четвер, 27 квітня 2017 р.

СХИЛІМО ГОЛОВИ ПЕРЕД ГЕРОЯМИ ЧОРНОБИЛЯ..





Є чорне золото, є чорний хліб,
Є чорний  лебідь і  лебідка  чорна.
Та  найчорнішим  серед  них  усіх
Є  все-таки Чорнобиль.

26  квітня  виповнився  31  рік від  дня  трагедії на Чорнобильській АЄС. Біда, яка сталася в ту ніч, сколихнула увесь світ, відлік часу став не  мирним, а тривожно-трагічним. Сотні людей постраждали від цієї  катастрофи, багато з них віддали своє  здоров*я, а хто і життя, закривши дорогу  смертельному  атому.
Наші односельці-ліквідвторои аварії на ЧАЄС теж  сміливо і до кінця  виконали свій обов»язок, не шкодуючи свого життя, адже поруч «дихав» реактор і дихання його будо смертоносним. Це : Гузь Григорій, Онацький Олексій, Поливода Олексій, Скорик Сергій(який прочитав авторського вірша про Чорнобиль), Москаленко Григорій. Відійшли за вічну межу  Окружко Володимир, Єфрім Микола, Сімірня Іван.
В Остапівській  сільській бібліотеці, 27 квітня  о 10 годині , спільними зусиллями будинку культури та школи, була проведена зустріч –вшанування з чорнобильцями,  на яку були запрошені чорнобильці  та вдови померлих героїв.  Всіх   привітали піснями, вшанували квітами.
 А о 13 годині така ж зустріч відбулася В. Будаківській сільській бібліотеці, де чорнобильців В. Будаківки  теж вітали  діти, бібліотекар В. Будаківської сільської  бібліотеки Гузь Галина, сільський голова   Кіпрач Олексій, який своїм автомобілем привіз учасників художньої самодіяльності: Волинець Ярослава та Сіверіна Олександра,  а також  бібліотекаря Остапівської сільської бібліотеки Окружко Валентину та директора Остапівського  СБК  Федоренко Віту на урочистості.

 Зустріч пройшла  у теплій атмосфері, пам’ять про героїв буде вічно жити у наших серцях. А ми залишаємося з  мрією про майбутнє з добротою, вірою, любов’ю  до рідної землі, до народу, до наших чарівних луків, озер, гаїв, каштанів.
Хай стане мир міцнішим у стократ,
Хай над землею чисте небо буде.
Чорнобиль – попередження, набат,
Його уроків людство не забуде.

Валентина Окружко,  бібліотекар Остапівської сільської бібліотеки

Є місце подвигу не тільки на війні



                                

Таку назву мала година-реквієм, підготовлена працівниками Комишнянської селищної бібліотеки та зонального будинку культури. А приурочена вона була 31-й річниці Чорнобильської трагедії.
Чорнобильський вітер по душах мете,
Чорнобильський пил на роки опадає,
Годинник життя безупинно іде…
Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає.
Ці поетичні рядки стали лейтмотивом заходу. Чорнобиль… Мертва зона… Сьогодні ці слова гірким болем відлунюються в наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони – порожні, мертві. Поступово, тихо руйнуються, зникають неповторні цінності поліської давнини. Про цю жахливу трагедію важко згадувати. Страх проймає душу при згадці про численні людські жертви Чорнобильської катастрофи. Наша країна вперше відчула на  собі грізну силу ядерної енергії, що вийшла з-під контролю. Ще багато століть Чорнобильська трагедія буде нагадувати про себе. Їй присвячені численні книги та публікації в періодичних виданнях.
 Запрошені на захід учні 6-7 класів Комишнянської ЗОШ мали змогу ознайомитися з представленою на тематичній викладці «Мужність залишається в віках» друкованою інформацією, яка розкриває причини і наслідки цієї техногенної катастрофи.


 Мабуть, немає в Україні місця, де б не було тих, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Селище Комишня теж не минуло це лихо, а покликало наших односельчан на допомогу. Серед них були також запрошені на захід: Юрій Єремеєв, Анатолій Коршак, Василь Рахно. Ведучі заходу, методист зонального будинку культури Світлана Мирошник та учні 7-го класу місцевої школи Аліна Топух та Ірина Котова розповіли присутнім на заході про хід ліквідації наслідків аварії з перших хвилин після вибуху. Їх виступи чудово доповнив показ слайдів і відеороликів.

Зі словами вдячності до своїх земляків, які, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, звернувся селищний голова Володимир Іванович Харченко. А дарунком для них стала пісня «Чорнобильська біда», яка прозвучала у виконанні учасниць дитячого вокального ансамблю Ірини Пелешенко, Аліни Топух, Уляни Котової та Яни Філатової. А сестри Аня та Таня Трохініни щиро і зворушливо виконали пісню «Земля».

Назавжди залишаться в пам’яті комишан односельчани, які ціною власного життя захистили нас від радіаційної загрози: Сергій Кутас, Павло Лускань, Микола Розсоха,  Олександр Килимник, Володимир Іщенко, Микола Черненко. 
Сьогодні ми, як ніколи, відчуваємо відповідальність за безпеку свого існування на планеті Земля,  адже саме від нас залежить, щоб подібна техногенна катастрофа  ніколи не повторилася у майбутньому.
              
Валентина Четверова, завідуюча Комишнянської селищної бібліотеки

Чорнобиль не має терміну давності




Ось уже тридцять один рік промайнув від тієї жахливої трагедії 1986 року, коли над четвертим реактором Чорнобильської АЕС пролунав вибух. Ця катастрофа змусила людство зрозуміти, що подібне може повторитися будь-де і в будь-який час і цього не можна допустити.
Та це не тільки велика трагедія, а й символ безмежної мужності багатьох наших співвітчизників.
У селі Великий Байрак біля пам’ятного знака зібралися учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та мешканці села, щоб віддати шану нашим землякам ліквідаторам.
Ми ніколи не забудемо неоцінений подвиг, мужність і самовідданість ліквідаторів. Ми пам’ятаємо і гордимося ними і будемо завжди вдячні їм за стійкість і героїзм.
Вшанувавши хвилиною мовчання загиблих, висловлюємо щире співчуття їх сім’ям. Дякуємо тим, хто залишився живим у боротьбі зі стихією.

Даценко Алла, бібліотекар Великобайрацької сільської бібліотеки - філіалу

Атомне століття раною горить




Птахи складають гімн весні,
Всміхаються до сонця квіти,
А пам'ять лине в моторошні дні,
Гудуть жорстокі дзвони квітня.
Такими віршованими рядками 25 квітня 2017 року було розпочато мітинг, приурочений 31-й річниці аварії на Чорнобильській АЕС в селі Гаркушинці. До ліквідаторів наслідків техногенної катастрофи звернувся голова села Олег Іванович Кобильченко. Були зачитані прізвища померлих земляків - ліквідаторів аварії на ЧАЕС, вшановано хвилиною мовчання їх пам’ять. За християнським звичаєм Ганна Клименко, вдова ліквідатора роздала присутнім поминальний хліб.
Щирі слова подяки висловили учні Гаркушинської загальноосвітньої школи І- ІІІ ст.
Вихованці дитячого садочка «Промінчик» виготовили вітальні листівки, які були вручені усім героям – землякам.
На чорнобильську тематику прозвучали пісні у виконанні ансамблю «Мрія» Гаркушинського сільського будинку культури, солістів Олени Устименко, Ігоря Миргородського.
По закінченню мітингу відбулося покладання квітів та вінків до пам’ятного знаку загиблим ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС.
О, Боже, Великий, наш Боже!
Дай певність на радість, умнож наші сили,
Аби підняли ми обпалені крила,
Щоб швидше минувся час лиха й випроби,
Щоб змився дощами пекельний Чорнобиль.

Віра Глеба, бібліотекар Гаркушинської
сільської бібліотеки - філіалу

Улюблений конкурс усіх книгоманів





            Кінець квітня ознаменувався важливою подією для юних книголюбів Полтавщини. В Полтавській обласній бібліотеці для дітей імені Панаса Мирного відбувся ІІІ (обласний) етап конкурсу «Найкращий читач  Полтавщини», що проходить щорічно в рамках Всеукраїнського конкурсу «Книгоманія».
       Миргородщину гідно представляли Єлизавета Таранова, шестикласниця Ромоданівської ЗОШ І-ІІІ ст., та Руслан Бобир, учень 7-го класу Кибинської ЗОШ І-ІІІ ст. 

У нелегкому змаганні з такими ж завзятими до читання однолітками з різних куточків Полтавщини їм не вдалося вибороти головний приз конкурсу – поїздку до Львова. Та вони залишаються «кращими читачами Миргородщини 2017 року» і є прикладом для всіх тих дітей, хто вагається – читати  чи не читати. Самі ж діти, Ліза та Руслан,  здобули певний досвід, який їм знадобиться в житті та дізналися багато цікавого про країну вранішнього сонця Японію, про яку йшла мова під час перерв між тестуваннями, адже  2017 рік в Україні проголошено Роком Японії.
          Цьогорічний конкурс серед книголюбів Полтавщини позаду. Ліза та Руслан будуть гордо нести звання переможців до наступного року, який подарує нам нові імена читаючих дітей. Серед них може бути кожен. І повірте німецькому письменнику Й. В. Гете, який стверджував: «Царство книг справді може бути назване морем – таке воно неозоре, такі дива можна в ньому віднайти». Читайте, мандруйте з літературними героями хвилями книжкових морів.
           Валентина Зінченко, заступник директора Миргородської ЦБС