понеділок, 26 вересня 2016 р.

Бібліотека – вікно у світ




(30 вересня – Всеукраїнський день бібліотек)
Указом Президента України від 14 травня 1998 року N 471/98  «Про встановлення  Всеукраїнського дня бібліотек» проголошено: «Установити Всеукраїнський день бібліотек і відзначати його щорічно 30 вересня». І відтоді щорічно вся бібліотечна спільнота святкує його, але це не просто професійне, а всенародне  свято, адже кожна людина починає  своє  свідоме  життя  із знайомства з  книгою. З дитячих  років  книга  допомагає  пізнавати себе, пізнавати світ, що нас оточує. Книга вселяє в нас любов до ближнього, до рідної України, повагу до інших народів, інтерес до їхньої культури, виховує почуття патріотизму. Вона навчає рідної мови, розкриває красу поетичного слова.     І саме в цю пору, коли за вікном щедра і яскрава золота  осіння палітра  відзначається Всеукраїнський день бібліотек. Сьогодні неможливо уявити сучасне життя без бібліотек, куди кожна людина може прийти , щоб отримати необхідну інформацію або «підзарядити» свою душу духовними багатствами , залишеними нам у спадщину. Велика заслуга в цьому скромних господинь книжкових храмів – бібліотекарів.  Тому,  з особливими словами надії та побажання професійних злетів звертаюся  до молодих бібліотекарів: Алли Даценко (В.Байрак), Наталії Ганженко (Білики), Юлії Кропивної (Петрівці), Віри Глеби (Гаркушинці), Алли Савчук( районна бібліотека для дітей), адже від Вас залежить, якими стануть наші бібліотеки у майбутньому. Бажаю Вам отримувати насолоду від професії, обраної серцем, від усвідомлення користі, що Ви її приносите людям, від причетності до великої  культурологічної справи, яку Ви активно провадите! 
Сьогодні бібліотеки України мають значний досвід запровадження інновацій, цікавої проектної діяльності та створення умов для творчого розвитку. Програма «Бібліоміст» вже приносить свої результати громадам невеликих міст і сіл, допомагає змінити обличчя бібліотек і зробити їх сучасними. А змінюється обличчя бібліотек за допомогою висококваліфікованих  спеціалістів, серед них:  заступник директора ЦБС по роботі з дітьми Валентина Зінченко, завідуюча відділом обслуговування ЦРБ Тетяна Мостова, провідний методист центральної районної бібліотеки Валентина Оврах, провідні бібліотекарі Людмила Ігольніцина, Зоя Єщенко, Ольга Солоха, Юлія Кондратенко , Світлана Ісаєва, завжди на допомогу користувачам Інтернет – центру прийде бібліотекар Юрій Мироненко, бібліограф І категорії Маргарита Каймакова,  а з якою повагою та любов’ю відносяться дітлахи до бібліотекаря І категорії  Катерини Яневич .
Невеликою частиною бібліотек України є книгозбірні нашого району, в яких працюють самовіддані люди. Всі вона вважають свою професію не просто роботою, а своєю місією на землі, покликанням своєї душі. Це люди, які допомагають творити свято, цим дихають і живуть. Є в нас сільські  бібліотеки, в яких завжди затишно, чисто, особливу увагу привертають книжкові виставки, а працівники огорнуті аурою добра, душевного тепла.  До них завжди поспішають користувачі.  Це Валентина Дерев’янко з Великих Сорочинець, Валентина Ємець з Великої Обухівки, Надія Глушко з Кибинець, Наталія Дорогопулько з Слобідки, Любов Янчик з Полив’яного, Любов Демидко з Попівки, Світлана Челембієнко з Черкащан, Людмила Бабич з Хомутця, Наталія Шовкопляс з Шахворостівки, Тетяна Лень з Клюшниківки, Тетяна Зубченко з Бакумівки, Валентина Тищицька з Савинців, Анжела Коломієць з Черевок, Ольга Шматко з Ромодану, Валентина Окружко з Остапівки, Ганна Гузь з В.Будаківки,Лідія Кобилинська з Солонців.
            А яку гордість відчули ми, працівники бібліотек, коли прочитали Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336 «Про нагородження відзнакою Президента України ювілейною медаллю «25 років Незалежності України». Адже, нагороду отримала наша колега , бібліотекар І категорії Єрківської бібліотеки- філіалу Людмила Роменська. Ми відчули визнання держави нашої такої важливої професії – бібліотекар, який з повною віддачею служить суспільсту та читачеві.
Вже стало доброю традицією в цей святковий день говорити слова вдячності нашим ветеранам бібліотечної справи, чий досвід і знання дають нам натхнення хто навчив нас любити  і  піднімати престиж свєї професії. Це Марія Феофанівна Соснова, Алла Степанівна Бражник, Катерина Василівна Одай, Галина Федорівна Юдченко, Лідія Петрівна Пустовіт, Марія Трохимівна, Сухар, Микола Юхимович Кузьменко, Марія Петрівна Шумейко, Галина Дем’янівна Ніколаєнко, Ольга Олексіївна Кириченко, Раїса Михайлівна Кобзуненко та багатьом іншим спеціалістам, які  пов’язали  своє життя з книгою, які їй  безмежно віддані.
Тож щиро вітаю Вас дорогі друзі, колеги з професійним святом, яке разом з нами відзначає весь український народ. Бажаю творчості і натхнення, щастя, добробуту та любові вам і вашим родинам. Наше свято співпадає з християнським святом Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії. Тож Віри Вам у власні сили, Надії на те, що наша праця буде достойно визнана, Любові наших користувачів і Мудрості у здійсненні великих планів.


