Афганістан болить в моїй душі

 

З давніх-давен український народ підтримує священну традицію – вкарбувати у свідомість прийдешніх поколінь пам’ять про бойові подвиги кращих синів і дочок, які сповна виконали свій військовий обов’язок.

15 лютого - особливий день для афганців. Цього дня закінчилась нарешті війна.   У Петрівцівській сільській бібліотеці відбулася зустріч з воїном – афганцем Михайлом Івановичем Івановим. Він поділився спогадами про ті страшні роки, наголосив, що чимало лiт минуло вiдтодi, як вивели з Афганiстану війська, але рани цiєї війни кровоточать i досi. Не можуть матерi забути загиблих та покалiчених синiв, а дружини та дiти своїх чоловiкiв i батькiв. Ми маємо знати про страшнi подiї безглуздої афганської вiйни i пам’ятати, що і серед нас живуть люди, якi в 20-30 рокiв стали свiдками й учасниками воєнних подiй. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом. Так і Петрівці пишаються своїми вірними героїчними синами та доньками. Адже за кожним воїном-афганцем – своя доля, свій життєвий подвиг, свій крок у безсмертя. Присутні на зустрічі переглянули літературу, що представлена на відкритому перегляді     « Афганістан болить в моїй душі». По-різному зараз оцінюють події тих років. Різне бачення афганської війни, її наказів і військових операцій тими, хто їх виконував. Для нас це взагалі події, які відбувалися в іншій державі, але учасниками яких були наші батьки, родичі, земляки. І тому для них і для нас Афган - страшна пам’ять, страшної війни, уроки якої мають бути засвоєні нашими політиками і ніколи не повторюватися.

Шановні воїни-інтернаціоналісти, ми пишаємося вами, горді тим, що поруч із нами живуть такі мужні, відважні, рішучі чоловіки. Здоров’я вам, сімейного благополуччя і пам’ятайте, що час - найкращий лікар для душі і тілесних ран.

Віталіна Кропиіна, бібліотекар Петрівцівської сільської бібліотеки