Голодомор: скорботний біль і пам'ятка живим

    Щорічно 25 листопада в Україні та світі згадують жертв голодомору 1932-33 років. Серед мільйонів загиблих були і росіяни і євреї і поляки. Але понад 80% з мільйонів, які померли за ці роки, були українці. Саме тому величезна кількість країн світу визнали цю трагедію геноцидом українського народу. Жодне місто, село, ні одну родину не оминуло це горе.

    Так і в с. Великий Байрак були безневинні жертви голоду. На вічну пам’ять стоїть ім пам’ятник і щороку в цей день його відвідують, щоб вшанувати.

Так і цього року відвідали це святе місце голова сільської ради Пугач Анатолій Іванович, директор Великобайрацького будинку культури Шелест Григорій Олексійович,  бібліотекар сільської бібліотеки-філіалу Даценко Алла та небайдужі люди. Було покладено вінок до пам’ятника, біліотекар розповіла деякі факти з історії, директор будинку культури Шелест Григорій зачитав імена загиблих в цьому селі.

 Вшанували загиблих хвилиною мовчання, схиливши голови в скорботі.

     Світова історія знає чимало жахливих масових злочинів. Але рідко який за своїми масштабами й садизмом може зрівнятися з тим, який було скоєно в 1932-1933 роках московсько-комуністичним режимом супроти української нації. Скільки загинуло українців у цей голодомор ніхто точно не знає.

Голодомор став найбільшою трагедією за всю історію українського народу. За масштабом, жорстокістю, цинізмом і організованістю з боку влади та наслідками для майбутніх поколінь він не має аналогів в історії людства. Сьогодні потрібно говорити і пам'ятати  про минуле заради нашогго майбутнього.

 Алла  Даценко, бібліотекар Великобайрацької сільської ббібліотеки-філіалу

 Григорій Шелест, директор Великобайрацького сільського будинку культури