6 липня - Всесвітній день поцілунку

Цей чудовий і красивий День - Всесвітній День поцілунків, вперше з’явився у Великобританії в кінці XIX століття і носить відповідну назву «World Kissing Day». У ті далекі часи на березі туманного Альбіону, враховуючи важливість цього явища, як одного з неповторних і високих проявів любові, вирішили, що поцілунок просто зобов’язаний мати своє власне свято. Офіційним міжнародним святом цей День став пізніше, більше двох десятків років тому, коли він був затверджений досить поважно, міжнародно, організацією - Організацією Об’єднаних Націй і став відзначатися щорічно 6-го липня.

В цей прекрасний день у багатьох країнах по містах стало гарною традицією проводити різні конкурси та заходи, в центрі яких поцілунок. Перед учасниками подібних конкурсів відкривається шанс виграти різноманітні призи та подарунки, встановити нові рекорди і власні досягнення.

За даними проекту DilovaMova.com, історія появи першого поцілунку бере свій початок з біблійних часів і згадується вже в першій книзі Біблії - «Буття». Його застосування в людських взаєминах дуже різнобічно, це і вираження любові, і вираз теплих сімейних почуттів, товариське привітання і вираз галантної поваги до особи жіночої статі. Людина навіть примудрилася використовувати поцілунок для зради - «поцілунок Іуди». Однак суть поцілунку залишається незмінною - це все ж прояв любові!

Причин, через які люди цілуються, може бути дуже багато і зараз фахівці сексологи часто схильні розглядати поцілунок як якусь щеплену людині культурну традицію чи стереотип, де дана дія вже відбувається на глибокому підсвідомому рівні при певних інтимних романтичних ситуаціях. Одним з аргументів наводиться широке поширення реклами поцілунку в засобах масової інформації. Але ті, хто хоч раз використав поцілунок «за призначенням» мають повне право з ними не погодитися. Поцілунок - це природна, практична, усвідомлена реалізація всіх ніжних почуттів, які тільки може мати людина по відношенню до іншої людини і його застосування не тільки закономірно, а й покликане викликати відповідну і відповідну позитивну реакцію!

І звичайно ж у поцілунків є не тільки прихильники, а й противники. Серед противників цієї прекрасної можливості вираження своєї любові і ніжності знаходяться люди, які свого часу, з тих чи інших причин були позбавлені нормальної можливості для подібних відносин. Тут приходить на допомогу Всесвітній День поцілунків - для когось це час подивитися на себе з боку, щоб стати більш м’яким і дозволити собі нарешті відкритися для любові і ніжності, для когось це час для прекрасного свята теплих почуттів, адже їх на рік не так вже й багато.

Поцілунок творить диво,

Серце з ним стає щасливим,

Все життя стає,мов казка,

Тож цілуйтеся будь-ласка!

Тетяна Мостова, завідуюча відділом обслуговування центральної районної бібліотеки

Без сім’ї - немає щастя на землі

2014 рік оголошений ООН Міжнародним Роком сім’ї. Метою проголошення стала необхідність поглиблення розуміння проблем родини, об'єднання можливостей різних країн для вирішення всіх найсерйозніших питань, пов'язаних з сім'єю. Запровадження свята було викликано стурбованістю світової спільноти сучасним положенням родини та її значенням у процесі виховання підростаючого покоління.

Український День родини відносно молоде свято і відзначається з 2012 року.

Сім’я – це опора, це той причал, до якого пристаєш, ховаючись від бід та незгод, де знаходиш спокій та затишок, це найбільша цінність для будь-якої людини, тому що саме з неї починається життя. Вона є джерелом любові, доброти, солідарності та поваги. Від рівня культури та благополуччя сім’ї залежить культура та майбутнє нації.

I коли ми говоримо: «Мiй рiд, моя родина», то у кожного в душi народжується щось таке тепле, нiжне, таке рiдне i близьке. Бо ж це найрiднiшi люди: тато, мама, бабуся і дiдусь, брати та сестри.

