Самостійна, незалежна і багата, і безмежна мова українська

  Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування. 9 листопада – День української писемності та мови. Це одне з наймолодших державних свят. Його запроваджено в 1997 році за ініціативою Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.  Тож саме цього дня в Єрківській сільській бібліотеці відбувся літературно – мистецький вечір «Кохані звуки, рідне слово - моя сердечна, українська мова». 

 Кожна людина має досконало знати не лише свою історію, а й мову, починаючи з витоків писемності свого народу про що й розповіла бібліотекар Людмила Роменська. Цікаве повідомлення «Геніально про українську мову» підготувала Тамара Джунь,  яке зацікавило всіх присутніх. Актуально й сьогодні звучать для нас мовні заповіді церковного і громадського діяча, мовознавця Івана Огієнка з якими ознайомила Ганна Баришполець. Українська мова відрізняється від інших мов своєю мелодійністю. Таке враження, що мовою співали соловейки, залишивши нам у спадок, як приклад, як взірець витонченості і співучості. Підтвердженням цього стали вірші українських поетів, які читала бібліотекар та чарівні пісні у виконанні фольклорного ансамблю «Єрківчанка».

 А для всіх бажаючих у Єрківській сільській бібліотеці оформлена викладка літератури «Мова в побуті українського народу», 

ознайомивши з якою читачі зможуть поглибити свої знання про мову, український фольклор та прочитати цікаві книги українською мовою. День української писемності та мови став святом, яке гуртує усіх нас – на шляху відродження духовності, зміцнення державності, формування громадського світогляду.

 Людмила Роменська, бібліотекар Єрківської сільської бібліотеки - філіалу                                                                                                        

Радіодиктант "Крила України"

 
     День українського писемності та мови - державне свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. Встановлене воно було 9 листопадад 1997 року Указом президента № 124/97 " Про День української писемності та мови" на підтримку "ініціативи громадсьих організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства". 

      За православним календарем - це день вшанування пам'яті преподобного Нестора-літописця - письменника-агіографа, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.
       Традиційно, в День української писемності та мови тисячі українців у всьому світі писали Радіодиктант національної єдності.   Цьогорічний хештег Радіодиктанту - #Пишеморазом.
Уже традиційно Диктант проводив відомий мовознавець Олександр Авраменко. Цьогоріч автор обрав тему - " Крила України". Користувачі нашої бібліотеки  уже в друге (брали  в 2017році) взяли участь у написанні Радіодиктанту   національної  єдності. Переселенка, пенсіонерка Валентина Городник згодилася принести радіоприймач.   З великим старанням диктант писали: пенсіонери - Галина Подоляка, Ольга Зінченко, Валентина Городник; листоноша Оля Гасенко та завідуюча Попівської сільської бібліотеки Любов Демидко.

                 В бібліотеці для всіх присутніх був організований відкритий перегляд літератури
        "О мово моя, душа голосна України", де зможуть прочитати про виникнення писемності
       та відчути красу української мови.

        До бібліотеки  завітали учні Попівської ЗОШ І-ІІІ ст. Дарина Нестеренко та Андрій Іванайський, які теж познайомились з переглядом літератури.

   "Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів - стількома епітетами супроводжується визнання української мови... Той хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе". Так писав Олесь Гончар. Отже любіть, вдосконалюйте, поважайте нашу рідну мову і говоріть  лише українською.

         Любов Демидко, завідуюча Попівською сільською бібліотекою - філіалом.

Бринить, співає наша мова

Багата і милозвучна наша українська мова. Вона – найпрекрасніше диво, скарбниця, в якій зберігається історія нашого народу, його душа, культура.

Писемність народу – це ознака його високого культурного рівня. Закарбоване слово на віки переживає свого автора і доносить далеким нащадкам його мудру думку, його заповіт.

У Шахворостівській сільській бібліотеці до Дня української писемності та мови з юними користувачами була проведена пізнавальна гра «Бринить, співає наша мова». Ведучі Аня Балацька та Настя Романенко розповіли про барви української мови.

 Діти протягом гри продовжували прислів’я про мову, редагували речення відповідно до норм сучасної української мови,

 з поданих літер складали слова, добирали до слів антоніми, добавляючи лише одну літеру утворювали нові слова, за допомогою жестів та міміки показували зміст фразеологізмів, відгадували загадки, читали вірші та скоромовки.

                               Українська мова неозора,

                               Ти безмежна, як небо і зорі!

                               Ти прекрасна, як сонце і квіти!

                               Наша нене, а ми твої діти.

Наталія Шовкопляс, бібліотекар І категорії Шахворостівської сільської

бібліотеки - філіалу.

   

Українська мова – мова нашого народу!

     Яка прекрасна українська мова!  Виплекана колоссям, землею, виспівана птахами, звеличена письменниками. Мова…яка ти багатогранна, ніжна, чиста, як промінчики сонця, що яскравим сяйвом осипають землю добром, радістю, плодами… 

    9 листопада, в Україні відзначається День української писемності та мови. Це свято було встановлено указом Президента України в 1997 році ,і відзначається щорічно на честь українського літописця Нестора - послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія.

