«Чорнобиль для мене – як рана жива…»

       Спогади  учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС

                       Зубівської сільської ради

Серед тих, хто брав активну участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, були і жителі  Зубівської сільської ради: Дінець Григорій Федорович, Сікач Володимир Іванович, Радченко Василь Іванович і Ведмідь Микола Іванович.

Ведмідь Микола Іванович народився 2 квітня 1955 р. в с. Зубівка. Середню освіту здобув у сільській школі. 1977-1975 р. проходив строкову службу в армії. Свою трудову діяльність розпочав у 1975 р. у місцевому колгоспі, працюючи водієм. З 1976 по 1978 р. навчався у Полтавському технічному училищі №1. Здобувши професію радіомеханіка, працював    у Миргородському ательє по ремонту радіотехніки. У 1979 р. повернувся у рідне село, де працював водієм. З 29 травня по 6 вересня 1986 р. перебував у Чорнобильській зоні, є ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС І категорії.  Проживаючи у Брагінському районі Гомельської області у Білорусії, Микола Іванович брав участь у роботах на АЕС, здійснював перевезення робітників у місто Прип’ять, зводив огорожу навколо тридцяти кілометрової зони. Після повернення з Чорнобильської зони до 2005 р. працював водієм у рідному селі у колгоспі. Його завжди поважали у трудовому колективі  за старанну працю і чуйне серце. Зараз Микола Іванович на заслуженому відпочинку. Поважають його і односельчани, Миколу Івановича називають майстром «золоті руки», часто звертаються до нього за допомогою у ремонті радіотехніки, і нікому він не відмовляє.

Дінець Григорій Федорович народився 12 квітня 1951 року в селі Зубівка. Середню освіту здобув у рідному селі. Після служби в армії закінчив Миргородське СПТУ №4, згодом працював у місцевому колгоспі водієм. У липні-серпні 1986 року 45 днів брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Вісімнадцять раз був на станції. Здійснював роботу по прибиранню сміття і його утилізації, проводив дезактивацію, зводив огорожу навколо 30-кілометрової зони відчуження. Найбільше вразило ліквідатора  те, що молоде місто енергетиків місто-сад Прип’ять, у якому на той час проживало біля 50 тисяч чоловік, враз стало спустошене, «мертве». А на вулицях можна було побачити лише котів і собак. За спогадами ліквідатора, рівень радіації у той час перевищував допустиму для населеного пункту норму більше ніж у тисячу раз. Оскільки в той час не було у достатній мірі техніки, евакуацію населення розпочали занадто пізно, що спричинило до масових захворювань людей, що перебували у зоні ураження. За відмінне виконання громадянського обов’язку перед Батьківщиною та участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Григорій Федорович 4 вересня 1986 р. був відзначений грамотою.  Після повернення з чорнобильської зони ліквідатор продовжив працювати водієм у колгоспі, а згодом, до виходу на пенсію, механізатором. Але до цього часу відлунює в ньому Чорнобиль численними хворобами, нині він є ліквідатором аварії на ЧАЕС ІІ категорії. А його душа болить від того, що тридцять років тому люди поклали своє життя і втратили здоров’я, щоб мінімізувати подальше розповсюдження радіації, проте так і не відчули від держави належної турботи про себе.

Радченко Василь Іванович народився 28 червня 1964 р. в с.Радченки. У рідному селі закінчив восьмирічну школу. Згодом навчався у Миргородському ПТУ №4, опісля – служба у Збройних Силах. Свій трудовий шлях розпочав у 1982 р., працюючи водієм у Миргородській «Сільгосптехніці». Аварія на ЧАЕС змінила життя Василя Івановича, адже він був мобілізований у чорнобильську зону, брав активну участь у евакуації майна людей із забрудненої радіацією території. Василь Іванович є ліквідатором  аварії на ЧАЕС ІІ категорії. У 1987 р. після повернення з Чорнобиля працював водієм у місцевому колгоспі. З 1995 р. перейшов на роботу до Мелашенківського бурякопункту. А з 2007 по 2015 р. працював водієм «Миргородтелекому». Тепер знаходиться на заслуженому відпочинку.

Сікач Володимир Іванович народився 19 червня 1956 р. в с. Зубівка. Після завершення навчання у Зубівській середній школі, здобував спеціальність токаря у Полтавському ПТУ №7. Опісля повернувся до рідного села. Свій трудовий шлях розпочав у 1974 р. у місцевому колгоспі, працюючи за здобутою спеціальністю. У 1986 р. 90 днів, починаючи з травня по вересень місяць перебував у чорнобильській зоні, має статус ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС І категорії. Жити доводилося у лісі в наметах. Перебував у складі ремонтного взводу із 18 чоловік, Володимир Іванович працював токарем.  У зону надходило багато різноманітної техніки, яку необхідно було ремонтувати, щоб згодом відправити у тридцяти кілометрову зону. По поверненню додому він працював у колгоспі. Згодом перейшов працювати на Мелашенківський бурякопункт, проте у 1988 р. за станом здоров’я залишає цю роботу і переходить працювати рахівником-касиром сільської ради. Нині перебуває на заслуженому відпочинку.

На жаль, не всім ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС судилося дожити до 30-річчя цієї сумної дати в історії України.

 Схиляємо голови перед світлою пам’яттю нашого краянина Даценка Володимира Федоровича та багатьох інших ліквідаторів, чиє життя у ранньому віці обірвав смертельний атом.

Ольга Кваша,завідуюча Зубівською сільської бібліотекою