КРАСА У ХУСТЦІ НАШІЙ СПОКОНВІЧНА
Наш сьогоднішній допис присвячений Дню української хустки. Неймовірно чудове свято, зовсім молоде, але з прадавнім корінням. Адже Українська хустка – це особливий предмет, реліквія, що єднає покоління.
Одягнеш хустину і ти - справжня жінка,
Бо ти з України і ти - українка .
Бо наша хустина - жіноча прикраса,
Що з роду до роду , не втрачена часом .
Хустка, дійсно, унікальна частина жіночого строю, як би пафосно це не
звучало. Якої б частини життєоблаштування ти б не торкнувся – без хустки як, до
речі, і без жінки, ніде і ніяк.
Народиться дитя – його весільною хусткою
повивають, прихворіє – маминою хусткою обтирають; в дорогу їде чи до війська
йде – хустка, як оберіг завжди поряд, а ще, як знак вірності та незрадливості
хлопці її коло серця носять чи на паска чіпляють. А вже для дівчини хустка, то
ціла окрема символічна мова. Кожна хустка свою назву мала і своє ритуальне
навантаження несла. Хустка багрова – це хустка червоного кольору; хустка барбарова
– вовняна хустка, до основи якої при тканні додавали срібні нитки; хустка
дзябканиста (або квітова) – хустка вовняна з квітковим малюнком; заснована хустка
– виготовлена із грубого домотканого полотна, оздоблена червоними полосами; ще
були хустки тернові, шалянові, старовицькі та ін. Одні з них до церкви носили,
інакшими– наречених зустрічали, були й такі, що на домовину клали. А ще були
хустки для хліба, для хрестин, на прапор чіпляти чи свічку тримати. Та і у повсякденному
житті хусточка не зaлишaлася пoзa увaгoю. Способів їх пов’язування існує
величезна кількість А вже тих назв у хусточки то сила-силенна, і всі вони неймовірно
цікаві та напрочуд меткі:
«пелена» називали хустку на Рівненщині, на Покутті її
називали «рубець», а на Кіровоградщині хусточку називали «опиначка»; а був ще обрус,
убрус, плай (західні області України), хустя, шмата, завійка (Лемківщина та
Буковина), турпан (Поділля). ширінка (західні райони Східної Галичини); Словом…
Кажу
ж річ унікальна, сакральна, прийшла до нас з давніх давен і до нині не втратила
своєї актуальності та сучасності.
Є хусток багато в мене:
Синя, біла та зелена,
Бавовняні і шовкові
Дивовижні, наче зорі
Ще - червона і жовтенька,
Ті лишила мамі ненька.
Закладаю їх на плечі,
Одягаю при хуртечі.
Не носити просто гріх,
Бо хустина – оберіг, Тепла згадка про родину
І про Неньку Україну.
І повірте мя’ на слові
Всі хустини пречудові !!!
(ФОТО НЕ МОЇ, НЕ ВЛАСНІ, ТА ЯКІ Ж ВОНИ ПРЕКРАСНІ!!!)
Коментарі
Дописати коментар