Безсмертна книга великого українця.

З – поміж безлічі книг, з якими має справу історія світової літератури, поодиноко виділяються ті, що ввібрали в себе науку віків і мають для народу значення заповітне.

 До таких книг належить «Кобзар», книга, яку  народ український поставив на перше місце серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів.

  У рамках відзначення 200-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка в Слобідській бібліотеці організовано незвичайну книжкову виставку однієї книги «Безсмертна книга великого українця». Незвичайна виставка тим, що на ній зібрані «Кобзарі», які зберігаються в сім’ях  жителів нашого села. Ольга Василівна Марченко принесла для ознайомлення користувачам бібліотеки справді безцінний примірник. Це «Кобзар. Фототипія позацензурного примірника видання 1840 року».

 Цю книгу  у далекому 1967 році подарувала на 17-ліття її  вчителька української мови та літератури. Також книги з домашніх бібліотек надали для виставки Марія Савівна Калініченко («Кобзар» 1949 року видання), Тетяна Павлівна Папій («Кобзар» 1975 р.в.), Ольга Василівна Марченко («Кобзар» 1951 р.в.), Наталія Олексіївна Дорогопулько («Кобзар» 1980 р.в.), Тамара Степанівна Тетюцька («Кобзар» 1987 р.в.). Це -  сімейні реліквії, які зв’язують не одне покоління жителів нашого села. З нього черпали правдиве Кобзареве слово діди, батьки, діти. Дуже приємно, що наші люди знають, шанують і поважають творчість Тараса Григоровича Шевченка. А «Кобзар» - книга невичерпна, книга -  на віки. Нові покоління знаходитимуть у ній народний і вселюдський досвід. Слово вічне, слово, невмируще своєю правдою  і художньою красою, - це і є «Кобзар». Минають роки, десятиліття, але товща часу не в змозі притупити гостру актуальність слова Т.Г.Шевченка для кожного з наступних поколінь.

 Наталія Дорогопулько, бібліотекар Слобідської бібліотеки.

І слава їх встає, не вмерши, Ятрить крізь відстані і час.

Ми повинні знати свою історію, своє минуле. «Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього»,– говорить народна мудрість. І це дійсно так, бо як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим.  Однією з найтрагічніших сторінок  нашої історії є бій під Крутами. Дата 29 січня увійшла в українську історію як день пам’яті мужніх героїв, що душу й тіло поклали за самостійність, волю та незалежність Батьківщини.

В пам’ять про загиблих під Крутами 29 січня у Комишнянській селищній бібліотеці проведено годину історичної пам’яті «В боротьбі за волю, кращу долю»     

За пропозицією ведучих заходу, завідуючої бібліотеки Валентини Четверової та методиста селищного будинку культури Світлани Мирошник,   присутні вшанували пам’ять Героїв Крут та всіх захисників Вітчизни хвилиною мовчання.

Учитель історії Олексенко Світлана Олексіївна  розповіла про бій під Крутами 29 січня 1918 р. у контексті Української революції та народження Української держави – Української Народної Республіки. Свою розповідь вона демонструвала показами слайдів та діти проглядали в YouTube відео сюжети про героїв Крут. 

Найтрагічнішою подією в історії бою під Крутами, підкреслила Світлана Олексіївна, став розстріл 30 українських вояків-студентів, серед яких були і гімназисти. Під час бою вони були в резерві ,а  під час відступу заблукали  та потрапили у полон. З великим хвилюванням присутні слухали її розповідь про Героїв Крут, подвиг яких є прикладом патріотизму для української молоді.

Завідуюча бібліотекою  Валентина Четверова   познайомила учасників з книжковою  викладкою «Трагедія Крут – це наша  історія».

Вірші про Героїв Крут прочитали учасники заходу Гульбич Віка -  «Націлений у небо обеліск» В.Стуса, Добряк Ірина – «Любіть Україну» В.Криволап, Шиманська Ірина – «Крути» М.Щербака, Коноплич Катерина – «Крізь смерть» О.Стефановича.

