понеділок, 30 листопада 2020 р.

Зустрічайте черговий випуск юридично-просвітницької газети «Правовий вісник»

 

Продовжується випуск щомісячної юридично-просвітницької газети «Правовий вісник».  У черговому випуску видання читайте найбільш актуальні та цікаві події з життя системи БПД області та роз’яснення норм чинного законодавства.

Пандемія коронавірусної інфекція внесла значні зміни в життя  пересічних громадян. Про те, які законодавчі новації та карантинні обмеження пов’язані з пандемією введені в Україні у листопаді читайте у черговому випуску газети.

1 листопада в Україні відзначається День працівника соціальної сфери. Про те, як працюють соціальні працівники у Щербанівській   ОТГ у рубриці «Актуальна тема» інформує директорка Центру надання соціальних послуг Щербанівської сільської ради Тамара Білоброва.

Про посаду старости, їх повноваження, особливості роботи та порядок їх обрання  читайте у черговому  номері видання.

Листопад виявився багатим  на визначні дати. Так, 20 листопада відзначався Всесвітній день дитини. Про те, які права мають діти та як їх можна реалізувати читайте у  інформації від наших партнерів представників Управління у справах сім'ї, молоді та спорт Департамент культури, молоді та спорту Полтавської міської ради.

 З 25-го листопада, в Україні стартує акція «16 днів проти насильства», яка з 1991 року офіційно підтримується міжнародною спільнотою. Метою цієї кампанії є привернення уваги громадськості до проблем гендерно зумовленого насильства.

Про те,  де особам, постраждалим від домашнього насильства шукати допомоги та досвід роботи притулку для жінок, які постраждали від  домашнього насильства у Полтаві читайте у рубриці «Інтервю з експертом» за участю директорки притулку Олени Чикурової.

Чому важливо державним службовцям дотримуватися правил етичної поведінки   читайте у матеріалі  фахівців Північно-східного офісу Держаудитслужби.

Знайомимо читачів з роботою наших партнерів.  Як діє сектор з ювенальної пробації, його основні повноваження  читайте у черговому випуску видання.  

У рубриці «Людина права» знайомимо читачів із фахівчинею  Миргородського бюро правової допомоги Наталією Пищимухою.

Про успішні історії захисту прав клієнтів, коментарі юристів читайте у постійній рубриці газети «Приклади успішного захисту».

Серед постійних рубрик видання: сторінка  адвокат консультує та фахівці системи БПД консультують.

Також можна ознайомитися із зразками документів,  переглянути медіагалерею з найцікавішими відеоконсультаціями за участю фахівців системи БПД.

Щоб бути у курсі найцікавіших подій, цікавих заходів та  новин у чинному законодавстві підписуйтеся на сторінки системи БПД у соціальних мережах.

З випуском щомісячної юридично-просвітницької газети «Правовий вісник» можна ознайомитися тут.

https://docs.google.com/presentation/d/e/2PACX-1vQlAbgO6csgA48SDouLs_n_ItzMyOvYkk9pyBFBahknINwMkqteWTowWIJS8K0ZpUirfxafdPGxxX5d/pub?start=false&loop=false&delayms=3000

Приємного читання!

 

пʼятницю, 27 листопада 2020 р.

Минуле стукає в наші серця

Голодомор 1932-1933 років – страшна трагедія в історії нашої держави, яка забрала життя мільйонів людей, невідома навіть точна цифра. Щоб не повторилися такі події, ми повинні знати і пам’ятати про них.

27 листопада 2020 року в селі Велика Обухівка було проведено хвилину пам`яті « Минуле стукає в наші серця» та покладання гирлянди  до пам`ятного знака жертв  голодомору.  


Пам'ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Присутні вшанували хвилиною мовчання .

 

Валентина Ємець, бібліотекар В. Обухівської сільської бібліотеки

 

Пам’ять про голодні роки.

   Щороку в четверту суботу листопада ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю мільйонів українців,які стали безвинними жертвами голодних лихоліть першої половини 20 століття.Цього року День пам’яті жертв Голодомору припадає на 28 листопада.

   У 1932-1933 роках Україна була перетворена на величезних розмірів концтабір,в якому відбувалося масове знищення наших співвітчизників голодом.Протягом 1932-1933 років на території УРСР померли понад 7 млн людей,ще  3 млн.українців загинули поза її межами.Та найстрашніший наслідок-це втрата історичної пам’яті. Дуже багато десятиліть лежать у землі жертви голодомору…Як писала Антоніна Листопад»

Ні труни, ні хрестів…

І ні тризни…Прямо в яму

Навіки- віків!

