Гіркої пам’яті ковток.
Заплакало небо дощами,
Біль і туга зійшлися клином,
Свистіли кулі над Афганістаном,
Прощалася
мати із сином.
Афганістан – багато років у нашій
свідомості прописалося слово, як відлуння людського лиха, справжнього пекла.
Афганська війна не стала загальною бідою нашого народу, а залишилася бідою
тільки тих, хто в ній приймав участь. Ця війна не тільки трагедія, це мужність
тих людей які побували в епіцентрі кривавого конфлікту.
Сьогодні ми схиляємо голови перед
пам’яттю загиблих воїнів-інтернаціоналістів, які не повернулися додому. По
різному зараз оцінюють події тих років. Різне бачення війни. Для нас це взагалі
події, які відбувалися в іншій державі, але учасниками яких були наші земляки.
І тому для них і для нас Афган – страшна пам’ять, страшної війни. Ми маємо знати
про страшні події Афганської війни і пам’ятати, що і серед нас живуть люди, які
стали свідками й учасниками воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю,
героїзмом, подвигом це Марченко Іван Михайлович та Рудченко Микола Олексійович.
Солдатам афганцям з нашого села випав
щасливий квиток – їм випало жити. Вони повернулися до рідного дому,
впорядковують рідну українську землю. Кожен із них нагороджений орденами і
медалями. Вони найкраще розуміють цінність людського життя. Для кожного з них нагороди Батьківщини
є незабутньою пам’яттю про суворі дні війни, вірність військовому обов’язку.
Медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського
народу» 1988 року.
Медаль «70 років Збройних сил СРСР». 1988 року.
Медаль «Захиснику Вітчизни» 1999 року.
Грамота призидіума ВР/СРСР «воїну-інтернаціоналісту» 1988
року.
Рудченко Микола Олексійович народився
21 липня 1965 року в с. Білики Миргородського району. З 26.10.1983 року по
17.11.1985 року служив в Збройних силах СРСР (Обмежений контингент Радянських
військ в Афганістані). На службі мав звання старшого сержанта та спеціальність
старший механік водій. в/ч 86997, місце дислокації Баграм, Руха. Має такі
нагороди.
Медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського
народу» 1988 року.
Медаль «70 років Збройних сил СРСР». 1988 року.
Медаль «Захиснику Вітчизни» 1999 року.
Грамота призидіума ВР/СРСР «воїну-інтернаціоналісту» 1988
року.
15 лютого відзначають останній день
виведення радянських військ з Афганістану. Напередодні цієї нагоди Біликівська сільська бібліотека
спільно з будинком культури провела бібліореквієм на тему «Час і досі не загоїв
рану-цей одвічний біль Афганістану». Присутні
прослухали розповідь про масштаб страшних подій в Афгані. В бібліотеці
був підготовлений відкритий перегляд
літератури «Були ми там куди нас кинув час», на якому представлено
художню літературу та періодичні видання, що висвітлють ті далекі події.
Шановні воїни-інтернаціоналісти, ми пишаємось
вами, горді що поруч із нами живуть такі мужні , відважні, рішучі чоловіки.
Здоров’я Вам, сімейного благополуччя, і
пам’ятайте що час найкращий лікар для
душі і тілесних ран. Хочемо скористатися нагодою та привітати Марченко Івана
Михайловича з днем народженням яке він буде святкувати 18 лютого.
Нехай здоров’я завжди добрим буде,
Щоб в роботі ладилось усе,
За справи добрі хай шанують люди,
У дім хай доля затишок несе.
Хай горе обходить завжди стороною,
А щастя приходить і ллється рікою!
Бажаєм тепла, і добра і любові!
Хай господь дарує многії літа,
А в серці довіку живе доброта.
Наталія Ганженко, бібліотекар Біликівської
сільської бібліотеки - філіалу.
Коментарі
Дописати коментар