Романтик серцем – реаліст думкою

  16 липня 2013 року – 105 років від дня народження поета, прозаїка, публіциста українського зарубіжжя Василя Костянтиновича Барки (Очерета)

       Народився Василь Костянтинович  Барка (Очерет ) 16 липня на Полтавщині. Навчався в Лубенському духовному училищі. У 1927 році В. Барка закінчив Лубенський педагогічний технікум, працював учителем фізики й математики на Донеччині. У 1928 році через конфлікт з місцевим партійним керівництвом ув’язнили й оголосили божевільним. На щастя, лікар-психоневролог не підтвердив діагноз. Та все це спричинило переїзд Василя  Барки з України на Кубань. Там у Краснодарському педінституті він закінчив українське відділення філологічного факультету і став аспірантом, викладав історію західноєвропейської літератури середньовіччя. Через постійний тиск Василь змушений був перевестись до відділу історії середньовічних західноєвропейських літератур Московського педінституту. Одночасно працює в Краснодарському художньому музеї науковим співробітником. Як науковий співробітник читає лекції з історії західноєвропейських літератур в Краснодарі, працює над кандидатською дисертацією.
        У 1940 році успішно захистив дисертацію у Москві. Після цього Василь  Барка читав курс історії західноєвропейської літератури на філологічному факультеті Ростовського університету».
З початку Великої Вітчизняної війни у 1941 році Василь Барка пішов добровольцем у «народне ополчення», у 1942 року був тяжко поранений, потрапив у полон до фашистів. 1943-го року В. Барка обрав собі псевдонім, дивлячись на барки, які розвантажував, і порівнюючи себе з ними. У Берліні Василеві вдалося вирватися з табору. Працював коректором у видавництві «Голос». Війна назавжди розлучила Барку з рідними. Тільки через п’ятдесят із лишком років він побачить сина Юрія.
        Після війни до 1950 року жив у Німеччині. Тут вийшли друком збірки його поезій «Апостоли» і «Білий сніг». Переїхавши до США, поет видав збірки: «Трояндовий роман», «Псалом голубиного поля», «Океан», «Царство», «Лірник», роман у віршах «Свідок для сонця шестикрилих».
        Василь почав віршувати ще після закінчення педагогічного технікуму Перші вірші, надіслані Павлові Тичині, були опубліковані в журналі «Червоний шлях» у 1929 році. А невдовзі побачила світ і перша збірка поезій «Шляхи».
        Василь Барка знаний і як прозаїк (романи «Рай», «Жовтий князь», «Спокутник і ключі землі»); драматург (п’єса «Господар міста», драматична поема «Кавказ»); перекладач Шекспіра («Король Лір» українською мовою); автор критичних есе «Хліборобський Орфей, або Клярнетизм», «Правда Кобзаря», а також двох збірок статей «Жайворонкові джерела», «Земля садівничих», «Вершник неба».

  Лауреат міжнародної премії Фундації Антоновичів (США).
        Ім’я Василя Барки, його літературна творчість прийшла в Україну тільки після проголошення її незалежності.
      Помер Василь Костянтинович Барка у Глен Спей (українському поселенні неподалік від Нью-Йорка) 11 квітня 2003 року.

      Вшановуючи пам’ять   великого письменника працівники відділу обслуговування центральної районної бібліотеки  провели  літературно-краєзнавчу годину   «Василь Барка: штрихи до портрета» ,присвячену 105 – й річниці від дня народження, розповіли про його  життєвий та творчий шлях, також  була проведена  година історичного твору: «Жовтий Князь Василя Барки». Користувачі бібліотеки можуть ознайомитись з літературним досьє «Літописець долі українського народу»., де представлені твори В.Барки та література про нього, а також веб-сайти на яких ви більш детальніше дізнаєтесь про життя та творчість нашого  земляка – полтавця.

     Пора Барки наближується. Бо в нинішньому духовному пробудженні бракує передусім мудрого і просвітленого правдивого слова Василя Барки.

Тетяна Мостова, завідуюча відділом обслуговування центральної районної бібліотеки