Генерал від медицини

Іван Андрійович Зубковський – український лікар, громадський діяч,   відкривач миргородського джерела мінеральних вод, засновник   Миргородського курорту

На чудовій єрківській землі народилося немало відомих особистостей, але особливе місце займає відома в усьому світі людина - український лікар, громадський діяч, відкривач миргородського джерела мінеральних вод, засновник Миргородського курорту, краєзнавець, науковець, письменник Іван Андрійович Зубковський.

Іван Андрійович Зубковський народився 25 листопада 1848 року в селі Єрки Миргородського повіту, в родині священика. У травні 1849 року він у шестимісячному віці переїжджає з батьками до Миргорода. Тут і пройшли його дитячі роки з навчанням у Миргородському повітовому училищі.Кілька поколінь його предків мали духовний сан, тож цього чекали і від Івана його батьки. 1865 року хлопець закінчив Лубенське духовне училище, а 1870 року - Полтавську духовну семінарію. Проте згодом І.А. Зубковський вирішив бути лікарем і вступив на медичний факультет Імператорського університету св. Володимира. Закінчивши університет  І. А. Зубковський потрапляє на російсько-турецьку війну 1877-1878 рр. По її закінченні і навчанні у Військово-медичній академії, він повертається до Миргорода, де отримує посаду земського лікаря. Три роки (1880-1883) працював І. А. Зубковський у царині медицини Миргородського повіту, багато зробивши за цей час задля її поліпшення. За прогресивні погляди, незалежний характер і нещадну боротьбу з "владу імущими" за інтереси простого народу він у грудні 1883 року був змушений полишити Миргород. Розлука з рідним містом у Зубковського тривала майже тридцять років. За цей час він наїжджав до нього у відпустки, а будучи далеко від Миргорода, летів до нього в думках… У січні 1911 року відставний генерал-майор від медицини, дійсний статський радник І. А. Зубковський по 30-річній службі в царській армії прибув до Миргорода. 22 лютого 1914 року під керівництвом І. А. Зубковського було відкрито Миргородське мінеральне джерело, у 1915-1916 рр. вода, з подачі Івана Андрійовича, була досліджена й дозволена для використання з лікувальною метою. У ті ж часи він очолював курортну комісію по підготовці до відкриття оздоровниці.З часу відставки і практично без відпочинку Іван Андрійович віддався підготовці до відкриття курорту, що й сталося 15 квітня 1917 року. До останніх своїх днів І.А.Зубковський не поривав зв'язків зі своїм дітищем, бувши по його заснуванні і лікарем-ординатором, і санітарним лікарем, і почесним консультантом. І. А. Зубковський активно брав участь і в інших миргородських справах. Так, у 1918 році він організував на курорті розлив газованої миргородської мінеральної води (пляшку й етикетку до неї на прохання Івана Андрійовича зробив О. Г. Сластьон). У 1919 році був лектором Народного університету, роботу якого перервала громадянська війна. Разом із О. Г. Сластьоном організував і відкривав у 1920 році науковий і художньо-промисловий музей (нині краєзнавчий). Іван Андрійович Зубковський помер 5 грудня 1933 року.Єрківчани пишаються своїм земляком,тому й центральна вулиця села була названа в честь Івана Андрійовича Зубковського. Відзначаючи 170 річчя від дня народження Івана Андрійовича Зубковського Єрківська сільська бібліотека  24 листопада провела краєзнавчу подорож

 «Іван Андрійович Зубковський – засновник Миргородського курорту». Цей день,відвідувачі бібліотеки, провели цікаво та змістовно. Для користувачів шкільноговіку бібліотекар підготувала та провела краєзнавчу годину «Іван АндрійовичЗубковський – наш славетний земляк».

Людмила Роменська ознайомила  із дитячими та юнацькими роками Івана Андрійовича. Розповіла про громадську діяльність І.А.Зубковського та відкриття миргородського мінерального джерела.     

  А відвідувачів старшого віку зацікавила презентація «Іван Андрійович Зубковський -  лікар, генерал, людина», яку підготувала бібліотекар.

Багато позитивних обговорень та спогадів у Ганни Байдіної, Ганни Баришполець, Тамари Джунь та Ніни Крицької викликав перегляд ретрофотографій  курорту та першої водолікарні. Для кращого ознайомлення із відомими земляками у фойє бібліотеки розміщений стенд « Славетні краяни», який і привернув увагу Тамари Джунь та Ганни Ступки.                                            

Багато цікавої інформації про видатного земляка знаходиться в Єрківській сільській бібліотеці з якою ознайомитись бібліотекар запрошує всіх бажаючих

Людмила Роменська, бібліотекар Єрківської сільської бібліотеки філіалу                                                                               

Сльоза омиває душу

Великий голод – вічний гріх
З лихої прихоті й сваволі!..
Той рік на нашу долю ліг,
Мов згусток кров’янистий болю,
Для учнів місцевої школи працівниками Гаркушинського сільського будинку культури та бібліотекарем була проведена літературна композиція «Безкровна війна», присвячену 85-ій річниці Голодомору 32-33-го років на Україні. Ти знаєш, нене, треба пам’ятати
Не тільки радість а й страшну біду,
Щоб більше помилок не повторяти,
Щоб нація не полягла в труну.

