Минулих літ свята пам'ять .

Нам, нашим дітям випало велике щастя народитися в мирний час, через багато років після війни. Тому ми знаємо про неї тільки з розповідей літніх людей та прочитаних книг, кінофільмів.

Війна...Скільки вона наробила горя, скільки життів забрала в небуття, скільки страждань змусила винести? Але наші люди, наші ветерани, колишні воїни - все винесли, все витерпіли. Що їм довелося перенести? Це холод і голод, злидні і страх. Але вони мужньо пройшли через це.

До таких людей належить і наймолодший учасник Великої Вітчизняної війни села Черкащани - Хоруженко Федір Корнійович. Народився він 15 д червня 1927 року в селі Черкащани. Батько, Корній Федорович, працював у колгоспі бухгалтером, а після війни - попом. А мати, Катерина Афанасіївна, була ланковою. У батька Федора Корнійовича від першого шлюбу залишилось двоє дітей і ще троє народилося з Катериною, яка любила однаково як своїх, так і чоловікових дітей. Федора мати називала «чорнявчиком». Але голод 33 - го забрав двох дітей - Євдокію та Івана.

У 12 років Федір пішов працювати в колгосп, помічником на молотарці. Голодному і напівроздягненому доводилося йому працювати у полі.

В 16 років послали його в Донбас на роботу у шахті. Але так, як його вік не дозволявцього, то відразу Федора послали навчатися на електромеханіка. Після навчання він виконував роботу по електрифікації шахти.

На початку 1945 року забрали Федора в армію на Урал, де проходив навчання в учбовій частині, а у квітні – направили на фронт в Німеччину.

Відгриміли салюти перемоги над фашистською Німеччиною, і все нові військові з’єднання перекидали на Далекий Схід. Їх зосереджували уздовж кордону, щоб захистити його від японських імперіалістів. Війська почали поповнювати боєприпасами, технікою, особливо танками й гарматами.

В полку, де служив Федір, як і по всій лінії кордону з Маньчжурією, відчувалась напружена обстановка, йшла підготовка до війни. А 9 серпня надійшов наказ розпочати бойові дії проти мільйонної Квантунської армії Японії.

Кілька годин по всій довжині фронту в бік противника безперервно били гармати та реактивні міномети «Катюші». Після цього радянські девізії перейшли кордон і швидко просунулися вглиб Монголії та Південного Китаю. Радянські війська  за тиждень заглибились у Маньчжурію, без особливих зусиль знешкоджуючи дорогою вогненні точки японців могутнім вогнем гаубиць. В одному з боїв Федора Корнійовича було тяжко поранено, осколком зачепило обидві руки, контузило та присипало землею. Але доля подарувала йому життя, і він вижив, продовжив служити на Далекому Сході.

Тож за мужність і відвагу нагороджений Федір Корнійович орденом Вітчизняної Війни ІІ ступеня, «За мужність», медалями «За бойові заслуги», «За победу над Японией» та іншими, має Подяку від Й.Сталіна. Проте на жаль війна забрала у нього головне - здоров’я, зробила інвалідом І групи.

Після семи років служби в армії повернувся в додому у званні старшина і пішов працювати шофером у сільгосптехніку села Комишня.

Невдовзі зустрів в своєму селі гарну та милу 17- річну Олександру, закохався в неї. Після весілля перейшов на роботу у Черкащани у місцевий колгосп. Працював шофером, комбайнером, механізатором, помічником бригадира тракторної бригади. За сумлінну працю нагороджений грамотами та медаллю.

Разом з дружиною виростили чотирьох дітей. Донька Ліда працює на заводі КРАЗ в Кременчуці, Тетяна - кухарем в Полтаві, Ніна - працює у Черкащанському ФАПі.

Син Михайло залишився дома і 38 років пропрацював у колгоспі, є одним з кращих механізаторів села. Незважаючи на те, що уже знаходиться на заслуженому відпочинку, продовжує працювати у ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод». З нього бере приклад молоде покоління.

Федір Корнійович та Олександра Іванівна вже мають 7 онуків та 5 правнуків і дуже радіють, коли ті приїздять на гостину.

А ще хочеться зазначити , що наш ветеран дуже скромна і чемна людина. Навіть спогадами про пережите ним воєнне лихоліття ділився неохоче, весь час промовляючи : «Та воно не потрібно». Федір Корнійович дуже дорожить своїми нагородами, адже завойовані вони дорогою ціною.

Напередодні 70- річчя з визволення Миргородщини від німецько-фашистських загарбників хочеться привітати шанованого всіма жителями села Федора Корнійовича зі святом і побажати здоров’я, тепла, добробуту і затишку в оселі.

Світлана Челембієнко, бібліотекар Черкащанської сільської бібліотеки