«Чорнобиль для мене – як рана жива…»

                   

       Спогади  учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС

           с. Верхня Будаківка

Чорнобиль… Страшна трагедія, яка увійшла в історію людства, як невигойна рана на тілі України. Від тієї весняної ночі 26 квітня минуло 30 років. У пам’яті українського народу – це початок лиха, болю, суму, перестороги і забути чи викреслити це з пам’яті неможливо. У важких умовах робили все можливе для того, щоб не дати розповсюдитися радіації  і наші земляки - ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС. Вони діяли героїчно і самовіддано. Ця розповідь про них.

Москаленко Григорій Петрович народився 10 травня 1963 року. Восьмирічну освіту здобув у Верхньобудаківській сільській школі. Згодом продовжив навчання у Гадяцькому СПТУ №4. По завершенню строкової служби в армії повернувся до рідного села, де працював трактористом. Після аварії на ЧАЕС у травні 1986 року був мобілізований Миргородським військкоматом і зарахований до 25-ї гвардійської Червонопрапорної дивізії ім. Чапаєва. У складі неї протягом 68 діб перебував наш земляк у селищі Гонци Брагинського району Гомельської області Білорусії. Його жителі вже були евакуйовані. Григорію Петровичу довелося виконувати особливо важливі та небезпечні для життя завдання у зонах №1, 2 і 3 і в особливій зоні. Він брав участь у  зведенні огорожі навколо автобази і 30-кілометрової зони, вантажив щебінь, зводив дамби. Григорій Петрович нагороджений медалями «Захисник Вітчизни», «Учасник ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС» та нагрудними знаками до 20-річчя і 25-річчя Чорнобильської аварії. 

 Поливода Олексій Вікторович народився 7 березня 1963 року у с. В.Будаківка. Спочатку навчався у Верхньобудаківській восьмирічній школі. У 1978 році вступив до Червонозаводського технікуму харчових технологій, який закінчив у 1982 році. У травні - серпні 1982 року закінчив курси при Миргородському ПТУ №4. У 1982-1984 рр. проходив строкову військову службу у м. Новосибірську. Після демобілізації працював водієм у місцевому колгоспі. 30 травня 1986 року Миргородським військкоматом був призваний для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Перебував у складі 25 гвардійської Червонопрапорної дивізії ім. Чапаєва. Спочатку направили у Лубенський район, де формувалася дивізія. Серед призваних були чоловіки з Лохвицького, Хорольського і Миргородського районів. Всім мобілізованим зачитали наказ, у якому говорилося, що їх направляють на 50 діб на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС, а службу мають проходити  у Брагинському районі Гомельській області Білорусії. Дорога у Чорнобильську зону була залита бетоном, нею КАМАЗи - міксери везли на Прип’ять воду, пісок, щебінь. По поромній переправі через річку Прип’ять ліквідатори рушили на Білорусію. Розташувалися у молодому переліску. Знявши верхній шар піску, поставили намети. У Чорнобильській зоні Олексій Вікторович пробув 97 діб. Проводили дезактивацію, перекопували землю, огороджували в 23 ряди колючим дротом 30-кілометрову зону. У липні направили на розвантажування вагонів з каменем, щебенем і гранвідсівом. Все це використовувалося для засипки каналів. Олексій Вікторович є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії. Нагороджений медаллю «Захисник Вітчизни» і нагрудним знаком до 20-річчя Чорнобильської аварії.

            Наша пам’ять і пам’ять наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому. Сьогодні ми висловлюємо щиру вдячність тим, хто брав активну участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Ганна Гузь, бібліотекар Верхньобудаківської сільської бібліотеки