Зоря Ольги Кобилянської

 
        27 листопада виповнилося 155 років з дня народження видатної української письменниці Ольги Кобилянської. В бібліотеці оформлено викладку літератури "Зоря Ольги Кобилянської", де представлені її оповідання, новелли, повісті а ще листи письменника Василя Стефаника до неї.

З творами письменниці  знайомиться активна читачка бібліотеки Гриненко Валентина.

Пам'ятаймо Ольгу Кобилянську, захоплюймося нею, читаймо й шануймо її творчість.

Любов Демидко, завідуюча Попівською сільською бібліотекою - філіалом.   

В пам'ять про страшний той тридцять третій

  
     В останню суботу листопада в Україні відзначають День пам'яті жертв голодоморів. Штучно організований і зумисне підтримуваний тоталітарним комуністичним режимом голод в Україні з метою придушення антирадянських настроїв та виступів проти колективізації на селі призвів до величезних втрат та відчутних наслідків для наступних поколінь. Учні та педагоги Попівської ЗОШ І-ІІІ ст., сільський голова Василь Ошека та попівчани вшанували пам'ять жертв цієї страшної трагедії українського народу біля пам'ятного Хреста жертвам голодомору.

Крім того, учителями школи було проведено історичні уроки Пам'яті і Свободи. Документальні фільми, факти, твори українських письменників та поетів вплелися у канву уроків-реквіємів  "Хронометр незабутнього", торкнулися душі кожного. Учні та педагоги школи вшанували хвилиною мовчання пам'ять про тих, хто став жертвою Голодоморів в Україні та долучилися до участі у Всеукраїнській акції "Засвіти свічку".

Також до цієї сумної дати в  приміщенні сільської бібліотеки була оформлена книжкова виставка "Згадуємо, пам'ятаємо,  не забуваємо..."

На виставці представлені документальні книги та статті, спогади свідків тих жахливих подій, художньо-документальні книги українських письменників.

Була проведена година скорботи "В пам'ять про страшний той тридцять третій", де бібліотекар ознайомила із причинами і наслідками жахливої трагедії, спогадами і свідченнями очевидців, хто у своїй пам'яті через все життя проніс ці страждання і біль.

А користувачі-діти взяли участь у виставці дитячих малюнків "Невиплакані сльози України" в рамках проекту Миргородської ЦБС "Бібліотеки Миргородщини презинтують..." Малюнки малювали  учні 5 класу:

Мельниченко Вікторія, 

Чаленко Максим,

Зінченко Аня.

Вшанування жертв голодомору - це воскресіння нашої пам'яті. Дорога у майбутнє пролягає через минуле. Тому голодомор в Україні назавжди залишиться як одна з найстрашніших сторінок нашої історії. Пам'ятаймо про це.

Любов Демидко, завідуюча Попівською сільською бібліотекою - філіалом.  

Голодомор: скорботний біль і пам'ятка живим

    Щорічно 25 листопада в Україні та світі згадують жертв голодомору 1932-33 років. Серед мільйонів загиблих були і росіяни і євреї і поляки. Але понад 80% з мільйонів, які померли за ці роки, були українці. Саме тому величезна кількість країн світу визнали цю трагедію геноцидом українського народу. Жодне місто, село, ні одну родину не оминуло це горе.

    Так і в с. Великий Байрак були безневинні жертви голоду. На вічну пам’ять стоїть ім пам’ятник і щороку в цей день його відвідують, щоб вшанувати.

Так і цього року відвідали це святе місце голова сільської ради Пугач Анатолій Іванович, директор Великобайрацького будинку культури Шелест Григорій Олексійович,  бібліотекар сільської бібліотеки-філіалу Даценко Алла та небайдужі люди. Було покладено вінок до пам’ятника, біліотекар розповіла деякі факти з історії, директор будинку культури Шелест Григорій зачитав імена загиблих в цьому селі.

 Вшанували загиблих хвилиною мовчання, схиливши голови в скорботі.

     Світова історія знає чимало жахливих масових злочинів. Але рідко який за своїми масштабами й садизмом може зрівнятися з тим, який було скоєно в 1932-1933 роках московсько-комуністичним режимом супроти української нації. Скільки загинуло українців у цей голодомор ніхто точно не знає.

Голодомор став найбільшою трагедією за всю історію українського народу. За масштабом, жорстокістю, цинізмом і організованістю з боку влади та наслідками для майбутніх поколінь він не має аналогів в історії людства. Сьогодні потрібно говорити і пам'ятати  про минуле заради нашогго майбутнього.

 Алла  Даценко, бібліотекар Великобайрацької сільської ббібліотеки-філіалу

 Григорій Шелест, директор Великобайрацького сільського будинку культури