Чорнобиль! Його забуть не дозволя майбутнє

 Над Чорнобилем літо сплива ,

Спрагло пахне хлібом і ріллею.

То чому так стогне земля ?

То чому ж не весело над нею ?

Вже курличуть вгорі журавлі ,

Вже збираються в далечі гуси.

То чому на отій ріллі

 Не стогують снопів стовусих?

А тому , що змертвіла земля ,

Скам’яніла од болю і горя,

І веселий клич журавля

Вже туди не долине ніколи!

26 квітня 1986 року … Ця страшна дата розділила долі людей на «до» і « після». Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті  чорнобильська катастрофа. Вже 32 роки слово  « Чорнобиль» знає увесь світ . Чорнобиль – це мука і трагедія , це – подвиг і безсилля , це – пам’ять , це наш нестерпний біль…

Вшанувати тих , хто брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і тих , хто був змушений залишити рідні домівки – евакуйованих та переселенців із зони відчуження , усіх тих , кого торкнулася чорним крилом ця страшна біда,  прийшли до  пам’ятного знаку жертвам катастрофи на ЧАЕС,  і жителі села  ,і  учні та вчителі  школи , і студенти Хомутецького ветеринарно-технологічного  коледжу, і  вихованці дитячого садка. 

  Відкрив мітинг сільський голова Ксьонз Роман Олександрович . Він звернувся до присутніх зі словами: «сьогодні ми зібралися, щоб згадати найстрашнішу катастрофу ХХ-го століття – аварію на Чорнобильській АЕС та висловити свою безмірну вдячність героям нашої Батьківщини, які ціною свого життя захистили світ від небувалої біди».

До присутніх також  звернулись: директор Хомутецької ЗОШ Аршинова Валентина Михайлівна. Минатимуть десятиліття, сказала вона, але сумний набат Чорнобиля не дасть заспокоїтися нам.  Кажуть, час лікує, затягує рани. Це неправда. Просто біль відходить кудись глибоко в серце, приживається там, освоюється, і нікуди від цього не дінешся.. З'явившись під знаком біблійної «зірки Полин», Чорнобиль став якщо й не розплатою, то найсерйознішою пересторогою нашому варварству і  сваволі.  Тож хай палає  свічка пам’яті і  надії  в день річниці аварії на Чорнобильській АЕС. Хай полум'я свічок у наших душах зіллється в одне полум'я віри. Ми будемо жити!

Настоятель Святовоскресінського храму с. Хомутець ієрей Серафим звернувся до присутніх, щоб вони пам’ятали з яким страшним лихом, не шкодуючи здоров’я і життя, наражаючись на смертельну небезпеку, боролися тисячі ліквідаторів з усієї України, серед них і жителі нашого села – герої, перед якими ми вклоняємось. Чорнобиль – це рана, з якою доведеться жити ще довгий час.  Давайте  схилимо свої голови перед усіма, кого сьогодні вже немає з нами, перед тими, хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільйонів. 

Студенти  Хомутецького ветеринарно-технологічного  коледжу підготували літературну композицію  «Чорних дат у людства є немало, кожна з них – це міна під прогрес, найстрашніше, що усіх спіткало - вибух на Чорнобильській АЕС»

Потім відбулося покладання квітів до пам’ятного знаку. 

 Уроки Чорнобиля не повинні минути марно, забутися. Вибух на станції висвітлив справжнє обличчя кожного. Виявив, хто є хто. Але наші односельці : Вовкодав Сергій Олександрович , Гнатченко Володимир Панасович ,  Дендебера  Віктор Володимирович , Дінець Яків Михайлович , Догодило Анатолій Федорович , Левченко Григорій Іванович , Михайліченко Микола Володимирович , Панченко Володимир Якович , Солодовник Володимир Іванович  гідно пройшли найважчі випробування, не тікали від біди, а йшли назустріч, щоб відвернути її. Вони прагнули будь-що довести справу до кінця.  Сьогодні , в цей день , наша глибока вдячність і доземний уклін Вам, дорогі земляки.

Чистого неба та сонячних весен всім нам. І давайте разом берегти і дбати про свою державу – Україну !

Людмила Бабич , завідувачка Хомутецькою сільською бібліотекою

Вікторія Кобильченко , керівник художній Хомутецького сільського Будинку культури

Чорнобиль не має минулого часу.

 

                                                                        На пустищі дикім росте бузина,

                                                                        Сіріє край поля хатина сумна.

                                                                        Облуплені стіни, полин, спориші, —

                                                                        Не видно й не чути навкруг ні душі.

      Здавна чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними місцями відпочинку, лісами, багатими на ягоди, гриби, горіхи славилась чорнобильська земля. Та тільки до жахливої ночі 26 квітня 1986 року. Відтоді ця земля почала називатися «зоною». Обезлюдніли села де століттями ростили жито, виховували дітей. Тепер у селах моторошна тиша. Лише гадюччя і вужі повзають на його околицях. Навкруг все заросло бур’яном. Проходять роки після  аварії Чорнобильської АЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей пов’язаних із скорботним часом ядерного апокаліпсиса. Чорнобильська біда надовго залишиться у нашій пам’яті.

