Славетний син України

до 150-річчя від дня народження Бориса Грінченка

Серед невтомних діячів української культури ім’я Бориса Грінченка  пломенить ясною зорею. У його житті і творчості, у тій напруженій роботі на ниві рідної культури могли бути помилки, але жодного кроку, не освяченого любов’ю до рідного народу. Він належить до тих діячів, творча діяльність яких розпочалася в період, коли свідомих культурних українських сил було дуже мало.

Тож йому доводилося бути водночас і збирачем народної творчості, і видавцем народно-просвітницьких книжок, письменником, педагогом, літературознавцем і фольклористом, мовознавцем і бібліографом, етнографом та істориком. Діяльність цієї особистості була покладена на вівтар відродження України та просвіти її народу.

Він народився 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки у збіднілій дворянській родині, і з юних літ вирізнявся активною життєвою позицією. Під час навчання у Харківському реальному училищі 16-річного юнака було заарештовано за поширення народницьких ідей. Після двомісячного ув’язнення, незважаючи на заборону навчатись у вищих навчальних закладах, він підготувався до екстернату в Харківському університеті та 1881 року успішно склав іспити на звання народного вчителя.

Після цього Борис Дмитрович понад 10 років учителював у різних селах Харківщини, Катеринославщини та Луганщини (зокрема, у приватній школі Христини Алчевської).

Попри те, що влада змушувала проводити русифікаторську царську політику, Борис Дмитрович знайомив дітей з українською граматикою та літературою, влаштовував колективне читання українських книжок. Оскільки книжок бракувало, педагог зайнявся «видавництвом» рукописних перекладів українських творів. У його хаті була спеціальна комірчина, де й зберігалися рукописні книжки і журнали. Ця підпільна бібліотека користувалася у сільських дітей великою популярністю.

Дбаючи про майбутнє селянських дітей, педагог порушив питання про створення широкої мережі добре організованих сільськогосподарських шкіл для випускників початкової школи, що, на його думку, сприяло б підвищенню культури праці, а, отже, і життєвого рівня селян.

            У 1894 році родина Грiнченкiв переїздить до Чернiгова. Тут, працюючи у губернському земствi, Борис Дмитрович організовує єдине на той час у Російській імперії видавництво дешевих українських книжок для народного читання. Завдяки його праці вийшло 50 книжок для народу серед них - твори П. Грабовського, Є. Гребінки,

М. Коцюбинського, Ю. Федьковича, Т. Шевченка, а також самого Грінченка. Саме на цей час припадають й підготовка та видання тритомної праці з українського фольклору.    

У 1901 році члени редакційної колегії журналу «Киевская старина» запропонували йому доопрацювати матеріали для словника української мови. Ці матеріали почав збирати ще в середині XIХ ст. Пантелеймон Куліш, а в їх поповненні брали участь багато відомих діячів української культури і науки.

Поринувши у цю роботу, Борис Дмитрович не лише впорядкував та відредагував переданий йому лексичний матеріал, але доповнив його на 19 тисяч слів. «Словарь української мови» вийшов у світ 1907-1909-го у 4 томах. Він містить 68 тисяч українських слів з народної та писемної мови, починаючи від Котляревського і до початку XX століття. 

Цей словник має для української науки і культури таке ж значення, як словник В.І.Даля для російської.

Вже тільки за цю працю Борис Грінченко міг би залишитися навічно у вдячній пам’яті нащадків. Словник був відзначений Російською Імператорською Академією Наук - удостоєний другої премії М. І. Костомарова.

Його твори і сьогодні виховують почуття непримиренності до зла, насильства, несправедливості, закликають конкретними справами підтверджувати свою любов до України.

Борис Грінченко був людиною всебічного обдарування, наділеною феноменом фантастичної працьовитості... Поет, прозаїк, драматург, лексикограф, етнограф-фольклорист, мовознавець, педагог, автор підручників «Українська граматка» та «Читанка», перекладач, журналіст, редактор газети «Громадська думка» і журналу «Нова громада», голова київської «Просвіти», засновник першої публічної бібліотеки в Києві — всюди Борис Грінченко залишив глибокий слід.

             9 грудня 2013 року виповнюється 150 років з дня народження Бориса Дмитровича Грінченка, З цією метою , на виконання постанови Верховної Ради України № 5050-VІ від 4 липня 2012 року «Про відзначення 150-річчя з дня народження Бориса Грінченка» в центральній районній бібліотеці пройшов інформаційний вернісаж «Невтомний сіяч на ниві української культури». Бібліотекарі  ознайомили присутніх з життям і творчістю укладача першого фундаментального «Словника української мови» підкреслили, що і через десятиліття  Словник продовжує свою благодатну службу всім, хто до нього звертається, хто шукає в ньому незбагненні грані українського народного слова.   Присутні здійснили  віртуальну подорож до музею Бориса Грінченка в Олексіївці

Наостанок хочеться  сказати, віра поета  в те, що

«прийде та година,що ділами, не словами оживе Вкраїна» і сьогодні неймовірно актуальна.   

     

Тетяна Мостова – завідуюча відділом обслуговування читачів центральної районної бібліотеки