Це - рiдна домiвка: просторий двiр, квітучий сад, криниця з чистою джерелицею. Це - тихi пiсеннi вечори i сонячнi росянi ранки. Це - вишиванки, це - казки i легенди, мудре народне слово. З усього цього зiткане наше життя,

Саме через відчуття роду і завдяки йому кожна людина приходить до світлого образу України, до щирих і глибоких почуттів. У нашого народу живе добра і благородна традиція – підтримувати теплі родинні взаємини, долати спільно родинні незгоди. І все це робиться заради дітей, щоб виховати в них родинні почуття.

Саме батьки навчають дітей звичаїв, обрядів, традицій своєї сім’ї, свого роду, що передаються з покоління в покоління.

Любов до рідних починається з ніжної колискової пісні, у якій вмістився увесь світ, виспіваний лагідними материнськими устами. Світ, у якому панують радість, щастя, щирість і справедливість, життєдайна надія та невмируща віра у перемогу добра і краси!

Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди. Тут живуть батьки наші - тут корінь роду нашого, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі. Хвилюємося аж до сліз, зачувши рідну українську пісню, рідне слово.

Як безцінний скарб, передається з покоління в покоління пам'ять роду. Зберегти її від байдужості, передати у спадок онукам - ось наше завдання.

Тож збережемо для нащадків нашу щемливу пісню, дзвінке слово, запальний веселий танець!

З нагоди Міжнародного дня родини в Миргородській центральній районній бібліотеці відбулося родинне свято «Щаслива родина – багата країна». Формування цілісного уявлення про сімейні цінності стало головною метою свята. Тож, ведучі звернули  увагу присутніх на важливу роль жінки, матері, берегині роду в житті сім’ї та  роль чоловіка–батька відповідального за свою сім’ю, роботу, свій народ. Працівники відділу обслуговування провели з відвідувачами бесіду «Родина - джерело нашого життя»,  під час якої намагалися донести до користувачів те, що родина це не тільки рідні родичі, адже родина до родини – це народ.

Розповідь ведучих була доповнена гарними піснями: «Молитва» О. Білозір, «Батьку» М. Поплавський . Завершилося свято показом відео «Гімн сім’ї»  гурту Інь Янь.

Без зв'язку з ріднею людина стає безпорадна. Родина завжди стояла і стоятиме біля витоків людського життя і щастя, додаватиме сили і відваги, оберігатиме від напастей, хвороб душі і тіла, вчитиме шанувати людей, їх працю, їх мудрість, святою молитвою звучатиме в твоїх устах велике і величне слово – РОДИНА. 

Бережімо наші сім'ї та родини, адже буде жити сім’я – буде жити й процвітати Україна!

Тетяна Мостова, завідуюча відділом обслуговування Миргородської центральної районної бібліотеки

Ти молодий! І це прекрасно…

День молоді відзначається щорічно в останню неділю червня відповідно до Указу Президента України від 22 червня 1994 року № 323/94 «Про День молоді». Свято було встановлене на підтримку ініціативи молодіжних організацій та об’єднань.

День молоді в Україні одне з найбільш очікуваних свят серед молодих людей і, особливо студентів.  Це свято творчості, натхнення, енергії й запалу пізнання і самоствердження, любові і романтики. Юність і молодість – не тільки прекрасні періоди в житті кожної людини, але ще й особливий стан душі, коли життя у повному розпалі, коли маленькі можливості перехрещуються з великими амбіціями, ідеями й прагненнями.

Це час пошуків, відкриттів і реалізації найсміливіших сподівань. Молодь активно вибирає свій шлях і йде вперед, долаючи вершину за вершиною, змінюючи  життя на краще. Це неповторна та відповідальна пора, коли людина вступає в самостійне життя, перебуває в постійному пошуку, ухвалює перші власні рішення, які потім можуть вплинути на все життя. Це та пора, коли маленька перемога стає запорукою життєвого успіху. Для молодості немає нездійснених планів і недосяжних цілей.

