Люди високого покликання

Образ бібліотекаря в художній літературі

         Образи бібліотеки, бібліотекарів повсякчас привертали і привертають увагу багатьох письменників. Кожен з авторів укладає у ці поняття не лише своє особисте  ставлення, а й відзначає риси, характерні для того чи іншого історичного періоду, показує положення бібліотек  у суспільстві.

         Склалося так, що бібліотекар завжди залишався ніби в тіні своєї справи. Такі ознаки, як „сором'язливий”, „тихий”, стали невід'ємними супутниками професії. Саме з цієї причини існує порівняння бібліотекаря з „сірою мишкою”.

         Стереотипи в зображенні книгознавця довгий час насаджувалися і  в  художній літературі, коли одна й та ж ситуація „дублювалася” в численних творах або переважали негативні, поверхневі описання бібліотечної професії. Бібліотекар тільки тим й займається, що „книжки читає”. Зовнішність його, як правило, карикатурна, робота одноманітна, і перспектив ніяких у нього немає.

         У фейлетоні Михайла Булгакова „Сколько Брокгауза может вынести организм?”

        

         Булгаков, М.А.Сколько Брокгауза может вынести организм?[Текст]:фейлетон /Михаил Булгаков //Булгаков М.А. Собр. соч.: в 5-ти т./редкол.: Г.Гоц,А. Караганов, В.Лакшин и др.- М.:Худож. лит.,1990. – Т.2 : Дьяволиада; Роковые яйца; Собачье сердце; Рассказы; Фейлетоны. – С.317-318

сатирично змальовується ледар-бібліотекар із провінційного містечка, який своєрідно розуміє  керівництво читанням : „Один молодой рабочий, упорный человек, мечтающий об университете, отравлял библиотекарю существование, спрашивая у него советов о том, что ему читать. Библиотечная крыса, чтобы отвязаться, заявила, что сведения «обо всём решительно» имеются в словаре Брокгауза. Тогда рабочий начал читать Брокгауза с первой буквы - А. Чудовищно  было то, что он дошёл до пятой книги (Банки - Бергер). Правда, уже со второго тома слесарь стал плохо есть, как-то осунулся и сделался рассеянным.” Все для робітника закінчилося погано. У фіналі кореспондент місцевої газети написав про бібліотекаря фейлетон, у якому „обругал его безголовым моллюском и барсучьей шкурой”. 

         Один із персонажів повісті О. Солженіцина  „Раковий корпус”

         Солженицын, А.И. Раковый корпус [Текст]: повесть /А.Солженицын. – М.: Худож. лит., 1990. – 462 с.

на прізвище Шулубін – в молодості бойовий командир, потім „червоний професор” – викладач філософії. Він уникнув сталінських таборів, але пройшов всі стадії залякування. На момент дії роману Шулубін – бібліотекар, повністю зломлена, нещасна людина. Професія бібліотекаря виявилася тією крайньою межею, до якої можна було принизити людину. „Сколько я отступил! – но всё-таки я жив, но дети мои кончили институты. А библиотекарям спускают тайные списки: уничтожить все книги по лженауке генетике! Уничтожить все книги персонально таких-то! Да привыкать ли нам?”

         Очима дітей воєнної доби показана бібліотека в повісті Альберта Ліханова „Дитяча бібліотека”

        

         Лиханов, А.А. Детская библиотека [Текст]: повесть / Альберт Лиханов; худож. Ю.В.Иванов // Лиханов А.А. Детская библиотека: повести. – М.,1989. – С.71-150

Вони сприймають її як критерій дорослості (людина, яка відвідує бібліотеку, - самостійна людина), і як сховище (на відміну від дворів зі шпаною), і як храм з „благоговейной тишиной, настоянной на сладковатом запахе старых книг”. Цікавим є і образ бібліотекаря – Тетяни Львівни, колишньої балерини, яка зуміла прилучити дітлахів до читання літератури і допомогла зрозуміти поезію О.Пушкіна. „Таинственной и величавой” з'являється вона перед головними героями під час декламування віршів, душі хлопців й дівчат просто завмирають від захвату. Відзначають вони й інше: після закінчення читання, Тетяна Львівна неминуче перетворюється „в обыкновенную, похожую на ворону с голой шеей, библиотекаршу.”

         Тепер звернемося до наших днів. Хто ж зараз, на думку майстрів художнього слова, перебуває в бібліотеках?

         Доля бібліотекаря – дивитися у книгу. Бачити у книзі власне відображення чи самому відображатися від книги. Таке життя сформувало певний образ. Образ бібліотекаря з книгою в руках.  

         Яскравий, дивовижно самовідданий характер бібліотекаря вивела у своєму творі Людмила Уліцька. „Сонечка”- одна з найбільш помітних книг 1990-х рр..

