ГЕНІАЛЬНІСТЬ І ОСОБИСТА ТРАГЕДІЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА.

Говорити про Шевченка можна довго і багато, захоплюватися його творчістю,милуватися картинами генія, плакати і сумувати разом з шевченковою Катериною, Оксаною, бити ляхів з Гонтою. Але за вражаючою уяву літературною майстерністю, чудовою технікою написання картин якось зовсім губиться Шевченко, як жива людина з «духу й плоті», з своїми радощами і тривогами, надіями та розчаруваннями. Отже, який  був він Шевченко?

«Геніальність і особиста трагедія Тараса Шевченка» під такою назвою пройшло чергове засідання клубу за інтересами «Сім’я».

 Запрошені на нього були не лише члени клубу, а й діти - переможці  шкільного огляду знавців творчості Шевченка «Нам треба голосу Тараса» Дерев’янко Аня, Петрунь Аня, Тенянко Анжела, Міщенко Вікторія, місцевий самодіяльний поет Олександр Гмиря, а користувач бібліотеки Брайко Наталія Іванівна принесла портрет Шевченка, вишитий її мамою:»Скільки себе пам’ятаю з малку , завжди у нас у хаті на стіні висів цей портрет» -, з теплом у голосі згадує вона.

 Учитель української мови Донченко Л. Д. розповіла про особисте життя поета, його непрості взаємовідносини з жінками,розчарування і зневіру в житті  . Директор Великосорочинської ЗОШ I – III ступенів , Солод І. В., учитель історії за фахом,  провів краєзнавчий екскурс  «Миргородськими  шляхами Кобзаря»,ознайомив з періодом життя поета в Миргороді , на Миргородщині зокрема,та віршами, які були написані в цей час.  Зав. бібліотекою Дерев’янко В. В. провела для присутніх перегляд літератури «Шляхами великої долі», ознайомила з  літературою про життя і творчість Шевченка, яка є у фонді бібліотеки. І звісно ж лунали вірші Шевченка «Лебедин (Дерев’янко А.), «Лілея»(Петрунь А.), «Доля» (Тенянко А.),  «Ну щоб, здавалося слова…?» (Міщенко В.),

 присутнім здавалося ніби чують вони їх вперше,така велика сила поетичного дару Кобзаря, не залишили байдужими й вірші місцевого поета Гмирі О., присвячені Тарасу Шевченку «Читаю знову Кобзаря», «Відгук на поему «Гайдамаки». Зустріч пройшла в теплій, затишній атмосфері, а знайомство з ще однією маловідомою сторінкою життя поета, наче зробили його ближчим і зрозумілішим для нас.

Валентина Дерев’янко, завідуюча Великосорочинською бібліотекою