Бібліотекар – звучить гордо !

Вибір професії в житті кожної людини – це вибір долі. І та людина щаслива, яка з радістю ходить на роботу. Я працюю бібліотекарем в сільській  бібліотеці.

Чому я обрала саме цю професію? Насамперед тому, що дуже люблю читати. Дитинство – це чудова пора мрій і сподівань. Про роботу в бібліотеці мріяла з самого дитинства. Коли пішла до школи, то часто відвідувала сільську бібліотеку. Тиша у бібліотеці, запах книжок, шелест сторінок мене зачаровували.

І зараз, озираючись на прожиті роки, бачу, як Невидима Рука вела мене  по життю, направляла, наставляла, давала все необхідне, втілювала мою мрію в життя.

По закінченню Хомутецької середньої школи  вступила до Харківського державного  інституту культури. Після навчання у ньому отримала  направлення в обласну дитячу бібліотеку ім. П.Мирного. Я з вдячністю згадую людей, які прийняли мене у свій колектив: директора бібліотеки Чобітька  Леоніда Григоровича,   старших колег, від  яких  завжди отримувала пораду і підтримку.

            Так склалось життя, що я повернулась у рідне село,  де з 1993 року працюю у сільській бібліотеці.

Спочатку я  думала, що  маю непрестижну роботу з маленькою зарплатнею. І тільки згодом я дізналася по-справжньому, що таке бібліотека, чим вона живе. Працюючи, я зрозуміла, хто насправді такий бібліотекар. Моїм наставником, керманичем у вирі книг стала завідувачка Хомутецькою сільською бібліотекою з багаторічним стажем  Гаврусь  Лідія Григорівна.

З 2000 року я стала працювати на посаді завідуючої бібліотекою. У ті далекі часи читачі зверталися до бібліотеки лише за друкованою інформацією. Проте з часом змінюється  бібліотека і її ресурси. Значно ускладнилися запити користувачів, виконання яких спонукає бібліотекаря працювати більш глибоко і різнобічно, включаючи і соціальні мережі.

Вже три роки  у бібліотеці працює Інтернет – центр. До послуг користувачів три  комп’ютери, до яких з перших днів шикувалися у чергу користувачі, щоб попрацювати, поспілкуватися,  або пограти в мережі Інтернет. Життя в бібліотеці пожвавилося. 

Зараз я в повній мірі усвідомлюю, що професія бібліотекаря – моє покликання. Я знаю, що зможу бути потрібною людям, адже я на своєму місці. І хай світ мчить з шаленною швидкістю назустріч новим технологіям, відкриттям, та все ж книга як була, так і залишиться і будуть люди, готові бути з нею все життя. А отже,  бібліотекар - звучить гордо!

    А свідченням цього є відгуки користувачів Хомутецької бібліотеки:

       Я працюю вихователем в ДНЗ «Рукавичка» с. Хомутець. Часто доводиться звертатися за допомогою до сільського бібліотекаря Людмили Володимирівни. Вона завжди  надасть кваліфіковану допомогу, пораду в роботі з комп‘ютером. Людмила Володимирівна уважна,  компетентна, ввічлива, приємна у спілкуванні. Спасибі їй за роботу.

Зінаїда Михайлівна  Черкас, 48 років, вихователь ДНЗ  «Рукавичка»

                             *     *     *

 Был проездом в селе Хомутец с дальнейшей поездкой  в Киев, потом в Ригу и далее в Таллинн. Благодарен за помощь  в электронной обработке билетов через остров Мальту.  Особая благодарность в помощи Людмиле Владимировне, чуткой и внимательной женщине. Огромное ей спасибо . Одно удовольствие общаться с такими людьми.

Бывший житель села, украинец, проживающий в Эстонии Грышко Леонид Алексеевич,  72 года, пенсионер.

Бабич Людмила,з авідуюча Хомутецькою сільською бібліотекою