Роки минають, а пам'ять вічна

        

    Там сплять навічно воїни солдати,

    Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини

    Їм не судилось весни зустрічати

    Тих, що зустрічаємо ми після війни

    Там сплять твої ровесники орлята

    Тепер уже були б із них орли!

    Схилимось над могилами солдат

    Що у боях тоді за нас там полягли.

         В селі Білики пройшов мітинг – реквієм, присвячений 73-й річниці визволення Миргородщини від нацистських окупантів, який підготували працівники Будинку культури і бібліотеки разом зі школою.

Ведучі мітингу, директор Біликівського будинку культури Ірина Швець та бібліотекар Наталія Ганженко,  звернулися до присутніх з такими словами: «Друга світова війна принесла з собою таку безліч трагедій, віроломства і зруйнованих доль, що до цих пір все людство із сумом і гіркотою згадує про ті далекі події, які торкнулися практично всіх на нашій спільній землі.»

             З вступним словом до присутніх звернувся голова сільської ради Ганженко Олексій Олексійович, найкращими побажаннями привітав жителів села директор школи Турбаба Олег Васильович.

            Виступ дітей навчально виховного комплексу не залишив людей байдужими до свята. Учні запалили свічки пам’яті нашим односельчанам – визволителям. Нехай спокійно й тепло буде їхнім душам від нашого маленького світла. Вшанували пам’ять про них хвилиною мовчання. Поклали квіти до підніжжя обеліску загиблих односельчан. Діти повинні знати про минуле нашого народу, учні мають поважати героїчні подвиги співвітчизників, ушановувати пам'ять тих хто загинув у роки ІІ світової війни. 

Повинні формувати патріотичні почуття гордості за старше покоління. Сприяти пробудженню бажання вивчити історію своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни.

            Минають роки відлітають у вічність. Все далі відходять ті грізні роки, але не згасає пам'ять про тих, хто віддав заради перемоги власне життя.

            Не оминула ця війна і село Білики. 105 наших односельчан загинули в ті страшні рокиі. Усі полеглі любили життя, любили своїх батьків, свій рідний край. Були вірними друзями, жили щасливо і мріяли про майбутнє. Та не судилось їм повернутися до рідних домівок. А тих, хто повернувся, з кожним днем стає все менше і менше. Сьогодні на їхніх скронях сивина. А ми їх називаємо ветерани.

            Наш обов’язок згадувати не тільки в свята, а й кожен день пам’ятати про всіх тих, хто віддав своє життя за перемогу й загинув у цій страшній війні. Ми обіцяємо ніколи не забувати, якою ціною завойоване мирне життя. Ми хочемо бути гідними тих, хто віддав своє життя за наше сьогодення.

  Тож вклонімося пам’яті славних героїв.

  Зі святом, з днем визволення Миргородщини!  

 Наталія Ганженко, бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки.