ВСЕ ДО СЕРЦЯ МАТЕРІ ГОРНЕТЬСЯ

Нехай світанок травневим святом

Над цілим світом зоряно цвіте.

Хай сяє сонцем в серці слово «мати»

Таке незгасне, вічне і святе.

12 травня в Україні визначається День матері – свято найбільш зворушливе для кожного серця, тому що кожний з дитинства несе в душі єдиний неповторний образ своєї мами. Матуся! Нема святішого і дорожчого слова для кожного з нас. З ним ми усвідомлюємо себе, з ним живемо, його вимовляємо у найважчі для нас хвилини.

Мамина любов, мамина ласка супроводжують нас усе життя – від першого кроку немовляти до самої старості. Адже мама, як дивна – предивна музика, хвиля за хвилею зливає з душі тугу і втому, надихає до творчості і любові. Вона як молитва оберігає нас, прощає гріхи, закликає до життя і спокуси. Бо все прекрасне на землі від матері. Мати – це корінь життя, берегиня роду, той життєдайний вогонь, який обігріває оселю вірою і любов’ю.

Історія Свята матері народилась в далекому 1908 році в Америці, коли молода жінка Анна Джервіс запропонувала на законодавчому рівні ввести День матері. Конгрес США встановив нове державне свято – День матері. Невдовзі (з 1929 р.) його узаконило багато країн, в т.ч. й Україна.

На законодавчому рівні святкування Дня матері в Україні встановлено Указом Президента від 10. 05.1999 № 489/99 у другу неділю травня.

Напевно не випадково це свято ми святкуємо у травні. Коли прокидається від cну природа, коли дзвенить у блакиті пташиний спів, а кожна квіточка, кожна стеблиночка, кожен листочок піднімається до сонця, вітаючи весну, тоді теплий вітер приносить до нас свято матері. Бо й справді, чи є на світі така людина, яка любила б так віддано, як мати.

У піснях, легендах, віршах український народ оспівує безкорисливу материнську любов, тепло і ласку, яку вона віддає своїм дітям.

Згадаймо сьогодні, як багато зробила для світу мати - жінка. Згадаймо терпіння і сльози тих матерів і жінок, що проводжали своїх чоловіків і дітей на численні війни, що вогненними смерчами проносилися через Україну. Згадаймо ті нелюдські випробовування, які випали на долю матерів під час голодомору 32 - 33 рр. Скільки тоді було пролито гірких і пекучих материнських сліз. А далі – знову кров, знов сльози, бо скільки невинних життів забрала ІІ Світова війна. А скільки їх, українських жінок, мовчки ішли з своїми дітьми далекими сибірськими шляхами, обливалися кровавими сльозами, гинули з розпуки, голоду і холоду. Але ніби й цього замало, бо в 1986 р. на її плечі страшним лихом впав Чорнобиль, і знову плач, знову сльози ...

Образ матері – це живий храм, повен історичного смутку, і жалю, і страждання, і нездійснених, але вічних сподівань і мрій. Це наш дороговказ і ми повинні перенести материнську мудрість крізь усе життя передати її наступним поколінням. Промине десять, двадцять, п’ятдесят років, загубляться у пам’яті чимало подій, людей, зустрічей. Але щоб із тобою не сталося, ми завжди повертаємося у далекий світ свого дитинства, до мами.

З нагоди Дня Матері в центральній районній бібліотеці відбулося свято «Ніжна, вірна і кохана – моя мама». На свято були запрошені найактивніші читачі бібліотеки. Працівники відділу обслуговування розповіли про виникнення цього свята, провели музичну подорож по сторінках Інтернету «В піснях чарівних образ квітне твій», присутні читали вірші про маму, також відвідувачам бібліотеки була представлена книжково – ілюстрована виставка ««Мама! Немає милішого слова, ти ж бо життя і творіння, й основа…»  яка ознайомила присутніх з книгами та періодичними виданнями, присвяченими Дню Матері.

Наші мами! Сьогодні ми низько вклоняємося вам, за ваші безсонні ночі, коли ви сиділи над нашими колисками, за ваше велике терпіння, ніжні руки і гарячі серця. Це ваша повсякденна турбота, невтомна праця, ваша палка любов благословляють нас у дорогу життя. Здоров’я і щастя вам, наші любі мами.

Тетяна Мостова - завідуюча відділом обслуговування

Миргородської центральної районної бібліотеки