«Я свою душу пустив у душу народу» (Василю Стефанику – 150)

 

Василь Стефаник – видатний письменник-новатор кінця ХІХ століття, реформатор української прози, майстер соціально-психологічної новели. Його лаконічні, психологічно глибокі, сповнені драматизму твори доносять до читача трагічну правду про життя галицького селянства за часів неволі.

Народився письменник 14 травня 1871 року в селі Русів Снятинського повіту на Станіславщині (тепер Івано-Франківська область) у сім’ї заможного селянина. Після шкільного навчання у Русові та Снятині вступив до польської гімназії в Коломиї, звідки згодом його виключили за громадсько-політичну діяльність. Продовжив навчання в гімназії у Дрогобичі, яку за два роки закінчив.

У 1897 році вперше побачили світ новели письменника, опубліковані у чернівецькому двотижневику «Праця». Через два роки у Чернівцях вийшла перша збірка новел «Синя книжечка», згодом – збірки «Камінний хрест» (1900), «Дорога» (1901), «Моє слово» (1905), «Земля» (1926). Особливо хвилювала В. Стефаника доля дітей. Про них він створив низку новел: «Новина», «Кленові листки», «Катруся» та інші. Трагізм тодішнього життя дітей, діти без дитинства, без майбутнього – ось головні теми творчості письменника.

До 150-річчя від дня народження В. С. Стефаника (1871—1936), українського письменника і громадського діяча в Шахворостівській сільській бібліотеці підготовлено книжкову виставку – досьє «Василь Стефаник – співець селянської долі». Експозиція вміщує літературу, що висвітлює життєвий і творчий шлях письменника, його найвідоміші твори. На виставці представлено документи з фондів бібліотеки. Відвідувачів чекає, після карантину, портретна галерея  виставки книг Василя Стефаника та про Василя Стефаника.

Наталія Шовкопляс, бібліотекар Шахворостівської сільської бібліотеки