«Чорнобиль для мене – як рана жива…»

Спогади  учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС

с. Остапівска

26 квітня 1986 року Україну спіткало небачене екологічне лихо – аварія на Чорнобильській АЕС. На  ліквідацію її наслідків було мобілізовано тисячі українців. Ці мужні чоловіки, залишивши свої сім’ї, поспішали до військкоматів, щоб виконати свій громадянський обов’язок перед Батьківщиною. Вони були першими, хто вступив у двобій з атомом, наражаючи себе на небезпеку, отримуючи високі дози опромінення. Зараз ми усвідомлюємо, що поруч з нами живуть справжні герої, які не б’ють себе в груди, розповідаючи про свої подвиги. Про цих відважних чоловіків, які проживають у

с. Остапівка, моя розповідь.

Скорик Сергій Іванович народився 28 травня 1965 року в с. Остапівка.  Тут закінчив вісім класів місцевої школи, а у 1980 році продовжив навчання у Миргородському СПТУ № 4. По його завершенню здобув професію тракториста-машиніста. У 1983-1985 рр. проходив строкову військову службу в Угорщині у танкових військах, був водієм-механіком танка Т-64. Повернувшись додому, працював трактористом у місцевому колгоспі. Проте недовго, адже жахлива Чорнобильська трагедія сколихнула життя багатьох наших співвітчизників. Не оминула вона і Сергія. 11 травня 1986 року його призвали на військові збори у с. Дібрівка. Полк, до якого потрапив Сергій Іванович, був розташований у лісі  неподалік села Грушне Брагинського району Гомельської області Білорусії. І розпочалися звитяжні трудові будні Сергія. З ранку до пізньої ночі ліквідатори тяжко працювали, щоб не допустити подальшого розповсюдження радіації: здійснювали дезактивацію прилеглої території, зводили огорожу з колючого дроту навколо тридцяти кілометрової зони, перекривали річки, споруджуючи дамби. Чотири рази доводилося нашому краянину виконувати роботи поблизу реактора, а один раз пролітав на гвинтокрилі над самим реактором. 97 діб перебував Сергій Іванович у 30-кілометровій зоні. Повернувшись до рідного села у вересні 1986 року, він продовжив працювати у місцевому колгоспі.

Гузь Григорій Дмитрович народився 24 вересня 1954 року у с. Верхня Будаківка. У 1970 році, закінчивши Верхньобудаківську восьмирічку, продовжив навчання у Остапівській середній школі. У 1972-1974 роках проходив строкову військову службу у понтонно-саперному батальйоні у м. Дніпродзержинськ. Демобілізувавшись, у 1975-1978 рр. здобував професію землевпорядника у Полтавському сільськогосподарському технікумі. Трудовий шлях розпочав у с. Вирішальне Лохвицького району, працюючи бригадиром рільничо-тракторної бригади. У 1983 році, повернувшись до рідного села, виконував обов’язки бригадира рільничої бригади. Проте аварія на ЧАЕС внесла корективи в життя земляка. У 1986 році він був призваний на військові збори у село Дібрівка, згодом переведений     у село Карпилівка Лубенського району. Отримавши обмундирування, разом з іншими ліквідаторами прибув до села Хойніки  Брагинського району Гомельської області Білорусії. З 30 травня до 16 серпня 1986 року перебував Григорій Дмитрович у Чорнобильській зоні. Доводилося йому виконувати різні роботи: здійснювати дезактивацію території, зводити огорожі, перевозити будматеріали та техніку понтонно -паромною переправою через річку Прип’ять. Повернувшись додому, продовжив працювати у рідному селі. Зараз Григорій Дмитрович знаходиться на заслуженому відпочинку, проте веде активний спосіб життя: працює на пасіці, користується послугами бібліотеки, спілкується з молоддю.

Онацький Олексій Володимирович народився 3 березня 1959 року у с. Остапівка. У 1976 році закінчив Остапівську середню школу та вступив до Миргородської автошколи. Згодом продовжив навчання у Полтаві, здобув професію водія автобуса. У 1984-1985 рр. проходив строкову військову службу у пожежних військах у м. Києві. У час Чорнобильської трагедії Олексій Володимирович працював водієм у місцевому колгоспі. 1 червня 1986 року він був призваний та направлений на закріпленій за ним у колгоспі автомашині на військові збори у село Дібрівка. Полк, до якого потрапив Олексій Володимирович, дислокувався у селі Корогот Гомельської області Білорусії. 101 день перебував він у Чорнобильській зоні. Наш земляк здійснював перевезення продуктів із

с. Іванково Київської області. Зараз він знаходиться на заслуженому відпочинку.

Всі ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС с. Остапівки нагороджені медаллю «Захисник Вітчизни» та нагрудними знаками «20 років аварії на Чорнобильській АЕС» та «25 років аварії на Чорнобильській АЕС».

Валентина Окружко, бібліотекар Остапівської  сільської бібліотеки