Ми Шевченка славить будем і ніколи не забудем

   

            Теплого погожого весняного дня зібралися жителі Великого Байрака у сільському будинку культури, щоб вшанувати пам’ять та згадати «незлим тихим словом» світового генія, неперевершеного майстра слова Тараса Шевченка .

Немало сказано і написано про Великого Кобзаря. З літературним доробком поета та інформацією про його життєвий шлях користувачі мали змогу ознайомитися на оформленій у сільській бібліотеці книжково-ілюстративній виставці «Шевченко – велет духу народного».

Завдяки милозвучності його поезії з кожним роком з’являються все нові і нові твори, які втілюють у музиці ідеї та образ геніального Кобзаря. З метою донесення їх до своїх земляків  працівниками сільського будинку культури було вирішено провести літературно - музичний вечір “Ми Шевченка славить будем і ніколи не забудем ”.

Насамперед було  переглянуто чимало пісенників, в результаті чого були  підібрані найбільш знакові пісні на слова Кобзаря та про нього, які б допомогли розкрити багатогранність таланту поета.

Гарного настрою учасникам заходу надало святкове оформлення сцени. У глибині неї був розміщений великий портрет Кобзаря, заквітчаний вишитим рушником. Були тут  також застелені сніжно-білими скатертинами столи, прикрашені вишитими рушниками. Проте,  насамперед, увагу учасників заходу привертав маленький столик, на якому був логотип Т.Шевченка,  на вишитому рушникові лежала хлібина, кетяги калини, безсмертна книга поета «Кобзар», а поряд у підсвічнику стояла свічка.

За столами на сцені розмістилися одягнені у вишиті українські сорочки учасники заходу. Складалося враження, що вся сцена цвіте, наче «садок вишневий коло хати», а пом’янути поета зібралася велика сільська родина.

Ведучий вечора, активний учасник художньої самодіяльності Олішевко В.П., відкрив захід. Коли ж по завершенню його виступу прозвучала фонограма пісні «Реве та стогне Дніпр широкий»,  який став своєрідним гімном України, всі присутні в залі встали.

Коли ж  ведучий повів мову при дитячі роки Тараса, хлопчик у національному українському одязі запалив свічку пам’яті біля портрета Шевченка. Розповідь про тяжке дитинство поета органічно доповнив вірш «Мені тринадцятий минало», який прозвучав у виконанні вчительки Роговенко О.М.

А після слів ведучого «Пісня дивно полилась, повита вічною журбою..» полилася залою пісня на слова Кобзаря «Думи мої…» у виконанні сільських культпрацівників та учасників художньої самодіяльності під керівництвом  Стоянівського О.Й.

Не залишили нікого байдужими поезії Шевченка: «Садок вишневий коло хати», «Не завидуй багатому», уривки з поем «Гайдамаки», «Катерина», «Сон» та інші, які прозвучали у виконанні Оксани Миколаївни. Емоційності та яскравого забарвлення святу надали також пісні на слова Тараса Шевченка «Заповіт», «Тече вода», «По діброві вітер віє» та про Кобзаря на музику А.Пашкевича «На високій кручі» та  О.Стоянівського «Шевченкова мова».

А по завершенню останніх акордів пісні «Шевченкова мова» ведучий, немов би звертаючись до Тараса Шевченка, промовив:

                        Ось так і ми, Кобзарю наш, тебе не забули,

                        Тут сім’єю зібралися і щирим, добрим словом тебе пам’янули.

Микола Кузьменко, бібліотекар Великобайрацької сільської бібліотеки