  Присутні на заході щиро подякували організаторам за  пізнавальну історичну розповідь. Нехай пам’ять про наших героїв, які загинули під Крутами, буде вічною. І нехай  їхня смерть буде для нас прикладом, як треба любити свою  Батьківщину. Велика, світла, і чиста правда свідчить за її небуденний, патріотичний і вікопомний чин.

Валентина Четверова, завідуюча Комишнянською селищною бібліотекою

Україна – соборна, вільна, сильна

Нема життя без України, бо Україна – це мати, яку не вибирають; бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку, Бо Україна – це пісня, яка вічна на цій землі. Багатовікова історія українського народу, на долі якого було досить лиха. З 15 ст., з часів Козаччини, почалася національно – визвольна боротьба за побудову незалежної та самостійної держави. Але шлях до незалежності був тяжкий і тернистий.

 Ми , українці, повинні пишатися тим, що наша країна ніколи не вела загарбницьких воїн, не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро сусідів.

Відомий французький учений Й.Г. Коль писав у 1841 році «Немає найменшого сумніву, що колись велетенське тіло російської імперії розпадеться, і Україна стане вільною державою». І довгожданий час настав. 16 липня 1990 року Верховна Рада Української республіки прийняла важливий документ – Декларацію про державний суверенітет України. Україна здобула волю і незалежність. Перед усім світом постала держава з давньою, славною історією, оригінальною духовною культурою. І сьогодні хочеться згадати слова відомого прикарпатського поета Степана Пушика: «… є не світі Україна! Не грудка, а земля з народом є».

“За Україну, за її волю!» Під такою назвою пройшла тематична година для учнів 7-8 класів Великосорочинської ЗОШ I-III ст.,проведена працівником сільської бібліотеки Дерев’янко В.В. та директором  сільського будинку культури Міщенко В.І. На цьому заході діти ознайомились з важливим історичним моментом у житті нашої країни,який був вирішальним у подальшому становленні історичної долі нашої держави. На заході пролунали вірші про Україну у виконанні учениць 8-А класу Голованової Анни «Україно! Ти для мене диво» О.Олесь ,Петрунь Анни « Любіть Україну» В.Сосюри та Дерев’янко  Анни  «Не розчаровуйсь в Україні» О.Олесь.  На заході звучали Державний Гімн України «Ще не вмерли України» та Духовний Гімн України «Боже,великий,єдиний нам Україну храни». Діти з великим зацікавленням слухали розповідь ведучих.

Такі заходи є дуже важливими у формуванні патріотичного духу підростаючого покоління,його єдності та любові до своєї Батьківщини. На заході також була присутня кореспондент газети «Прапор Перемоги»  Ольга Зінченко. Ми дуже вдячні кореспонденту за його увагу до нашого заходу і бажаємо йому професійних успіхів та творчих злетів.

Валентина Дерев’янко, бібліотекар Великосорочинської сільської бібліотеки

Тарасова доля

   

 Він був – як легенда, як притча,

І слава витала над ним,

Але ж бо, хоч повен величчя,

Для нас він лишився земним.

         День народження і день смерті Тараса Шевченка стоять поряд – 9 і 10 березня. Між цими двома березневими днями – 47 років життя, яке стало славою і гордістю нашого народу, тріумфальним початком і вершинним досягненням нової української літератури.

22  січня у Миргородській районній бібліотеці для дітей бесідою «Тарасова доля» з користувачами 5-8 класів розпочато Шевченківські читання «Кобзарева стежина». Які триватимуть протягом 2014 року – Року Тараса Шевченка в Україні.

         У бібліотеці  облаштовано Шевченківський куточок, який користується популярністю у користувачів.

          Повідомлення підготувала Валентина Зінченко, заступник директора ЦБС