Нехай святяться світлі зали
І книгосховища твої.
Скарбницю думки світової
Тут ветхі бережуть сувої
І електронні носії.
Тут перли слова і науки
Невтомні зберігають руки.
Безсмертя тут вогонь горить!
Тобі приходиться по праву
Народ творити і державу,
Майбутнє нації творить!

Ніна Бер’якіна, директор Миргородської централізованої бібліотечної системи

середу, 21 вересня 2016 р.

Бібліотекар – звучить гордо !



Вибір професії в житті кожної людини – це вибір долі. І та людина щаслива, яка з радістю ходить на роботу. Я працюю бібліотекарем в сільській  бібліотеці.
Чому я обрала саме цю професію? Насамперед тому, що дуже люблю читати. Дитинство – це чудова пора мрій і сподівань. Про роботу в бібліотеці мріяла з самого дитинства. Коли пішла до школи, то часто відвідувала сільську бібліотеку. Тиша у бібліотеці, запах книжок, шелест сторінок мене зачаровували.
І зараз, озираючись на прожиті роки, бачу, як Невидима Рука вела мене  по життю, направляла, наставляла, давала все необхідне, втілювала мою мрію в життя.
По закінченню Хомутецької середньої школи  вступила до Харківського державного  інституту культури. Після навчання у ньому отримала  направлення в обласну дитячу бібліотеку ім. П.Мирного. Я з вдячністю згадую людей, які прийняли мене у свій колектив: директора бібліотеки Чобітька  Леоніда Григоровича,   старших колег, від  яких  завжди отримувала пораду і підтримку.
            Так склалось життя, що я повернулась у рідне село,  де з 1993 року працюю у сільській бібліотеці.
Спочатку я  думала, що  маю непрестижну роботу з маленькою зарплатнею. І тільки згодом я дізналася по-справжньому, що таке бібліотека, чим вона живе. Працюючи, я зрозуміла, хто насправді такий бібліотекар. Моїм наставником, керманичем у вирі книг стала завідувачка Хомутецькою сільською бібліотекою з багаторічним стажем  Гаврусь  Лідія Григорівна.
З 2000 року я стала працювати на посаді завідуючої бібліотекою. У ті далекі часи читачі зверталися до бібліотеки лише за друкованою інформацією. Проте з часом змінюється  бібліотека і її ресурси. Значно ускладнилися запити користувачів, виконання яких спонукає бібліотекаря працювати більш глибоко і різнобічно, включаючи і соціальні мережі.
Вже три роки  у бібліотеці працює Інтернет – центр. До послуг користувачів три  комп’ютери, до яких з перших днів шикувалися у чергу користувачі, щоб попрацювати, поспілкуватися,  або пограти в мережі Інтернет. Життя в бібліотеці пожвавилося. 


