Вшанували пам’ять героя-полковника О.І.Салміна.

                     

У мальовничому куточку під старою березою, де закінчуються Панасівські поля, стоїть невеликий пам’ятний знак, напис на якому промовляє: « На цьому місці 12 вересня 1943 року в бою було смертельно поранено командира 51-го стрілецького полку полковника Салміна Олександра Івановича».

З метою ознайомлення юних жителів нашого села із подвигом воїна-визволителя рідного краю від фашистської навали, біля цього пам’ятного місця В.Обухівською сільською бібліотекою була проведена краєзнавча година. Діти з цікавістю слухали розповідь бібліотекаря про одну із сторінок визволення Миргородщини,  про героя - полковника Олександра Салміна, уродженця Інвар Мордовської АРСР, який загинув визволяючи нашу землю від фашистської навали.

            А було це далекого 1943 року, у рік корінного перелому в історії Великої Вітчизняної війни. Ознаменувала його грандіозна Сталінградська битва, яка завершилася 2 лютого  капітуляцією армії Паулюса. Влітку ж 1943 року війська Червоної Армії завдали нищівної поразки гітлерівським військам на Курській дузі. Це відкрило шлях для визволення України і Білорусії. Місто за містом, село за селом очищали радянські війська рідну землю від фашистської погані.

            У вересні 1943 року звільнення від фашизму прийшло і на нашу рідну Полтавщину. 93-я стрілецька дивізія очистивши від ворога Зіньківський район перенесла бойові дії на Миргородщину. Проте вкрай нелегко давався цей переможний поступ. На підступах до с.Олефирівки наступ 266-ого полку Ухбатова В.І. був зупинений шаленою атакою танків та піхоти противника.

У цей же час 51-й полк під командуванням полковника Салміна О.І. просувався у напрямку с. Панасівки. Для того, щоб краще організувати бій за село, він переніс свій спостережний пункт на узлісся, у місцезнаходження третього батальйону. І тут трапилося непередбачуване. Підрозділ автоматників противника при підтримці танків зумів прорвати бойові порядки батальйону і атакував спостережний пункт. Стійко і героїчно захищалися бійці Червоної Армії, проте сили були нерівними.  Офіцери, розвідники, зв’язківці під командуванням Салміна О.І. стояли до останнього. Вірно оцінивши ситуацію, молодий лейтенант із єдиної бойової гармати підбив головний танк противника, решта ж відступили. Радист встиг передати повідомлення про цей нерівний бій до штабу, звідки на підмогу у розгромі ворожих сил була спрямована артилерія.

 Ціною великих людських жертв наші війська отримали чергову перемогу  над фашистами.  У цім нерівнім бою полк зазнав тяжких людських втрат,  чимало бійців отримали поранення. Серед них був і полковник Салмін О.І. та його заступники. Всім пораненим була надана медична допомога, а згодом вони були евакуйовані до медсанбату у м.Зіньків. Проте врятувати життя  командиру полку не вдалося. У перший день боїв за визволення Миргородщини полк втратив свого талановитого і вмілого командира. Проте ще довго 51-й полк називали полком Салміна. Похований він у м.Зінькові, вдячні жителі назвали одну із вулиць міста його ім’ям .

Пам’ятають його і наші земляки-миргородці. Переконана, що розповідь про героя-визволителя нашого краю полковника Салміна О.І. назавжди залишиться і в пам’яті юних обухівчан, учасників краєзнавчої години. Вічна пам’ять тим, хто загинув у боях Великої Вітчизняної війни за нашу свободу і незалежність.

Валентина Ємець, бібліотекар В.Обухівської сільської бібліотеки