Ой на Івана, ой на Купала…

            Такими словами розпочала народознавчу годину, яка нещодавно відбулася у Верхньобудаківській сільській бібліотеці, її бібліотекарка Ганна Василівна Гузь. Далі вона розповіла про те, що 7 липня за православними календарем відзначають Різдво Івана Предтечі. А от в народі це свято називають Івана Купала. Я давно знала, що наші предки вірили, що в цей день трави мають найбільшу силу і збирати їх потрібно до схід сонця. А от про те, що цього свята чарівну силу мала також купальська роса, я дізналася вперше. Саме тому дівчата, намагаючись зберегти свою красу, вмивалися цього свята до схід сонця росою.  

            Мене зацікавило також те, що з цим святом пов’язана навіть магія. Наприклад, кажуть, що на Купала дерева переходять з місця на місце й шумом гілля розмовляють між собою. А щоб їх зрозуміти, потрібно знайти цвіт папороті. Бібліотекар розповіла, що за легендою вона цвіте лише раз на рік і шукати цю квітку потрібно самому опівночі. Адже щастя вона має принести саме тій людині, яка її знайшла.

            А от про інші звичаї та традиції, пов’язані із цим святом, захоплююче розповіла постійна користувачка бібліотеки Лариса Володимирівна Гришко. Зокрема, вона повідала про  те, що на Івана Купала дівчата ворожили. А ще кожна дівчина плела вінок, який потім опускала на воду. І коли вінок пливе добре, дівчина мала невдовзі вийти заміж, а от чекати милого треба було звідти, до якого берега пристане вінок. Коли ж  вінок крутиться на місці, то дівчина не вийде заміж.

            Вперше я дізналася також про те, що цього дня чарівну силу мав вогонь. Саме тому хлопці розкладали велике купальське вогнище. А от перестрибувати його слід було парами. Саме таким випробуванням перевіряли силу кохання молодої пари. Коли ж у стрибку хлопець і дівчина не розривали рук, то їхня любов справжня і їм судилося завжди бути разом.

            А завершилася народознавча година віршем «Ой на Івана, ой на Купала», яким  зачарувала присутніх Тетяна Толошна. Який же багатий і розмаїтий світ українських народних свят і традицій!

                             

                        Аня Неня, користувачка Верхньобудаківської сільської бібліотеки