Слово про композитора

 95-років від дня народження Платона Майбороди

Одгримлять мелодії судьбою
І відкотяться важкі громи,
Але ми з тобою, ми з тобою
Назавжди залишимось людьми.

А. Малишко

«Рідна мати моя, ти ночей не доспала...», «Знову цвітуть каштани, хвиля дніпровська б'є...», «Ми підем, де трави похилі, де зорі в ясній далині...». Хто не знає цих поетичних рядків, міцно пов’язаних у нашій свідомості з чарівними пісенними мелодіями. Пісні ці давно вже стали народними, а ім’я їх автора сяє на музичному небосхилі однією з золотих зірок.

Платона Іларіоновича Майбороду дала нам щедра на таланти земля Полтавщини. Платон Майборода увійшов як митець неповторного таланту, славетний композитор пісняр, людина непохитних художньо-естетичних принципів. Його музика - це ціла епоха відродження та розквіту української пісні. Його неповторний стиль - це спалах одкровення, безмежний мелодизм і відкритість інтонацій, що линуть «від серця до серця».

Народився Платон Іларіонович на хуторі Пелехівщина, що на Полтавщині, в селянській родині. Рятуючись від голодомору, батько майбутнього композитора виїздить у Запоріжжя, куди згодом переселяється і Платон. Там він закінчує середню школу, працює на заводі. Потім навчається в Київському музичному училищі, і згодом вступає до Київської державної консерваторії (клас Л. Ревуцького).

Буремні роки війни не оминули Платона Іларионовича: він припинив навчання в консерваторії і пішов добровольцем на фронт. Командир полку Семенов, дізнавшись, що солдат Майборода вчився на композиторському факультеті, не пускав його на передову, змушуючи «переписувати папери» в штабному бліндажі. Платон сердився, гарячкував, а Семенов відповідав: «Живи. Після війни більше зробиш».

Повернувшись до мирного життя після війни, всю силу свого таланту композитор спрямував у музичну творчість. Його пісні лунали скрізь. Кожну пісню народжувало саме життя, у кожної була своя біографія. Пісні писалися до фільмів, вистав, для певних виконавців, присвячувалися визначним подіям або конкретним людям. Зокрема, «Пісня про вчительку» була адресована улюбленій вчительці, «Розляглися тумани» присвячувалась легендарному партизану Ковпаку, а «Мовчить поліська сторона» - двічі Герою Радянського Союзу О. Федорову. «Згадай рідний край» Платон Іларіонович присвятив своєму братові - народному артисту СРСР Георгію Іларіоновичу Майбороді, пісню «Відлуння» написав для Анатолія Мокренка.

Концерти Платона Майбороди сприймалися як музична розповідь про Україну, про красу її природи, про одвічні цінності українського народу: мамин рушник, спітнілу від важкої праці сорочку сільського трударя, стежину, що веде від рідної домівки у великий світ. Промова композитора до аудиторії ставала продовженням його музики. Він завжди шкодував, що мало встиг зробити для своєї України... Щоразу наприкінці концерту лунали пісні про Київ, про Дніпро - «Гімн Києву», «Дума про Дніпро», «Київський вальс». А вже насамкінець композитор сідав до рояля і грав «Пісню про рушник» - пісню, що стала частиною його душі й душі його народу. Нині вона звучить по всьому світу як символ України.

З нагоди 95-річчя від дня народження Платона Майбороди в центральній районній бібліотеці була проведена музична година «Слово про композитора», присвячена пам’яті видатного українського композитора. Також працівники  відділу обслуговування підготували  інформаційне повідомлення «Пісенна стежина» розповіли про життєвий та творчий шлях нашого земляка, та здійснено віртуальну музично-бібліографічну екскурсію.

Про неповторність і незвичайність таланту композитора влучно висловився Олександр Білаш, знайшовши чи не найвиразніше визначення сутності Майбороди як явища: «Платон Майборода вибухнув піснею».

Тетяна Мостова – завідуюча відділом  обслуговування  читачів центральної районної бібліотеки