Зараз я в повній мірі усвідомлюю, що професія бібліотекаря – моє покликання. Я знаю, що зможу бути потрібною людям, адже я на своєму місці. І хай світ мчить з шаленною швидкістю назустріч новим технологіям, відкриттям, та все ж книга як була, так і залишиться і будуть люди, готові бути з нею все життя. А отже,  бібліотекар - звучить гордо!
    А свідченням цього є відгуки користувачів Хомутецької бібліотеки:

       Я працюю вихователем в ДНЗ «Рукавичка» с. Хомутець. Часто доводиться звертатися за допомогою до сільського бібліотекаря Людмили Володимирівни. Вона завжди  надасть кваліфіковану допомогу, пораду в роботі з комп‘ютером. Людмила Володимирівна уважна,  компетентна, ввічлива, приємна у спілкуванні. Спасибі їй за роботу.
Зінаїда Михайлівна  Черкас, 48 років, вихователь ДНЗ  «Рукавичка»

                             *     *     *
 Был проездом в селе Хомутец с дальнейшей поездкой  в Киев, потом в Ригу и далее в Таллинн. Благодарен за помощь  в электронной обработке билетов через остров Мальту.  Особая благодарность в помощи Людмиле Владимировне, чуткой и внимательной женщине. Огромное ей спасибо . Одно удовольствие общаться с такими людьми.
Бывший житель села, украинец, проживающий в Эстонии Грышко Леонид Алексеевич,  72 года, пенсионер.

Бабич Людмила,з авідуюча Хомутецькою сільською бібліотекою

Бібліотека – справа її життя



                            