З нагоди Дня молоді 23 червня  в центральній районній бібліотеці проведено політ -  турнір -«Молодим завжди у нас дорога » присутні обговорили  сучасні потреби та проблеми молоді, участь молоді у політичному, економічному та соціальному житті країни, розкрили актуальні аспекти системи освіти та духовного життя молоді. Цікавою була інформаційна бесіда, яку підготувала провідний бібліотекар відділу обслуговування читачів Світлана  Ісаєва «День молоді – свято натхнення, сподівань, і майбутнього держави»

Юність і молодість - це прекрасні і пам'ятні етапи в житті кожної людини, крім того, це ще й особливий стан душі. Це час дерзань, пошуків, відкриттів і реалізації найсміливіших сподівань.

І все ж це свято для молодих людей - не лише привід для

веселощів, але й час замислитися над найкращою реалізацією свого потенціалу для свого добробуту і добробуту своєї Батьківщини.

«Україна зі святом вітає,

Всіх синів і дочок молодих

Щастя, радості, долі бажає

Бо сьогодні це свято для них!»

Тетяна Мостова, завідуюча відділом обслуговування читачів центральної районної бібліотеки

Ми чуємо тебе, Тарасе, крізь століття

        

            Т.Шевченко – великий поет, геній українського народу, який вніс неоціненний вклад у духовну скарбницю людства. Без його імені не можна уявити української літератури. То ж недарма 2014 рік проголошений Указом Президента України Роком Тараса Шевченка в Україні. В ході нього Зуєвецька середня школа спільно з сільською бібліотекою провели ряд цікавих заходів, присвячених Великому Кобзарю.

Зокрема, в ході літературної години «Шляхами Великого Кобзаря», користувачі – учні 4-6 класів здійснили заочну подорож областями України, в яких свого часу перебував наш національний геній.

Напередодні заходу діти мали змогу ознайомитися з творами поета та матеріалами про його життя і творчість, представленими на відкритому перегляді літератури «Ми чуємо тебе, Кобзарю крізь століття». До того ж чимало дітей підготували до заходу творчі роботи – ілюстрації до своїх улюблених творів Шевченка та малюнки, присвячені поету: Барабанова Олена «Сон», Субота Катя «За віконцем хмаронька пливе», Ткаченко Богдана «Малий Тарас».

Численні дослідження доказують, що Кобзар побував свого часу у багатьох містах і селах Полтавщини, де і до цього часу свято бережуть пам’ять про це. Зокрема, учасники заходу дізналися про відвідини поетом у 1843 році с. Убіжинці, що знаходиться біля Пирятина. Проте особливий інтерес викликала у користувачів-дітей розповідь про перебування Тараса Шевченка у жовтні 1845 року у нашому рідному місті Миргороді. А ще їм повідали про те, що під час проживання у селі Мар’янському (на той час Миргородського повіту), поет багато читав, писав листи, малював, та, за свідченнями очевидців, «найохочіше сходився Шевченко з дворовими і селянами…, майже всіх знав на ім’я».

            Цікаві літературні розвідки підготували користувачі бібліотеки: Олена Кобзій, Лілія Довгопол, Ганна Смага, Олена Рассоха, Віта Тронь, Ольга Олексюк, Іра Мірошниченко.

            На вшанування пам’яті Тараса Шевченка юні зуївчани підготували та поставили також п’єсу  Василя Долини «Тарасові світанки». Ролі в ній талановито виконали актори: Михайло Бушуєв (Тарас), Олена Іваніщєва (Оксана), Олег Добринський (дяк), Жанна Леонтьєва (Катерина), Віталій Сахненко (Дідусь Тараса), Ігор Коваленко (кобзар).

            Минуло 200 років від дня народження Тараса Шевченка, проте і сьогодні, як живий, говорить він зі своїми нащадками. Шевченкове слово живе поміж нас, адже творчість його безсмертна.

            Людмила Ситник, бібліотекар Зуєвецької сільської бібліотеки