         Улицкая, Л. Сонечка [Текст ] : повесть / Людмила Улицкая //Улицкая Л. Сонечка : повести и рассказы. – М., 2005. – С.7-66

„Целых двадцать лет, с семи до двадцати семи, Сонечка читала почти без перерыва. Она впадала в чтение как в обморок, оканчивавшийся с последней страницей книги. Был у неё незаурядный читательский талант, а может, и своего рода гениальность. Отзывчивость её к печатному слову была столь велика, что вымышленные герои стояли в одном ряду с живыми, близкими людьми…” Доволі неприваблива зовнішність героїні зумовила її роботу в бібліотеці. Але реальне життя - кохання, сім'я, материнство – вибиває її із читання... Коли приходить старість: помирає чоловік, їде донька, - і вона знову повертається до великої літератури, яка дає поживу для розуму, примирення, насолоду...

         Бібліотека у романі „Ім'я троянди” італійського письменника Умберто Еко – це символ усіх накопичених знань, проте автор хоче показати, що бездумне накопичення без належного застосування навичок – це пусте марнославство.

         Эко, У. Имя розы [Текст ]:роман / Умберто Эко. – М.: Кн. палата, 1989. – 496 с. – (Популярная библиотека)

Бібліотекар в цій бібліотеці „имеет право двигаться по книжным лабиринтам, только он знает, где искать книги и куда их ставить, только он несёт ответ за их сохранность. Он единолично решает, когда и как предоставить книгу тому, кто её затребовал, и предоставить ли вообще”.

         Героїня роману Тетяни Дубровіної та Олени Ласкаревої „Вищий пілотаж”, Марія Колосова, після закінчення інституту  працює в районній бібліотеці.

        

Дубровина, Т.А. Высший пилотаж [Текст ] : роман /Татьяна Дубровина, Елена Ласкарева. – М.: Астрель, 2004. – 382 с.- (Русский романс)

 „Вечно окружённая книгами”, вона багато читає. Директор бібліотеки вважає її кращою співробітницею. Авторки зображують Машу як розумну, стриману, надійну, відповідальну людину. Викликає враження „её тоненькая пропорциональная фигурка, необычное сочетание длинных пшеничных волос, заплетённых в толстую косу, и ярких карих глаз.” Вона зустрічає своє кохання, виходить заміж, однак  не звільняється з роботи, адже  любить „свою тихую библиотеку, книжки на стеллажах, покой и полумрак…”

         Дія детективного роману австрійського письменника Аллена Курцвейла „Години лиха” відбувається в бібліотеці. Герої книги майже всі бібліотекарі, до того ж переважна частина – чоловіки.

      

   Курцвейл, А. Часы зла [Текст ] :роман /А. Курцвейл; пер. с англ. Н.В. Рейн. – М.: АСТ: Ермак, 2003. – 318 с.

Це не просто книга, а гімн бібліотечній професії ! Чого вартий епіграф роману : „…любой беспорядок в библиотеке всегда происходит от беспорядка в её каталогах”. Нарешті розумні, освічені бібліотекарі допомагають розплутати складні хитросплетіння детективного сюжету і при цьому примудряються оспівувати свою професію : „Может ли кто-нибудь из вас назвать причину, по которой библиотекарь считается наименее престижной профессией? Мао Цзэдун, Казанова, Ральф Эллисон, Стивен Кинг – все эти знаменитые люди в тот или иной момент своей жизни работали в библиотеках. И каждый из них был своего рода невидимкой во вселенной печатного слова.” Герої Курцвейла впевнені, „что именно библиотекарь является истинным властителем и хранителем накопленных за тысячелетия знаний”.

         А ось яким побачив образ бібліотекаря популярний японський письменник Харукі Муракамі :„Пальцы девушки порхали над клавиатурой, а я всё смотрел на её волосы и стройную спину. И никак не мог разобрать, испытываю я к ней симпатию или нет. Красива, приветлива, умна. Разговаривает – будто стихи читает. Решительно ничего не мешало испытывать к ней симпатию”.

        

Мураками, Х. Страна Чудес без тормозов и Конец Света [Текст ] / Харуки  Мураками; пер. с яп. Д. Коваленина. – М.: Эксмо,2003. – 544 с.

         Незвичний образ бібліотекаря створив Д. Ендрюс у детективному романі „Доставлено: вбивство”. 

         Эндрюс, Д. Доставлено: убийство [Текст ]: роман /Д.Эндрюс; пер. с англ. В. Ивушкиной. – М.:АСТ, 2005. – 317 с.

Читач потрапляє до суперсучасної бібліотеки, де все комп'ютеризовано, а допомогу відвідувачам надають віртуальні бібліотекарі: „…можем выбрать ассистента, с  которым  хотим  работать…Вот  из этого меню. Например, А.Эйнштейн – для учёных. Или Царь-Фишер – для шахматистов. Храбрый сержант – в основном для служителей закона. А вот и она, наша Тьюринг Хоппер!”  Уперше героїнею  детектива стає віртуальний бібліотекар.

         Поступово образи бібліотек і бібліотекарів змінюються в  сучасній літературі. І хочеться вірити, що з'являться інші літературні характери, які стануть взірцем для наслідування. А для цього, перш за все, нам, бібліотекарям, необхідно змінитися, пишатися собою, своєю роботою і пам'ятати, що ми люди високого покликання! 

                                        

  Огляд літератури підготувала провідний бібліотекар відділу обслуговування  

 Миргородської центральної районної бібліотеки  Людмила Ігольніцина