         Кожен із нас має  святе для себе місце, де народився, виріс, звідки, як із невичерпного джерела, все життя набираєшся сили і натхнення.
         Для завідуючої Кибинською сільською бібліотекою Надії Іванівни Глушко таким місцем стало село Кибинці, де ще у І чверті  ХІХ століття знаходився один  з  найважливіших  осередків  української   культури і якому багато років тому судилося стати культурним центром нашого краю. Недарма він дістав назву «Миргородські Афіни».
          Незабутня і неповторна історія бібліотечної справи села. Слово «бібліотека» для кибинчан  знайоме ще з XVІІІ століття, адже у двоповерховому маєтку пана Трощинського існувала  велика, ретельно підібрана бібліотека. Томи небаченої краси стояли на розкішних полицях  в маєтку господаря. Вільно і без обмежень  користувався нею, будучи ще маленьким хлопчиком, класик літератури  Микола  Гоголь.
           З архівних даних відомо, що у  1907 році бібліотека знаходилася також і у приміщенні  Будинку благородних дівиць і налічувала  у своєму фонді 650 книг. А невелике дерев'яне приміщення сільської бібліотеки, що знаходилося при в'їзді в село, гостинно запрошувало книголюбів у свої стіни з 1960 по 1992 рік.
          І лише у 1992 році бібліотека була переведена  до нового  сільського будинку культури, де займає дві просторі кімнати на другому поверсі.
          Можливо, традиції бібліотечної справи у селі також вплинули на вибір професії завідуючої Кибинською сільською бібліотекою Надії Іванівни Глушко. Завдяки їй бібліотека стала місцем зустрічі не тільки з книгою, а й з людьми, осередком відпочинку, дозвілля.
         А ось що розповіла про свій шлях у професію сама Надія Іванівна: «У часи мого дитинства читання було надзвичайно популярне, люди дуже шанували книгу. На все життя запам’яталося, які черги за книгами були у сільській бібліотеці того часу. Читачі різного віку  запитували у  бібліотекарки  Катерини Іванівни  Яценко ту  чи  іншу книгу, а вона ретельно виконувала кожен запит.
        Катерина Іванівна  була чудовою господинею книжкового храму і стала для мене у майбутньому взірцем бібліотекаря, адже не лише  професійно рекомендувала книгу, а  й  могла зацікавити нею читача.
        Пам'ятаю, як ще в дитинстві ми з сестрою та подружками зимовими вечорами прямували до бібліотеки. Я дуже любила  самостійно переглядати книги на полицях, щоб, нарешті, обрати ту з них, яка найбільше сподобалася. Книг, зазвичай, набирала багато. Прочитавши щось цікаве, я обов'язково рекомендувала почитати це іншим.
         Коли ж навчалася у старших класах, при написанні творів по літературі я завжди  зверталася до сільської книгозбірні. Тут разом з бібліотекарем підбирала критичну літературу до творів за шкільною програмою, яка допомагала при  написанні творів.
        Проте мій шлях до бібліотечної професії не був  прямим. Спочатку я закінчила  кооперативний технікум і працювала бухгалтером. Та коли у 1981 році у книгозбірні звільнилося місце, я відразу пішла працювати бібліотекарем Кибинської сільської бібліотеки. Але виконувати у повній мірі свої професійні обов’язки перешкоджав брак знань з бібліотечної справи.  Це спонукало мене вступити на заочне навчання за спеціальністю «бібліотечна справа» до Гадяцького культурно-освітнього училища ім. І.П.Котляревського, яке закінчила у   1986 році.
        Час швидкоплинний, і ось уже виповнилося 35 років, як я працюю в бібліотеці. Спочатку довелося працювати  на чверть тарифного окладу. Проте як би не було важко і які б не траплялися  мені пропозиції працювати за  попередньою спеціальністю, бібліотеці я ніколи не зрадила.
           Коли ж у 2012 році мій попередник, завідуючий бібліотекою Черкаський Микола Михайлович пішов на заслужений відпочинок, я прийняла фонд Кибинської сільської бібліотеки  і очолила її.
           З того часу вся відповідальність лягла на мої плечі. Кажучи відверто, спершу доводилось дуже важко. Проте у своїй роботі відчувала підтримку центральної районної бібліотеки, місцевої влади і громадськості села.
         Кибинці має багате і цікаве історичне  минуле. Його прославили талановиті люди, відомі далеко за межами села. Тут народився український поет - футурист Михайль Семенко, квітникар - селекціонер Василь Дмитрович Ярмоленко, регент митрополичого хору Київсько-Печерської Лаври Михайло Семенович Литвиненко. Свого часу у ньому жив і залишив свою культурну спадщину визначний державний діяч і меценат Дмитро Трощинський. До речі, чимало книг про цих відомих особистостей має  у своєму фонді сільська бібліотека.
Зважаючи на те, що у Кибинцях немає сільського музею,  а історію села потрібно було збирати, зберігати і передати нащадкам, центром краєзнавства стала сільська бібліотека.
            При бібліотеці нині діє літературний міні-музей  Михайля Семенка, де міститься стенд зі світлинами відомого поета-футуриста, зібрані його твори і література про нього та його творчість. Розміщена тут інформація неодноразово використовувалася прихильниками таланту нашого знаменитого земляка і дослідниками його творчості.
            Світлини та відомості про знаменитих уродженців села і їх внесок у розвиток української культури містяться на розміщеному у бібліотеці стенді «Мій край – моя історія жива».
            Привертає увагу користувачів бібліотеки куточок народознавства, у якому розміщені предмети українського побуту, національний одяг, лікарські рослини краю.
            Та найбільше я пишаюся користувачами бібліотеки. Їх запити, інтереси завжди були, є і будуть у центрі моєї уваги. Для них добираються найцікавіші книги, передплачуються періодичні видання, надаються нові бібліотечні послуги, готуються найрізноманітніші свята, конкурси та  розваги.
Спільно з центральною районною бібліотекою, яка згідно районної програми розвитку культури на Миргородщині вже багато років поспіль проводить виїзні масові заходи, присвячені відомим історичним особам району, сільська бібліотека спільно з місцевою школою  бере активну участь  в урочистостях, присвячених таким відомим землякам, як Дмитро Трощинський і Михайль Семенко.
       До історії села виявляють великий інтерес не лише його мешканці, а і чимало людей з різних регіонів України. До бібліотеки, як до центру  краєзнавства у селі, свого часу зверталися: автор книг про Дмитра Трощинського Олександр Салій, український публіцист, прозаїк Олександр Балабко, журналіст, документаліст і ведучий Першого Національного телеканалу Юрій Макаров, шанувальниця творчості М.Семенка, поетеса Любов Якимчук.
      Остання віднедавна стала ще й нашою односельчанкою. Впродовж кількох років Любов Якимчук досліджує творчість нашого відомого земляка, поета-футуриста Михайля Семенка. Якось вона завітала до бібліотеки і запропонувала долучитися до мистецького проекту «Метро до Кибинець», співавтором якого є також поетеса Ганна Танай. Його метою є втілення мрії поета, пожвавлення культурного життя у Кибинцях. І нині робота у рамках проекту стрімко набирає обертів, активну участь у ній бере і сільська бібліотека.       
       Успішна діяльність бібліотеки неможлива без активної участі громадськості. Завдяки небайдужим людям, їх підтримці і допомозі, бібліотека стала сучасним інформаційним і культурним центром села.
          Усвідомлює важливу роль бібліотеки у сучасному суспільстві керівництво ТОВ «Агротех-Гарантія», яке передало бібліотеці комп’ютер, підключило до всесвітньої мережі Інтернет.
          Бібліотека відчуває велику потребу у новій літературі, якої, на жаль, надходить недостатньо і яка не задовольняє у повній мірі різноманітні запити користувачів. Відрадно те, що завдяки Любові Якимчук та її колегам, Олександру Салію і Олександру Балабку бібліотека поповнилася цінними виданнями, які користуються попитом у користувачів. Чимало книг передали у дарунок бібліотеці також жителі села: Руслана Ярославівна Рудь, Василь Олексійович Біденко, Ганна Михайлівна Коваленко, Валентина Володимирівна Вишневська, Ольга Василівна Вієра, Надія Офанасіївна Кумець, Тетяна Олександрівна Свирид, Ніна Олексіївна Ніколаєнко.
        Покращенню іміджу і підвищенню її престижу  сприяє участь її користувачів у різноманітних конкурсах. Щороку бібліотека бере активну участь у Всеукраїнському конкурсі «Найкращий читач року». Горджуся тим, що у 2015 році користувачка сільської бібліотеки, учениця 6 класу Кибинської ЗОШ Стукало Марія зайняла 1 місце у ІІ етапі цього конкурсу та взяла участь у ІІІ етапі, що проходив у місті Полтава. А користувач, учень 7 класу Бобир Руслан зайняв почесне перше місце у ІІ етапі конкурсу і  представляв наш район у ІІІ етапі конкурсу в обласному центрі.
       Ще одна користувачка сільської бібліотеки Коваленко Маргарита, авторка поетичної збірки «Присмак жереба терпкий…» у 2015 році виборола призове 1 місце в  обласному  літературному конкурсі «Україна починається з кожного». Бібліотека стала справою мого життя».
        А попереду у Надії Іванівни ще чимало планів і задумів, спрямованих на відродження духовних цінностей, національної свідомості, звичаїв та обрядів рідного краю, осучаснення діяльності та підвищення іміджу бібліотеки.