   До дня української писемності і мови у Біликівській сільський бібліотеці  пройшов літературний зорепад "О мово моя душа голосна України". Про історію свята, особливості його відзначення, про красу і багатогранність української мови учні прослухали розповідь бібліотекара. Ми сподіваємося, що після сьогоднішнього заходу в душах присутніх на ньому, залишилася не одна краплина любові до своєї мови та розуміння того, що мова - це скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. 

 

  З нагоди , у бібліотеці  оформлено книжково - ілюстративну виставку «Не говори про українську мову, говори українською мовою. Цього буде досить.». На виставці представлені підручники з української мови різних авторів, а також книги, у яких висвітлюється історія народження та розвитку однієї з наймилозвучніших мов світу – української мови.

     Доля нашої мови залежить і від того, як відгукнеться на рідне слово наша душа, як рідне слово бринітиме в цій душі, як воно житиме в ній (Олесь Гончар).

    Любімо нашу мову вона у нас найкраща!

 

                  Наталія Ганженко, бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки-філіалу.

Вітаємо з Всеукраїнським днем працівників культури та майстрів народного мистецтва!

                Дорогі колеги ! Шановні працівники бібліотек, клубних закладів та аматори самодіяльного народного мистецтва !
             Прийміть найщиріші вітання з нагоди свята працівників культури та аматорів народного мистецтва. Нехай щастям і любов’ю наповнюється кожен день вашого життя, а праця на благо розвитку культури і духовності приносить задоволення і радість.

В працівників культури нині свято,
Хороша дата на календарі.
Вони працюють творчо і завзято,
Летять у світлих мріях до зорі.
І бережуть всі надбання народу,
Духовні цінності, що створені в віках.
І самобутність нашу, і природу,
Закладену у слові і в піснях…
Культуру і традиції народу,
Казки, прислів’я, пісню і танок…
А гляньте тільки на дівочу вроду,
На довгу косу й чарівний вінок,
На вишиванку, що завжди у моді,
Послухайте бандури переспів,
І ви відчуєте політ, ви — на свободі,
Серед полів, озер, річок, лісів….
Ви в Україні! Тут місця казкові,
Від матері-землі усе прийшло.
Пісні народні світлі і чудові,
І запальний гопак, й душі тепло,
І найсвітліша в світі рідна мова,
Матеріальні цінності віків,
Людська духовність, мудрість світанкова,
І діячі культури всіх часів…
І спадок той, з яким ми — українці,
Народ, в якого воля — над усе!
То ж будьмо разом, а не поодинці,
Гуртуймося і хай нас час несе
У світлі далі, в днину пречудову,
Де мир і спокій буде в нас щодня.
Культуру бережімо, рідну мову,
Бо Україна — це одна рідня.
І нам усім нема чого ділити,
Бо ми на Богом даній нам землі.
Нам треба край свій рідний так любити,
Як матір люблять діточки малі.
Усіх вітаю і добра бажаю,
Та процвітання, миру і тепла.
Щоб в Україні, в нашім ріднім краю,
Завжди любов і злагода була.

Велесова ніч, або Хеловін у бібліотеці...

У кожної країни свої традиції. Скільки країн - стільки і звичаїв. Наша Україна славна своїми святами. Про одне з них, яке святкували пізньої осені, знають не всі. А називалось воно Велесова ніч. Хлопці вичищали з гарбуза середину. Потім прорізали в гарбузі но­жем здоровенні очі, носа та величезного вишкі­реного рота і ста­вили всередину свічку. Свічку запалювали і ман­дрували зі своїм витвором темними вулицями. Уявіть собі, скільки це гарбузове страховисько зчиняло переполоху, сміху і галасу... Тривала забава майже цілу ніч, не завдаючи нікому шко­ди.

Хто його знає, може, ця гра, що збирала до гурту всіх охочих повесели­тися, і була отим улюбленим осіннім святом, що з України попрямувало цілим світом і в кожній країні отримало свою назву. Докотилося воно через моря-океани аж до США і Канади, де назвали його "Переддень всіх святих", або "Хелловін" - "святий вечір".

Забобонні люди вважали, що в останню ніч жовтня, коли сонце відступало перед силами темряви, до них можуть прийти відьми, чаклуни, будинкові привиди, духи, чорні коти та іншої нечисті. Тільки в цю ніч нечисть володіє силою і користуватися нею. З допомогою чарівництва і через димоходи вони злітали в небо, де влаштовували грандіозний шабаш. А супроводжували їх при цьому чорні коти…

         На святі, що проходило в Миргородській районній бібліотеці для дітей, не було тільки котів. Другокласники гімназії ім. Т.Г. Шевченка та спецшколи І-ІІІ ступенів №5 завітали до бібліотеки в костюмах Кощіїв Безсмертних, відьмочок, Баби Яги, привидів, чаклунів, вампірів, зомбі, дракул... А гарний настрій всім присутнім дітям та батькам подарували Кощій Безсмертний і Баба Яга.

               

 

 

Зоя Єщенко, провідний бібліотекар Миргородської раонної бібліотеки для дітей