   Чорна сповідь моєї Вітчизни.

В запізнілій жалобі схиляємо голови перед невинно убієнними, маємо не забувати тих, хто помер від голоду.

           Більше дізнатися про великий голод на Україні 1932-1933 рр. можна ознайомившись з книжковою виставкою - інсталяцією «Чорна трагедія України», яка розміщена  в Кибинській сільській бібліотеці.



 


 
 
Надія Глушко, завідувачка Кибинською сільською бібліотекою - філіалом

Стражденний біль голодної країни.


     Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і  життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертельному сні 1933 року.

    Тож пом’янімо хоч сьогодні, із запізненням у кілька довгих десятиліть, великомучеників нашої історії. Пом’янімо і знайдемо в собі сили пройти за ними дорогою їхнього хресного путі. Не їм це потрібно, а нам. Все, що вони могли сказати світові, вони вже сказали. Тепер наша черга.

    Працівники Біликівської сільської бібліотеки та будинку культури провели мітинг реквієм  до дня вшанування жертв голодомору 32-33 років. В приміщенні бібліотеки організована книжкова виставка "Голод холодом дихав".

    Сьогодні, коли від початку голодомору минули десятки років, ми не маємо права забувати народне слово правди і довічного прокляття, послане на голови катам. Бо це слово здо­лало смерть, аби дійти до нас, збудити в наших серцях пам’ять про мільйони безвинних замучених предків і застерегти від по­вторення страшних помилок. Пом’янімо душі померлих від голоду хвилиною мовчання.

    На мітингу були присутні керівники району та вшанували жертв голодомору символічними сніпочками.

   Наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам’ять про всіх, хто не дожив, недолюбив, пам’ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути. Сьогодні, коли від початку голодомору минає 88 років , ми маємо для себе чітко зрозуміти – головною, неперехідною цінністю для нас є власна держава. Бо лише здобуття Україною незалежності та демократичний шлях, який ми обрали є надійною гарантією того, що це ніколи не повториться.

                                                                           Наталія Ганженко.

                                                       Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки.

 

четвер, 26 листопада 2020 р.

Не погасити пам’яті вогонь

    Є в історії українського народу багато кривавих та складних подій, але є такі, що не можна збагнути ані розумом, ані серцем.

  Голодомори… Нестерпний біль спричиняє перша складова слова, а уявити, що таке можна було заподіяти навмисно для знищення мільйонів людей… Але це сталося! Як не жахливо навіть згадувати про це, але ми мусимо. Мусимо, щоб віддати шану закатованим голодом людям, дати історичну оцінку діям тодішньої «народної влади», усвідомити наслідки жахливих лихоліть, а головне — навчитися розуміти найменші спроби «великих людей» досягти «великих цілей» ціною життя дитини, людини, нації.   У четверту суботу листопада відзначається національний День пам’яті жертв голодоморів.

   До річниці голодомору  в Хомутецькій  сільській   бібліотеці  було підготовлено годину скорботи «Не погасити пам'яті вогонь» , де  бібліотекар ознайомила присутніх із причинами і наслідками жахливої трагедії, спогадами і свідченнями очевидців, хто у своїй пам'яті через все життя проніс ці страждання і біль. Присутні  хвилиною мовчання  увіковічнили  пам’ять по тих, хто прийняв мученицьку смерть в 1932–1933 роках, по наших пращурах. Ця страшна трагедія торкнулась майже кожну українську сім’ю. У читальній залі бібліотеки оформлено книжкову виставку « Свічка плаче у скорботі» ,  

 на якій представлені документи та матеріали, які розкривають перебіг, причини та наслідки трагедії Голодомору для українського народу.

   Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією. Щоб не стерлася пам’ять про уроки минулого, щоб не втратили майбутні покоління того знання, яке характеризує націю українців, запалімо свічку пам’яті жертвам Голодомору.

Схиліться! Свічку запаліть.

Хто у молитві, хто у серці чуйте,

Як кам’яніє краю біль століть.

Навіки до тридцятих ми прикуті.

 

Людмила Бабич , завідувачка Хомутецькою сільською бібліотекою