«Чорнобиль для мене – як рана жива…»

         

Спогади  учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС

Черкащанської сільської ради

               Увесь світ сколихнувся того трагічного дня – 26 квітня 1986 року, який назавжди увійшов в історію людства під назвою «Чорнобильська катастрофа». Подвиг рятівників, які відвели від нас страшну катастрофу, назавжди записано до літопису людської мужності, він навічно залишиться у пам’яті українського народу.

На війну з  невидимим  ворогом, мирним атомом  з  села  Черкащани   були  мобілізовані:  Бабенко  Валентин Іванович,  Український Віталій Миколайович,  Черкащенко  Віктор Михайлович,  Яроцький  Володимир Олексійович.

 Бабенко  Валентин  Іванович   народився  15 червня 1952  року  в селі  Шарківщина  Миргородського  району.  Перебував  з   30.05  по  05.09.1986  року  в    Брагінському  районі  Гомельської  області. Зі спогадів  Валентина  Івановича:  «Брали  чоловіків  віком  до  сорока років,  навіть юнаків   які  щойно  були  демобілізовані  з  лав Радянської  армії.  Спочатку  попав  я    в  саперний  батальйон,   який   входив  до   Лубенської  дивізії  ім. Чапаєва,  в/ч № 75177.   Потім нам  дали  одяг (свій  залишили),  респіратори  і  переправили  до Білорусії.   Дислокувалися  біля  села Сувіди.    Працювали  з фільтрами  на  каналах,  городили  загорожі  з  колючого   дроту, 30 кілометрову  зону.  Тяжко  працювали  коли  приходили  вагони  з  щебенем  для будови  дамби  на протоках річки  Прип’ять, бо  їх потрібно  було  до  назначеного  місця підкотити  та розгрузити вручну».  Так,  як  Валентин Іванович  мав посвідчення  механізатора , то   доводилося  працювати  ще  і  на  бульдозері -  зчищати верхній  шар  грунту.    Після  виснажливої  праці  годували  добре і  видавали  таблетки,  після яких мислення  ставало  кращим.  А  коли  не  пили  їх  то  наче  розум  відключався, розповідає  Валентин Іванович.  Населення місцеве  виїхало все, а свійські  тварини  ходили  спочатку  кругом  а люди  залишилися  тільки у  сусідньому  селі Грушне,  в  якому  була  вода з  свердловини  та  працювало  поштове  відділення.  Поруч  зі мною  працювали  почергово мої земляки:  Український Віталій Миколайович та  Яроцький  Володимир Олексійович.

      Після  повернення  працював в колгоспі  ім. Кірова, одружений,  виховав  двох  синів.

      Валентин  Іванович   за  сумлінну  працю  нагороджений  медаллю «Захисник Вітчизни»,  грамотами  та  ювілейними  медалями, має  посвідчення ліквідатора  Чорнобильської  АЕС  2 категорії.

              Український  Віталій  Миколайович   народився  26 серпня  1958 року в селі Писарівка  Миргородського  району.  Перебував  в селі  Грушне   з  30.05  по 05.08.1986 року.    Після  повернення  працював  водієм    колгоспу  ім.  Кірова. Вдівець, виховав  двох   доньок.

    Віталій Миколайович   за  сумлінну  працю нагороджений  медаллю «Захисник Вітчизни»,  грамотами  та  ювілейними  медалями,  має  посвідчення ліквідатора  Чорнобильської  АЕС  2 категорії.

              Яроцький  Володимир Олекійович   народився  28 серпня 1960 року в селі  Писарівка  Миргородського  району . Перебував в селі  Грушне  з  05.08 по 05.09.1986 року . Після  повернення  працював в колгоспі ім. Кірова.  Одружений.

   Володимир Олексійович   нагороджений грамотами  та  ювілейними  медалями, має  посвідчення ліквідатора  Чорнобильської  АЕС  2 категорії.

            

  Черкащенко  Віктор Михайлович   народився  25 лютого 1964  року в селі Петрівка  Миргородського  району.  10 серпня 1986 був призваний на боротьбу з ліквідацією наслідків страшної трагедії, де і виконував свій обов’язок   по  02 листопада 1986  року.  Працював  водієм  «Камазу»,   яким  перевозив  плити  на  територію  Чорнобильської  АЕС,  в Прип’ять  з  Білорусії  із станції Вільча,  з села Оране Іванківського району. Працювали  позмінно. За сумлінну  працю  Віктор Михайлович нагороджений  знаком  «Корчагінська  вахта»,  грамотою « За  отличное  выполнение  долга  перед Родиной»,  подякою  « За досягнені  успіхи », має  посвідчення ліквідатора  Чорнобильської  АЕС  2 категорії.

Подвиг наших односельців – довіку бентежитеме серця вдячних нащадків. Нехай пам'ять про них буде вічна, як вічним є щорічне полум'я чорнобильських свічок. Не допустимо більше нових Чорнобилів, не завдамо рідній землі мук і страждань!

                                Світлана  Челембієнко,  бібліотекар Черкащанської бібліотеки – філіалу.