Валентина Оврах, провідний методист центральної районної бібліотеки

понеділок, 19 вересня 2016 р.

Роки минають, а пам'ять вічна



        
    Там сплять навічно воїни солдати,
    Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини
    Їм не судилось весни зустрічати
    Тих, що зустрічаємо ми після війни
    Там сплять твої ровесники орлята
    Тепер уже були б із них орли!
    Схилимось над могилами солдат
    Що у боях тоді за нас там полягли.

         В селі Білики пройшов мітинг – реквієм, присвячений 73-й річниці визволення Миргородщини від нацистських окупантів, який підготували працівники Будинку культури і бібліотеки разом зі школою.

Ведучі мітингу, директор Біликівського будинку культури Ірина Швець та бібліотекар Наталія Ганженко,  звернулися до присутніх з такими словами: «Друга світова війна принесла з собою таку безліч трагедій, віроломства і зруйнованих доль, що до цих пір все людство із сумом і гіркотою згадує про ті далекі події, які торкнулися практично всіх на нашій спільній землі.»



             З вступним словом до присутніх звернувся голова сільської ради Ганженко Олексій Олексійович, найкращими побажаннями привітав жителів села директор школи Турбаба Олег Васильович.

            Виступ дітей навчально виховного комплексу не залишив людей байдужими до свята. Учні запалили свічки пам’яті нашим односельчанам – визволителям. Нехай спокійно й тепло буде їхнім душам від нашого маленького світла. Вшанували пам’ять про них хвилиною мовчання. Поклали квіти до підніжжя обеліску загиблих односельчан. Діти повинні знати про минуле нашого народу, учні мають поважати героїчні подвиги співвітчизників, ушановувати пам'ять тих хто загинув у роки ІІ світової війни. 

Повинні формувати патріотичні почуття гордості за старше покоління. Сприяти пробудженню бажання вивчити історію своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни.
            Минають роки відлітають у вічність. Все далі відходять ті грізні роки, але не згасає пам'ять про тих, хто віддав заради перемоги власне життя.
            Не оминула ця війна і село Білики. 105 наших односельчан загинули в ті страшні рокиі. Усі полеглі любили життя, любили своїх батьків, свій рідний край. Були вірними друзями, жили щасливо і мріяли про майбутнє. Та не судилось їм повернутися до рідних домівок. А тих, хто повернувся, з кожним днем стає все менше і менше. Сьогодні на їхніх скронях сивина. А ми їх називаємо ветерани.
            Наш обов’язок згадувати не тільки в свята, а й кожен день пам’ятати про всіх тих, хто віддав своє життя за перемогу й загинув у цій страшній війні. Ми обіцяємо ніколи не забувати, якою ціною завойоване мирне життя. Ми хочемо бути гідними тих, хто віддав своє життя за наше сьогодення.
  Тож вклонімося пам’яті славних героїв.
  Зі святом, з днем визволення Миргородщини!  
 Наталія Ганженко, бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки.