Миргородськими шляхами Тарасової долі

Тарас Григорович Шевченко – славний син українського народу, геніальне слово якого і сьогодні живе поміж нами. Адже його творчість – це правда, це істина, що пройшла через горнило століть. Не одне покоління відчуло на собі могутній вплив праведного слова Великого Кобзаря.

А для нас, миргородців, славне ім’я  Шевченка дороге не лише тому, що вийшов він із народу, жив для народу, а ще й тому, що ми ходимо тими стежками, які сходив Тарас під час свого перебування в Миргороді у далекому 1845 році.

Давно це було. Та живі свідки – вулиця, що названа його ім’ям, подвір’я, де стояла хата козака Коробки, в якій зупинявся поет. Ось чому ми вправі вважати Шевченка своїм рідним, незабутньо дорогим.

Щоб більше дізнатися про миргородську сторінку у біографії Кобзаря, завітали учні 6-8 класів Кибинської  ЗОШ І-ІІІ ступенів до сільської бібліотеки на літературне свято «Миргородські шляхи Тарасової долі». Школярі з великою увагою слухали виступ вчителя зарубіжної літератури місцевої школи Короленко С.А., яка детально ознайомила дітей про мету перебування Великого Кобзаря на Миргородщині, про його зв’язки з нашими відомими земляками.

Метою огляду літератури «Тарасові твори сяють як зорі», який провела  завідуюча сільською бібліотекою Глушко Н.І., було розкрити багатогранний літературний талант Т.Шевченка та привернути увагу юних користувачів до творчості Великого Кобзаря.

Ще одним переконливим свідченням того, що його поезія  близька і цікава не лише дорослим, а й дітям, стали його вірші, які пролунали на заході у виконані учасників заходу: Безлюдько Діани,

Кайдаса Анатолія та Ребрика Сергія.

Школярі подарували бібліотеці свої творчі роботи – ілюстрації до творів Т.Шевченка, які будуть представлені до уваги користувачів бібліотеки на виставці малюнків  «Я малюю «Кобзаря».

    Надія Глушко, завідуюча Кибинською сільською бібліотекою 

Шевченко буде вічно жити

                              

            Верхня Будаківка – маленьке село, яке знаходиться, як-то кажуть, на межі географії Миргородського району. Переважна більшість його населення – це люди літнього та похилого віку, які все своє життя пропрацювали у колгоспі та у власному присадибному господарстві. Проте у вільний від роботи час їм хочеться відпочити,  дізнатися щось новеньке.

І тут у нагоді їм стає сільська бібліотека. Звичайно сільському бібліотекарю нелегко працювати в наш час, адже надзвичайно важко задовольнити всі запити користувачів з допомогою книжкового фонду, який довгий час не оновлюється. Та й періодичних видань останнім часом передплачується обмаль.

Проте у бібліотеці чимало творів класичної літератури. При виборі книг користувачі віддають перевагу  українським авторам. І у всі часи існування сільської бібліотеки великою шаною у   жителів села користувалася творчість геніального сина українського народу Тараса Григоровича Шевченка, 200-річчя від дня народження його відзначає цього року не лише Україна, а й весь світ.

Готуючись до відзначення цієї знаменної дати, у бібліотеці була оформлена ювілейна книжково-ілюстративна виставка «Слово Шевченкове вічне». На якій жителі села можуть знайти твори Великого Кобзаря та літературу про його життєвий і творчий шлях.

Сільська бібліотека підтримала ініціативу районної бібліотеки для дітей організувати районну виставку дитячих малюнків «Я з трепетом читаю Кобзаря». Звичайно, у моїй бібліотеці  мало юних користувачів, проте двоє з них  Неня Аня та Бублик Лариса підготували для виставки гарні малюнки до творів Шевченка.

З метою розкриття неповторної творчості поета для дорослих жителів села була проведена літературна година «Шевченко жити буде, доки живуть люди».

Проходять роки, минають століття, і ми знову і знову переконуємося у щирості і правдивості пророчих слів поета:                 

                        Це хто сказав, що одлунав акорд

                        Його пісень, - і вже не воскресити?

                        Неправда, ні! Шевченко – це народ,

                        І, як народ, він буде вічно жити!

Ганна Гузь, бібліотекар В.Будаківської сільської бібліотеки

Ми Шевченка славить будем і ніколи не забудем

   

            Теплого погожого весняного дня зібралися жителі Великого Байрака у сільському будинку культури, щоб вшанувати пам’ять та згадати «незлим тихим словом» світового генія, неперевершеного майстра слова Тараса Шевченка .

Немало сказано і написано про Великого Кобзаря. З літературним доробком поета та інформацією про його життєвий шлях користувачі мали змогу ознайомитися на оформленій у сільській бібліотеці книжково-ілюстративній виставці «Шевченко – велет духу народного».

Завдяки милозвучності його поезії з кожним роком з’являються все нові і нові твори, які втілюють у музиці ідеї та образ геніального Кобзаря. З метою донесення їх до своїх земляків  працівниками сільського будинку культури було вирішено провести літературно - музичний вечір “Ми Шевченка славить будем і ніколи не забудем ”.

Насамперед було  переглянуто чимало пісенників, в результаті чого були  підібрані найбільш знакові пісні на слова Кобзаря та про нього, які б допомогли розкрити багатогранність таланту поета.

Гарного настрою учасникам заходу надало святкове оформлення сцени. У глибині неї був розміщений великий портрет Кобзаря, заквітчаний вишитим рушником. Були тут  також застелені сніжно-білими скатертинами столи, прикрашені вишитими рушниками. Проте,  насамперед, увагу учасників заходу привертав маленький столик, на якому був логотип Т.Шевченка,  на вишитому рушникові лежала хлібина, кетяги калини, безсмертна книга поета «Кобзар», а поряд у підсвічнику стояла свічка.

За столами на сцені розмістилися одягнені у вишиті українські сорочки учасники заходу. Складалося враження, що вся сцена цвіте, наче «садок вишневий коло хати», а пом’янути поета зібралася велика сільська родина.

Ведучий вечора, активний учасник художньої самодіяльності Олішевко В.П., відкрив захід. Коли ж по завершенню його виступу прозвучала фонограма пісні «Реве та стогне Дніпр широкий»,  який став своєрідним гімном України, всі присутні в залі встали.

Коли ж  ведучий повів мову при дитячі роки Тараса, хлопчик у національному українському одязі запалив свічку пам’яті біля портрета Шевченка. Розповідь про тяжке дитинство поета органічно доповнив вірш «Мені тринадцятий минало», який прозвучав у виконанні вчительки Роговенко О.М.

А після слів ведучого «Пісня дивно полилась, повита вічною журбою..» полилася залою пісня на слова Кобзаря «Думи мої…» у виконанні сільських культпрацівників та учасників художньої самодіяльності під керівництвом  Стоянівського О.Й.

Не залишили нікого байдужими поезії Шевченка: «Садок вишневий коло хати», «Не завидуй багатому», уривки з поем «Гайдамаки», «Катерина», «Сон» та інші, які прозвучали у виконанні Оксани Миколаївни. Емоційності та яскравого забарвлення святу надали також пісні на слова Тараса Шевченка «Заповіт», «Тече вода», «По діброві вітер віє» та про Кобзаря на музику А.Пашкевича «На високій кручі» та  О.Стоянівського «Шевченкова мова».

А по завершенню останніх акордів пісні «Шевченкова мова» ведучий, немов би звертаючись до Тараса Шевченка, промовив:

                        Ось так і ми, Кобзарю наш, тебе не забули,

                        Тут сім’єю зібралися і щирим, добрим словом тебе пам’янули.

Микола Кузьменко, бібліотекар Великобайрацької сільської бібліотеки

Поетичний вінок Кобзареві

                       

                                                           Минуло вже багато років,

                                                           Як по землі ступав Тарас.

                                                           Та й зараз чуєм його кроки

                                                           В його малюнках і віршах.

            З метою гідного відзначення року Тараса Шевченка в Україні, Петрівцівська сільська бібліотека включилась у проведення обласних Шевченківських читань «Кобзарева стежина». З 22 січня по 1 грудня цього року заплановано провести та проведено  ряд масових заходів, присвячених ювілею Великого Кобзаря, видатного сина українського народу.

            Насамперед, для користувачів у бібліотеці була організована книжково-ілюстративна виставка «Тарас Шевченко – живий навіки у серцях у нас». Представлена на ній література розміщена за розділами: «Доля, схожа на легенду», «Тарасові твори сяють як зорі» та «Ми Шевченка славить будем і ніколи не забудем».

            Відзначення ювілею Кобзаря  відбувалося у тісній співпраці з місцевою школою та шкільною бібліотекою. Учні жваво відгукнулися на прохання сільського бібліотекаря  підготувати творчі роботи для виставки дитячих малюнків «Я з трепетом читаю Кобзаря», яка була організована районною бібліотекою для дітей. На ній були представлені цікаві творчі роботи юних петрівчан, учнів 8 та 9 класів сільської школи Колодного Тараса «На Великдень, на соломі» та Мовчан Віроніки «Тече вода з-під явора».

            Активно включилися також діти у конкурс плакатів, присвячений 200-річчю від дня народження Т.Шевченка. Ініціатором його проведення була сільська школа, а участь у ньому взяли школярі різних класів. Бібліотекар допомагала дітям визначитися з творчим задумом, який згодом був втілений  школярами на папері.

Всі творчі роботи школярів були виставлені на суд глядачів у фойє школи. При ознайомлені з ними ніби попадаєш у безмежний і чарівний світ Шевченкіани.

 За підсумками цього конкурсу кращими були визнані плакати 3, 5 та 11 класів. Зокрема, чимало симпатій завоювала творча робота одинадцятикласників. Вони зобразили на плакаті логотип до 200-річчя Т.Шевченка та уривок з вірша поета «Тече вода з-під явора». Юнаки та дівчата  вирішили надати плакату українського колориту, яскраво обрамивши його намальованими кетягами калини. А ще  дубовими листочками, адже відомо, що Кобзар любив це дерево, яке уособлює в собі силу і міць.

Цікавою та пізнавальною для учнів 5 та 6 класів сільської школи була проведена нещодавно сільським бібліотекарем година поезії «Поетичний вінок Кобзареві». У вступному слові бібліотекар розповіла дітям про величезне значення творчості поета сьогодні, про вшанування його пам’яті в Україні, на Полтавщині та на нашій рідній Миргородщині. Бібліотекар ознайомила дітей з книгами та матеріалами з періодики на тему «Тарас Шевченко – народний геній і поет, будитель України».

Виявилося, що діти люблять і знають напам’ять чимало поезій Тараса. А відкрили їм поетичний світ Кобзаря, насамперед,  вчителі української  мови та літератури сільської школи Золотар Тетяна Гаврилівна та Гаркавенко Любов Володимирівна. 

             Першою із читців на  годині поезії була учениця 6 класу Ельвіра Щемур, яка виразно та з піднесенням виконала уривок з поеми «Наймичка». Читання віршів Кобзаря та поезій - присвят йому продовжили  інші учасники заходу: Назар Денисенко – «За сонцем хмаронька пливе», «Барвінок цвів і зеленів», «Шевченкова верба»;  Ярина Прилуцька - «Ми восени такі похожі», «Лілея»; Пигинька Сергій – «Садок вишневий коло хати», Назар Коваленко – «Реве та стогне Дніпр широкий», Ілля Дем’янко «Не забудь же» та уривок з поеми «Гайдамаки», Даша Бойко – «Нам дороге ім’я Тараса», Валерія Костюк – «Портрет». А вірш Грицька Бойка «Про дідуся Тараса» прочитали Женя Данников та Сергій Шпак.

Катерина Коновал,   бібліотекар Петрівцівської сільської бібліотеки

Таємниця козацької шаблі

            Юний друже! Якщо ти полюбляєш читати книжки з таємницями, пригодами та ще й привидами – тобі необхідно прочитати книгу Таємниця козацької шаблі / ілюстр. І.Ключковської. – Львів: Вид-во Старого Лева, 2006.- 159 с.: ілюстр., яку написала письменниця Зірка Мензатюк.

            Без сумніву, ти любиш своє рідне село, місто, нашу прекрасну Україну. Дещо з історії ти вже знаєш. А коли ще прочитаєш третю з книжок-«лауреатів» - пригодницьку повість Зірки Захарівни Мензатюк, то дізнаєшся чимало цікавого про козацькі часи в Україні, відвідаєш фортеці, замки, історичні заповідники. Серед них: Берестечко, де 1651 року під проводом Б. Хмельницького відбулася одна з найтрагічніших у нашій історії битв – битва козаків з поляками; Дубно; Тараканівський форт; Олеський замок – резиденцію колишніх польських королів; Кам’янець-Подільську та Хотинську фортеці; Козацькі могили неподалік Берестечка. І дістанешся ти до цих історичних місць не пішки, а разом з героями повісті – дружною родиною Руснаків – татом, мамою, їхньою донечкою Наталочкою та легковим автомобілем на ім’я Машка. Та легковичок не новий, не вельми гарний, уже підстаркуватий. Зате трішки чарівний.

            А ще в повісті є національно свідомий, дуже патріотично налаштований привид. От з нього все і почалося. Бо саме він попередив про те, що має статися злочин: коштовну українську реліквію, старовинну козацьку шаблю мають за великі гроші продати за кордон.

            Руснаки разом з Машкою вирушають на пошуки реліквії. Аби тільки знати, де її шукати? І допоки вони їздитимуть Україною, то ти, дорогий читачу, добре ознайомишся ще й з географією нашої країни.

            Нелегко було маленькій і довірливій героїні повісті в пошуках шаблі. Та Наталочка – мужня дівчинка, справжня патріотка. Разом зі своїми новими друзями – пластунами зі Львова Северином та Василем - їй таки вдається розгадати таємницю козацької шаблі, щоправда, аж у самому кінці цієї захоплюючої повісті.

            Читаючи повість, ти, юний друже, добре поповниш свої знання з народного фольклору. Бо на сторінках книжки авторка вмістила багато народних приказок.

            А ще в цьому виданні багато своєрідних, дотепних та вигаданих ілюстрацій, які намалювала художниця Івета Ключковська і які допоможуть тобі краще уявити такі небезпечні, часом смішні пригоди Наталочки Руснак.

            Жива мова, витончений гумор, напружений, динамічний сюжет не дозволять відірватися від читання «Таємниці козацької шаблі аж доки не буде перегорнена остання сторінка книжки.

     Катерина Яневич,  бібліотекар І категорії районної бібліотеки

                                                         для дітей