      Біликівська сільська бібліотека-філіал спільно з працівниками Будинку культури провели для своїх відвідувачів вечір-зустріч «Вічні дзвони подвигу й турботи». Всі бажаючі можуть ознайомитися з виставкою-реквієм «Голосить дзвін стривожено у квітні». Був організований мультимедійний перегляд «Чорнобиль – подвиг, істина, пам'ять». Також діти підготували виставку малюнків «Чорнобиль – екологічна катастрофа». Бібліотекар розповіла про біографії та спогади учасників ліквідації наслідків аварії із збірки «Чорнобиль для мене – як рана жива…» про жителів свого села. Ми пишаємося нашими відважними чоловіками Бондаренко Дмитром Борисовичем, Лябах Анатолієм Сергійовичем, Назаренко Володимиром Олексійовичем, Яценко Василем Дмитровичем. Ми завжди будемо Вам вдячні за героїзм і самовідданість. Висловлюємо щире співчуття сім’ї Панченко Івана Григоровича, який в 2017 році помер від тяжкої хвороби.

     Хоч минуло 32 роки з того трагічного дня, наслідки Чорнобильської трагедії відчуваються сьогодні. Збільшились захворювання та смертність людей, поширились дитячі захворювання. Ми, нинішнє покоління, повинні робити все можливе, щоб зберегти своє життя і життя майбутніх поколінь.

                                                                                        Наталія Ганженко.

                                               Бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки – філіалу.

День довкілля у В. Байраку

Щороку, в третю суботу квітня в Україні відзначається День довкілля, який встановлено Указом Президента України.  Цей День дозволяє реально оцінити стан навколишнього середовища, в якому ми живемо. Дає можливість уважно обдумати дії та кроки, які кожен з нас має зробити в напрямі збереження та відновлення довкілля, визначити роль кожного жителя у збереженні нашої планети, її екосистем і ресурсів.

            За цей час вже склалися своєрідні традиції святкування. Сьогодні – це подія з різноманітними акціями: велосипедні флеш-моби, зелені концерти, конкурси творів та плакатів, посадка дерев, прибирання територій, збір сміття тощо.

Долучилися, 21 квітня, до проведення акції по прибиранню території парку слави   села Великий Байрак і працівники сільської ради, медпункту, працівники пошти і, звичайно , ж працівники Великобайрацького сільського будинку культури та бібліотеки.

 Дружно, весело, згуртовано прибирали територію парку від сміття, провели озеленення території. В цей день всі зусилля жителів села були спрямовані на поліпшення стану навколишнього середовища.

Алла Даценко, бібліотекар В. Байрацької сільської бібліотеки – філіалу.

З любов’ю до України

          Під таким гаслом 24 квітня в Полтавській обласній бібліотеці для дітей імені Панаса Мирного  пройшов ІІІ етап обласного конкурсу «Найкращий читач Полтавщини - 2018», що проходить щорічно в рамках Всеукраїнського конкурсу «Книгоманія». Наш район цього року гідно представляли шестикласник Артем Гнатик з Попівки та семикласниця Єлизавета Таранова з селища Ромодан – кращі читачі Миргородщини 2018 року. 

           Любов до книжок, начитаність допомогла їм під час конкурсних тестів. А завдяки знанням Артему разом з іншими п’яти шестикласниками пощастило  вийти в фінал. І тільки в четвертому (додатковому) турі конкурсу наш учасник не зміг перемогти. Та хоч фортуна цього року не посміхнулася обом учасникам, саме дійство запам’ятається надовго.

         Атмосфера дитячого свята була пронизана духом патріотизму. Ком’пютерні презентації, інтерактивні ігри, конкурси від богатиря Котигорошка допомогли дітям з’ясувати, яка наша Україна та які ми, українці. Під час військово-патріотичного квесту «Ану, який з тебе козак!» Артем та Ліза зі своїми товаришами по командах «Кмітливі» та «Інтелектуали» довели, що вони, нащадки козаків, - справжні патріоти своєї Батьківщини, вправні в бою, влучно стріляють, готові прийти на допомогу, вміють гарно відпочивати. А ще кращі читачі Миргородщини під час майстер – класів  навчилися виготовляти авторську іграшку та готувати галушки.

                     

  

                        

Завдяки небайдужим людям - колективу Полтавської обласної бібліотеки для дітей ім. Панаса Мирного, представникам ВГО «Українська асоціація інвалідів АТО» Полтавська філія, майстрині з виготовлення авторських ляльок та знавцю полтавських галушок -  вдалося подарувати дітям справжнє свято.

                                                        Валентина Зінченко, заступник директора Миргородської ЦБС

Лист тобі від тебе.

                                         

  Напиши собі листа в майбутнє. Опиши про своє сьогодення, про що любиш читати, дивитись, з ким ти товаришуєш.

