В байках і ліриці живе його душа

5 березня виповнюється 190 років від дня народження Леоніда Івановича Глібова, великого українського байкаря.

Леонід Іванович Глібов народився 5 березня 1827 року у селі Веселий Поділ на Полтавщині в родині управителя поміщицьким маєтком. Дитинство його минало в селі Горби Кременчуцького повіту, куди батько майбутнього байкаря переїхав разом зі своїм паном. Проживаючи неподалік від панського маєтку, малий Леонід бігав туди гратися й іноді ставав свідком жорстоких розправ пана над кріпаками. Він часто заступався за них і на все життя зненавидів насилля й деспотизм.

Початкову освіту Леонід здобув удома: на сьомому році мати навчила читати, пан Родзянко – писати, а місцевий священик – арифметики, латинської і грецької мов і, звичайно ж, Закону Божого. У 1840 році Леоніда відвезли до полтавської гімназії, відірваний від родини, він сумував за батьками, рідною домівкою. Туга виливалася в поезії. Так народився перший твір – вірш «Сон».

У 1847 році у Полтаві вийшла перша збірка поетичних творів Глібова під назвою «Стихотворения Леонида Глебова». Радість гімназиста-шестикласника була короткою: розлючений інспектор гімназії не зміг пробачити хлопцеві, що той посмів друкуватися без його дозволу. Невдовзі Леонід захворів і повернувся до батьків. Гімназія залишилася незакінченою. Улітку 1848 року Л. Глібов перебував в рідній Хорольщині. Саме в цей час до рук йому потрапили дві книжки – «Кобзар» Тараса Шевченка та «Приказки» Є. Гребінки. Вражений прочитаним, він почав писати українською мовою. Цього ж літа в його зошиті з’являються байки «Вовк і Кіт», «Лебідь, Щука і Рак», «Зозуля й Півень», які були надруковані аж у 1853 році.

У 1849 році Леонід вступив до Ніжинського ліцею вищих наук. Тут були добрі традиції та мудрі високоосвічені вчителі. Однак нещасливий випадок змусив Глібова перервати навчання.  Закінчив ліцей у 1855 році Леонід Глібов уже одруженим чоловіком і знаним байкарем. Потім він учителював: викладав історію та географію у дворянському училищі містечка Чорний Острів на Поділлі, а згодом переїхав до Чернігова, де обійняв посаду вчителя географії в чоловічій гімназії. Леонід Глібов був талановитим педагогом, захопленим своїми предметами, делікатною, висококультурною людиною. Він цікаво вів уроки, ніколи не карав своїх учнів.

З 1861 року письменник почав видавати газету «Черниговский листок»: йому доводилося бути і редактором, і автором, і коректором. Глібов - редактор порушував у газеті важливі проблеми того часу, зокрема жіночої освіти, викладання рідною мовою. Свої дописи він вміщував під псевдонімом Простодушний. «Черниговский листок» проіснував до 1863 року, коли Валуєвським циркуляром було заборонено українську мову.

Письменник залишився безробітним, за ним було встановлено суворий нагляд поліції, який тривав понад п’ятнадцять років. У 1863 році вийшла його збірка «Байки Леоніда Глібова». Наказом попечителя Київського округу 500 примірників видання було спалено на книжковому складі як «вредное издание, которое не должно иметь места в народном училище».

У        1867 році Леонід Глібов отримав посаду завідувача Чернігівської земської друкарні, яку обіймав до кінця свого життя.

            У 1893 році стан здоров’я Глібова значно погіршився. За п’ять днів до смерті поет продиктував близькому приятелеві свою останню байку «Огонь і Гай», якій судилося стати своєрідним заповітом байкаря. Леонід Глібов помер 10 листопада 1893 року. Похований у Чернігові поблизу Троїцького монастиря.
          З нагоди 190-річчя від дня народження Леоніда Івановича Глібова в центральній районній бібліотеці була проведена літературна скринька «Чарівник української байки». Бібліотекарі  відділу обслуговування розповіли про життєвий та творчий шлях українського байкаря, переглянули відеофільм. Уважно і зацікавлено прослухали читачі в аудіозаписі байки Глібова, прочитали акровірші та вислови з творів, які стали «народними», прослухали пісню на вірш Л. Глібова «Журба» музику до якого написав український композитор Микола Лисенко.

         В Україні свято пам'ятають і шанують Л.І.Глібова. Від покоління до покоління, немов скарби, переходять його чудові твори. Увібравши в себе народну мудрість, чесноти й мораль, твори Глібова постають своєрідною Книгою буття, де поєднуються сучасне, минуле й майбутнє і міститься чітка відповідь на одне одвічне, ключове для людської сутності питання: як гоже і негоже чинити.  Немає, як відомо вищої відзнаки для поета, ніж коли його твори стають народними. Байки та поезії Леоніда Глібова і досі в народі надзвичайно популярні.
              Отож читайте, насолоджуйтесь і переймайте закладену в його творах глибинну мудрість.

Тетяна Мостова,  завідуюча відділом обслуговування Миргородської центральної районної бібліотеки