Ой, на Івана, та й на Купала

На середину літа припадає трохи містичне, трохи магічне, а загалом веселе і безтурботне свято Івана Купала. В цей день християнська церква відзначає Різдво Іоанна Хрестителя. А от в давнину…

 Наші предки слов’яни найдовший день та найкоротшу ніч року присвячували язичницькому богові сім’ї, шлюбу і продовження роду – Купалові. Люди збиралися на пагорбах, на лісових галявинах, біля річок. Співали і танцювали, славили Купала!

Люблять та святкують це свято і в Миргородській бібліотечній громаді.

Цілим віночком купальських заходів вітали своїх односельців та гостей села у Зубівці. Місцевий будинок культури у співпраці з бібліотекою запросили всіх охочих до ігор, хороводів, святкових веселих конкурсів та пісень. «Удосконалили» і очищаючі стрибки через вогнище, замінивши їх стрибками через… кропиву. Гарна, до речі, ідея. І обрядовості дотримано і профілактично-виховна функція виконана і участь у дійстві можна приймати з раннього віку. Трохи згодом для тих, хто не зміг відвідати це веселе свято створили фольклорну відеовеселку: «Ой на горі на горі горіли Купальські вогні».

Книжкова виставка-інсталяція: «Ніч вогнями запалала на Івана Купала» запрошує до 

 перегляду користувачів Біликівської сільської бібліотеки. Всі зацікавлені можуть ознайомитися з літературою про традиції язичництва та християнства, магічні обряди і старовинні повір’я; розширити свої знання  про етимологію, вірування, символи і прикмети свята. Крім цього пані Наталя Ганженко – бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки, запросила всіх бажаючих до етнографічної вітальні: «Накрапала на Івана з неба янгольська роса». Розповідь про колорит та магію свята, міфологічних істот, легенди, обов’язкові елементи купальського вінка, про те, що є спільного між християнським та язичницьким баченням цього свята доповнили ще і прикрашанням ритуального деревця – Марени. Було цікаво, весело та пізнавально.

Кибинська сільська бібліотека  запросила

своїх користувачів до перегляду містик-виставки «Купайло - маківка літа і Бог зеленого світу», поряд з якою і провела Надія Глушко – бібліотекар Кибинської сільської бібліотеки фольклорний етюд: «Красна дівчина квіти збирала, вінки плела у воду пускала» Історію виникнення свята, його часові трансформації, традиції святкування в інших країнах та багато інших цікавинок доповнили піснями та «таємничими» життєвими історіями. Ну звичайно ж плели купальські вінки мріяли про квітку папороті та робили незабутні фото «на пам’ять».

Святкували Купайла і користувачі відділу Публічної бібліотеки ім. Д. Гурамішвілі

 Миргородської міської ради бібліотеки №2 (мікрорайон "Личанка "). Для них тут відкрилася виставка – свято: «На калину роса впала - в нас на вулиці Купала». На виставці розміщена література про саме яскраве та самобутнє свято, про відношення древніх слов’ян до сил природи, про купальські обрядові дійства. А захопливі історії та цікаві спостереження про різні лікарські трави, які набувають найбільш чудодійної сили у цей період «складали» у народознавчу скриньку «Цвіт папороті». Її для своїх відвідувачів підготувала та провела Яремко Наталія Миколаївна.

«Русалчині мандри» - таку назву мав пізнавально – розважальний вікенд, що відбувся у Гаркушинській сільській бібліотеці. Світ українських народних традицій, розповіді про «купайлицю», про атрибутику свята та його легенди, про сакральне значення кожної квітки у купальському вінку, про колір стрічок, що символізують людську вдачу, та ще багато-багато цікавих історій та фактів про свято Купала можна було почути у цей день від Віри Глеби – бібліотекаря Гаркушинської сільської бібліотеки. Ну і, звичайно ж була колоритна фотосесія для бажаючих.

 Ніч на Івана Купала завжди була сповнена містики та потойбічних сил, але була найсвітлішою та найрадіснішою ніччю року для слов'ян. Недарма ж через тисячоліття ми пронесли пам'ять про стрибки крізь вогонь, про танці та ворожіння, про любов і віру в диво. І зараз свято Івана Купала продовжує жити, збирає довкола себе вечірки, фестивалі та інші події. Адже й у наші дні, десь у ніч на сьоме липня, розгоряються купальські вогнища, пливуть річками та озерами купальські вінки, а може – хто знає? – розкривається опівночі у лісі чарівна квітка папороті, чекаючи свого щасливого володаря.