 

Напиши побажання, які в тебе є  на наступний рік.

Ким ти хочеш стати, чого навчитися, де побувати.

Вкажи точну дату отримання листа, своє прізвище та номер телефону, опусти  лист у чарівну скриньку –Бібліотечний портал листів, і отримай повідомлення в призначений день. Стань і ти новим читачем Біликівської сільської бібліотеки-філіалу та напиши собі лист в щасливе майбутнє.

                                    Наталія Ганженко,

бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки-філіалу.

З юних літ добро несіть в казковий білий світ

                            

                                                         Зупиніться! Подивіться!

Що принесла сюди я,

Це ж бо наша найрідніша,

Найчарівніша Земля!

Наша природа гине й благає нас про захист, тож саме цими словами розпочалося екологічне свято, приурочене Дню довкілля та Міжнародному дню Матері-Землі. Багато видів рослин і тварин стали рідкісними. Вони занесені до Червоної книги України. І названо цю книгу Червоною, тому що червоний колір неначе попереджає нас — схаменіться, загрожує небезпека. Тож, щоб зберегти природу, всім потрібно дотримуватись дуже простих правил.

Учасники свята – учні 3-Б класу ЗОШ №1 ім. П. Мирного (класовод Тетяна Войтенко) – добре їх знають і знають, як потрібно поводитись на природі: не розводити багаття в лісі, не ображати лісових мешканців, не вмикати гучно музику, прибирати за собою сміття, не ламати гілки дерев і кущів і завжди пам'ятати, що ти — частина природи. Про це вони розповіли і всім присутнім в залі. 

 

А ще із задоволенням подивились лялькову виставу «Що Вовчисько наробив» та спробували хоч на декілька хвилин уявити себе акторами.

Потім кожен учасник свята подумав, чим саме може допомогти природі та написав це на листочку з паперу і прикріпив його до імпровізованого деревця.

 

                             

Тож піклуймося про природу щоднини, і вона щиро віддячить кожній людині!

                        Зоя Єщенко, провідний бібліотекар районної бібліотеки для дітей

Поріс чорнобилем Чорнобиль – бідою нашою поріс

                       

                                                                                  Чи знаєш ти світе,

                                                                                  Як сиво ридає полин,

                                                                                  Як тяжко,як тужно

                                                                                  Моєму народу болить!

                                                                                  (Б.Олійник)

              26 квітня! В пам’яті українського народу - це день чорнобильського

лиха, болю, смутку. І забути це , викреслити із нашої пам’яті  неможливо.

            В 32 - гу річницю зібралися учасники ліквідації аварії наЧорнобильській АЕС  в Кибинській сільській бібліотеці на годину пам’яті «Чорна трагедія на кольоровій землі». Присутні мали змогу ознайомитися з книжковою виставкою» «Чорнобиль :Трагедія. Пам’ять».

В своїй бесіді завідуюча бібліотекою розповіла, що Чорнобильська біда не минула і наше село Кибинці. Тринадцять представників громади вступили в мужній двобій з мирним атомом:     .Багатиренко Володимир Михайлович, Масич Петро Михайлович, Матвієнко Василь Миколайович,  Матвієнко Володимир Іванович, Матвієнко Григорій Кузьмович, Проскура Михайло Андрійович, Ребрик Віктор Михайлович, Шнипенко Сергій Володимирович, Леонтьєв Михайло Павлович, Боюка  Олександр  Володимирович.

     На жаль, не всім ліквідаторам аварії на ЧАЕС Кибинської громади судилося дожити до цього часу. Зазнавши опромінення та підірвавши здоров’я  відійшли у вічність: Василенко Василь Михайлович, Ребрик Олексій Петрович, Марченко Микола Михайлович. Присутні пом’янули їх пам’ять-хвилиноюмовчання.

Зі своїми спогадами та найкращими побажаннями на заході виступив

координатор спілки ліквідаторів ,що при  Кибинській сільській раді Григорій

Матвієнко. Працювати доводилося напружено: вирубувати ліси навколо тридцяти кілометрової зони, здійснювати дезактивацію сіл, обробляючи будівлі спеціальним розчином, обносити колючим дротом Чорнобильську зону і річку Прип’ять-ділився своїми спогадами  ліквідатор.

      Про своє перебування в Чорнобильській зоні розповів підростаючому

поколінню Михайло Леонтьєв.

      Анастасія Чудан, учениця 9 класу, прочитала вірш В. Задворного «Героям Чорнобильцям». В кінці заходу  присутні ознайомилися з книгою «Чорнобиль для мене - як рана жива», яку видала Миргородська центральна  районна бібліотека., при підтримці Миргородської райдержадміністрації

       Минуть роки, десятиліття, а день Чорнобильської трагедії хвилюватиме

людей-і тих, кого він  зачепив своїм чорним ,недобрим крилом.

Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам'яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі  її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони, які лунатимуть за тими, кого вже немає…

Надія Глушко, завідувачка Кибинською сільською бібліотекою