НА МИСТЕЦЬКІЙ НИВІ
Скільки себе пам’ятаю, було в мене
дві незмінні пристрасті – книги і сцена. Тож і запам’яталися оті мої перші
виступи на нашій, збитій з кривезних дощечок сцені. Оті дві книжечки, видані
першим повоєнним бібліотекарем («Голубий килим» і «Зароблений гріш») і зараз
перед очима.
Про професію культпрацівника маю
уявлення, повірте, не з чуток. Не одне
десятиліття беру участь у художній самодіяльності та й сама колись
працювала бібліотекарем.
Коли в Гаркушинцях було одненьке
радіо на все село, а про телебачення і
речі не було, яке ж то було несказане
щастя, раз в один чи два місяці подивитися кінофільм, коли завклубом випросить
кінопересувку.
А які ж бо п’єси ставилися на тій
сільській сцені! І декорації були зроблені з чого – не попадя, рогачі та ослони
з дому принесені, і актори та режисери ну геть самодіяльні, а повнісінький зал
глядачів заворожено – зачаровано сприймають дійство… А хори! Славні гаркушинські
хори моїх дивовижно – голосистих односельчан. Був чоловічий хор, був і змішаний
на 30-40 чоловік. Були й концерти. Наскільки
б життя села було нуднішим, сірішим тоді, як би не майже безоплатні зусилля і
старання музикантів-самоучок, зав клубів і бібліотекарів. Адже навіть у 1966
році зав. клуб одержував «аж» 36 карбованців зарплатні, а через 4-5 років «аж»
72 карбованці.
От як об’єктивно можна оцінити, чого
вартує здібність організатора: втрачений час, власний талант, ініціативність,
вміння створювати драматичний, вокальний, танцювальний колективи. Вміння
скласти сценарій концертів і свят, винахідливість аби дістати костюми і
реквізити, а ще все спланувати і відзвітувати. Справді неймовірні зусилля, аби
до якогось заходу людей залучити, впросити прийти на репетицію. Останнє - найскладніше.
Ми ж бо, можливо, й концерт із
задоволенням подивилися і виставу. Ми б і прокоментували і прокритикували, а
ось самим взяти участь, то вже й зась.
До чого все це веду ?
Та просто маю намір добре слово сказати про працівників нашого сільського
будинку культури.
Підбадьорити їх, подякувати за працю
директора СБК Тетяну Питомець і сільського бібліотекаря Віру Глебу за
небайдужість, похвалити за завзятість, старанність. В нашій бібліотеці завжди
якась нова книжкова виставка, гарне оформлення залу (якби ще й капітальний
ремонт).
Вірою Геннадіївною проводяться
майстер-клас по виготовленню писанок, ляльок-мотанок, орігамі і вечори
тематичні, і зустрічі з цікавими людьми. Вони разом із Тетяною Юріївною
невтомно залучають нових учасників в художню самодіяльність. Разом вирішують
всі питання, що до роботи закладу, беруть участь усіх заходах, які проводяться
в селі.
А вже які свята організовують!
Неперевершеним було минулорічне свято села. От просто незабутнім. Давно наші
Гаркушинці не бачили такого велелюддя. Гаркушани самі себе здивували! Адже у
веселому, дотепному дійстві чи не пів села брало участь.
Чудовий
сценарій, зрежисоване виконання, хороші ведучі, а вже виставки рукодільниць,
сільських умільців – то треба було бачити!
Де
що інакше, але не менш змістовно і цікавим було і цього року святкування.
Веселили
гаркушан надзвичайно вдалі виступи гостей-артистів, запрошених із сусідніх
районів.
Про
абсолютно всю роботу написати не вдасться,
але про організований нещодавно нашими культпрацівниками вечір-зустріч
вважаю потрібно розповісти.
В
бібліотечну вітальню були запрошені колишні завідуючі будинком культури,
художні керівники, бібліотекарі і учасники-ветерани художньої самодіяльності.
Особливо теплою, зворушливо-сердечною вдалася та зустріч. У Тетяни Юріївни і
Віри Геннадіївни, як завжди, вдалий сценарій. Задушевно-щемливими словами
звернулися ведучі до працівників культури, які багато літ працювали на
безмежній мистецькій ниві. Сказали про те, що і книга і гарна пісня, і
запальний танок, і чарівна музика, гумористичне та поетичне слово об’єдналися і
переплелися на цій ниві.
Працівники
культури сприяли аби та нива буяла і розквітала. То ж за розвиток культури на
селі, за дозвілля сільських трударів, за відкриття нових талантів подякували
уклінно ведучі Вірі Зінченко і Євдокії Вовк, Марії Сухар і Ніні Глебі, згадавши
і про тих працівників, хто не зміг бути присутнім на зустрічі.
На
фотостенді, виготовленому П. Г. Сирбу, учасники
зутрічі розглянули фотографії, по яких можна відслідкувати всю історію
створення і розквіту фолькльорно-етнографічного ансамблю «Явір», його виступи
на протязі 45 років від Києва до Лубен, від Харкова до Рави Руської, від
Полтави до Переяслав-Хмельницького.
З вдячністю згадали його засновників: Марію
Ксьонз, Євдокію Бережну, солістів -
Катерину Козленко, Євдокію Сидоренко.
І
всіх учасників, які співали раніш, і співають зараз в ансамблі «Явір». Особливо
шанобливі слова вдячності були адресовані Надії Афанасьєвій, солістці «Явора»,
надзвичайної сили і краси голос, якої завжди вражав слухачів та членів журі на
незлічених концертах, фестивалях і конкурсах.
Жінки
співають, солодко чи гірко
Полинь чи квіти - їм усе дарма
Спинися мить, коли співає жінка !
Вона пів світу серцем обійма.
Бо
ж справді з кожним українцем іде по життю народна пісня. Немає такої події,
такого почуття, яке б глибоко і яскраво не було відтворене в тій пісні.
На
зустрічі лунали пісні із репертуару «Явора» , бо присутні, чи не всі були в
його складі раніше, а зараз співають ще й Ганна Кольва, Надія Каут, Галина
Клименко. Інші учасники - Наталія
Гаряжа, Микола Пащевський, Поліна Сирбу, Лідія Іванівна та Іван Якович Вітенки,
дружньо підхоплювали кожну пісню. І в решті, вже всі без винятку гаряче і щиро
вітали співоче подружжя педагогів Вітенків. Адже саме 7 грудня у Івана Яковича
День народження. Талановитий поет, людина світлої душі, автор прекрасних
сценаріїв до всіх урочистих і веселих сільських свят, незмінний їх
ведучий, на протязі десятків років.
Тому
і бажали цій славній парі довгої, щасливої життєвої стежини: радості серцям,
лагідних слів устам, ліричної пісні на двох, тепла та шани від людей. То ж
вірші Івана Яковича, та баян Миколи Романів, хвилюючі слова ведучих, пісні,
загадки та ще й затишно-домашнє чаювання створили атмосферу невимушеного,
щирого спілкування і справжнього відпочинку. Розходилися всі надзвичайно
задоволені, в піднесеному настрої і насправді безмежно вдячні Тетяні Питомець і
Вірі Глебі за це маленьке свято для душі !
Поліна
Сирбу. активний користувач Гаркушинської бібліотеки-філіалу.
Коментарі
Дописати коментар