища Ромодан

Г. Покоєнко неповторною красою села Трудолюб і здивування українського поета М. Луківа наполегливістю й працелюбністю поміщика-господаря.

 Гості й учасники свята насолодилися сучасними українськими піснями у виконанні Саміри Аббасової і Анастасії Зуй. 

Порадували школярі й своєю ерудицією і обізнаністю історії рідного краю. Вони давали вичерпні відповіді на запитання вікторини, яку провела завідуюча Шахворостівською сільською бібліотекою Наталія Шовкопляс.  

         Зацікавив юнаків і дівчат розгорнутий перегляд літератури «Василь Ломиківський – знаний і загадковий».

 Провідний бібліотекар Світлана Ісаєва представила їм видання, що містять відомості про видатного земляка.

До  молодих односельців звернулася голова Шахворостівської

сільської  ради  Валентина Миколаївна Марюта. Вона розповіла про минуле й сьогодення села. Наголосила на тому, що одна з вулиць Трудолюба  перейменована на честь Василя Яковича Ломиківського.

 Вивчаючи історію рідної землі, гортаючи сторінки духовної спадщини, ми шанобливо ставимося до надбань  наших  попередників, продовжуєм  славні  трудові традиції краю, а також відкриваємо для себе ім’я непересічної особистості ВАСИЛЬ ЛОМИКІВСЬКИЙ  

     .

           

Людмила Ігольніцина, провідний бібліотекар

відділу обслуговування Миргородської ЦРБ