Владика нескорених і володар духу

До 150-річчя від дня народження Андрея Шептицького

29 липня виповнюється 150 років від дня народження Андрея Шептицького – предстоятеля Української греко- католицької церкви.

Андрей Шептицький є символом української Церкви, національного й духовного єднання, відомий в нашій історії як політичний діяч, благодійник, меценат, рятівник сотень євреїв за часів Голокосту.

Народився 29 липня 1865 року в родовому маєтку графа Івана Шептицького в селі Прилбичах неподалік Явора на Львівщині. Інтелігентним, обдарованим зростав Роман і з юних років відзначався богомільністю. 

Початкову та середню освіту здобув удома потім в гімназії Св. Анни у м. Кракові (Польща). Після закінчення 1883 гімназії деякий час перебував на військовій службі, але через хворобу змушений був її залишити. Навчався на юридичному  факультеті Краківського та Вроцлавського університетів. 

1887 р. здійснив подорож в Україну і Росію, під час якої познайомився з філософом В. Соловйовим та істориком В. Антоновичем. 1888 р. здобув наукову  ступінь доктора права та  вступив до монастиря отців Василіян у Добромилі. У чернецтві прийняв ім'я Андрей. Згодом студіював філософію та теологію у Кракові. 

Після закінчення навчання отримав наукові ступені доктора теології та доктора філософії
 1892 р. був висвячений на священика у Перемишлі, згодом – магістр новиків (молодих ченців) у Добромилі (1892 – 1896), а з 1896 р. – ігумен монастиря Св. Онуфрія у Львові. Деякий час був професором теології у Кристинополі.

 1899 р. імператор Франц Йосиф І іменував Шептицького Станіславським єпископом, а папа римський Лев XIII затвердив це рішення.

 В 1900 р. був номінований галицьким митрополитом. Інтронізація відбулась 1901р. у соборі Св. Юра у Львові. Шептицький будучи депутатом Галицького сейму і членом Палати панів австрійського парламенту у Відні, відстоював інтереси українського населення Галичини. 

У січні 1906 р. очолював делегацію до імператора Франца Йосифа І, яка поставила питання про надання українцям рівних прав з іншими народами Австро-Угорської монархії. 

Після окупації, на початку Першої світової війни, Львова російськими військами митрополит був заарештований і вивезений спочатку до Києва, а згодом – до Росії, де утримувався у Новгороді, Курську та Суздалі. 

Після Лютневої революції - звільнений. У вересні 1917р. він повернувся до Львова і відразу включився у політичне життя краю. 

1918р. у Палаті панів виступив з промовою, в якій відстоював право всіх націй імперії на самовизначення. У міжвоєнний період продовжував роботу з розбудови греко-католицької церкви. За ініціативою Шептицького було засновано Львівську греко-католицьку академію (1928), Богословське наукове товариство (1929). Продовжуючи унійну діяльність, відновив роботу Голландського унійного апостолату, у Бельгії – східну гілку ордену бенедиктинців, започаткував унійний рух в Англії. На початку радянсько-німецької війни 1941-1945рр. митрополит Андрей вітав відновлення української державності і створення уряду Української держави – Українського державного правління. 

1941р. Шептицький очолив Українську Національну Раду, а 1944 р. – Всеукраїнську Національну Раду. Митрополит негативно ставився до німецького окупаційного режиму. 

Помер Владика 1 листопада 1944 року. Похований у підземеллі собору святого Юра.

Враховуючи вагомий внесок митрополита, громадського діяча, мецената у розвиток духовності українського народу та  на виконання постанови Верховної Ради України від 17.06.2014 року №1330-VII «Про відзначення в Україні 150-річчя з дня народження митрополита Української Греко-Католицької Церкви Андрея Шептицького» в центральній районній бібліотеці підготували інформаційне повідомлення «Сам Бог велів так віддано любити Україну». Бібліотекарі відділу обслуговування розповіли про життєвий шлях пастора нації Андрея Шептицького-   великого будівничого української нації, апостола миротворення, добра і любові. Учасники заходу  в YouTube  переглянули фільм «Митрополит Андрей Шептицький». Завдяки йому присутні мали можливість відчути і побачити історію нашого народу, церкви.

             Нехай життєвий шлях , справи, і світогляд Великого Митрополита  як приклад піддержують нас у вірі в краще майбутнє нашої України і нашого рідного народу.

      Слова твої святі, єднальні та потужні

      З любов’ю збережем – священний заповіт…

      Який великий ти, наш Княже Церкви мужній

      Що нас  - свічад своїх, в твердий збив моноліт.

      Соборно вийдуть всі в день ювілею

      Як до хрещення йшов наш люд в Дніпро – Йордан.

Тетяна Мостова, завідуюча відділом обслуговування центральної районної бібліотеки