Миргородська міська організація політичної партії «Рідне місто» - центральній бібліотеці

   

 Користувачі та колектив Миргородської центральної районної бібліотеки висловлюють щиру подяку депутатам Миргородської міської ради від політичної партії «Рідне місто», за передплату періодичних видань на І півріччя 2021 року.

Дарунок періодичних видань у бібліотеку — це рух душі, безкорисна щедрість та добра воля дарувальників. А факт надходження дарів у бібліотеку — це показник престижу бібліотеки, її місця у суспільному житті громади.  Така увага до бібліотеки радує,  надихає і читачів, і працівників бібліотеки.  Адже нові періодичні видання  -  це завжди свято для широкого читацького загалу .

            Ми від усього серця, напередодні Новорічних свят, бажаємо команді «Рідного міста» здоров’я, злагоди, взаєморозуміння, душевного спокою та достатку. Низький уклін Вам за Вашу натхненну і самовіддану працю, за непохитну віру у майбутнє нашого закладу. Хай Господь Бог сторицею віддячить за Ваше розуміння, підтримку і за частку душі, подаровану нам.

 

Ніна Бер’якіна, директор Миргородської ЦБС

Рік новий уже за мить білим птахом прилетить

 

 

 

Новий рік! Свято, яке всі ми чекаємо з завмиранням серця.

І вже на початку грудня на людство нападає та радісна передноворічна метушня, яка і створює святкову атмосферу передчуття дива.

         Але, на жаль, рік, що минає був багатий на випробування. Пандемія, економічна криза, неможливість побачитися зі своїми близькими людьми, напружене очікування миру в Україні - все це залишило свій невтішний слід  в наших серцях. Так, і масками ми зараз запасаємося, на жаль, не карнавальними ...  Але ж , Новий рік дарує нові надії! І ми з нетерпінням чекаємо коли ж, нарешті Бик 2021, змінить Щура 2020. І, звичайно ж, готуємося до зустрічі.

У Миргородській центральній районній бібліотеці працівники читального залу, разом з його  відвідувачами, взяли участь в створенні маленького дива.

 В одну мить, завдяки вмілим рукам, в залі закружляли сніжинки, ялинка одяглася в святкове вбрання. А оригінально оформлена виставка - інсталяція « Рік новий уже за мить білим птахом прилетить» познайомила відвідувачів з традиціями святкування Нового року і Різдва Христового.

Приємним сюрпризом для працівників бібліотеки стало відео -  привітання нашої молоді до цього свята.

   Маргарита Каймакова,  провідний бібліограф ЦРБ

Новорічна бібліомайстерня Центральної районної бібліотеки

 

Майстер - клас від провідного методиста ЦРБ "Чобіток від святого Миколая"

 

Планування роботи бібліотеки: інформуємо, радимо, пропонуємо.

 

17 грудня  в приміщенні центральної районної бібліотеки  в рамках консультацій з громадськістю  проведено правовий всеобуч  «Планування роботи бібліотеки: інформуємо, радимо, пропонуємо».

Було розглянуто ряд питань з форм та методів бібліотечної роботи,  зокрема, велику увагу було приділено оформленню установчих документів та питання трудових відносин. Директор бібліотеки Ніна Бер’якіна висвітлила тему « Правове забезпечення діяльності публічних бібліотек в умовах ОТГ».

 Заступник директора по роботі з дітьми надала консультацію «Планування бібліотечної діяльності на 2021 рік – основні напрямки та завдання».Кожний працівник бібліотеки отримав календар «Знаменні та пам’ятні дати 2021 року».

 Провідний методист центральної районної бібліотеки  Наталія Семенюта  надала методичні поради щодо наповнення текстових звітів за 2020 рік та рекомендації щодо складання річного плану роботи. 

Основні аспекти планування бібліографічної та краєзнавчої роботи представила провідний бібліограф центральної районної бібліотеки Маргарита Каймакова.

           Присутні активно включилися в обговорення, кожен з присутніх обмінявся досвідом та висвітлив актуальні питання та проблеми роботи бібліотеки. 

 

 

Тетяна Мостова, завідувачка  відділом обслуговування  Миргородської ЦРБ

Права людини – гарантія розвитку людства

 Права людини є найважливішим питанням внутрішньої та зовнішньої політики всіх світових держав. Забезпечення прав і свобод людини, їх практична реалізація є критерієм, за яким оцінюється рівень демократичного розвитку будь-якої держави.                                                                                                                                  Дитинство - найважливіший і неповторний період у становленні особистості.     Будь-яка людина, починаючи з самих юних років, стикається з ситуаціями, коли необхідно знати свої права і обов’язки. Зі своїми правами та обов’язками юні читачі Єрківської сільської бібліотеки познайомились на годині правової культури «Свої права ти добре знай, їх шануй і поважай», під час якої діти прослухали інформацію бібліотекаря про Конвенцію ООН «Про права дітей», Відповіли на питання тесту «Правопорушення серед казкових героїв». Бібліотекар провела коментований огляд інформаційного калейдоскопа «Мої права в моїй державі» та наголосила, що усі діти мають не лише права, а й обов’язки – стосовно себе самих, родини, школи, суспільства.                           

                                                    Дорослих користувачів бібліотеки, більше цікавлять матеріали юридичного характеру, що містять рекомендації громадянам України, котрі захищають свої права та інтереси в державних органах, установах та організаціях України. З такими матеріалами вони мають змогу ознайомитися переглянувши інформаційний калейдоскоп «Мої права в моїй державі». На даний час жителів села цікавить питання призначення субсидій , тому щоб більше дізнатися про правила надання населенню субсидій запрошуємо переглянути прес – колаж «Все про субсидії».    

Від народження всі люди мають певні права, які гарантовані Конституцією і захищаються державою. Їх потрібно знати й реалізовувати, але пам'ятати, що поводитись слід так, щоб своєю поведінкою не порушувати прав іншої людини.

 

Катерина Білокур. Велична пiсня квiтам

Згадуючи ім’я великої українки Катерини Білокур, пам’ять якої вшановують цього року з нагоди її 120- річчя, здебільшого цитують слова Пабло Пікассо, який був вражений творами невідомої української жінки і наголосив, що якби у Франції народилася така художниця, то про неї заговорив би увесь світ.

Катерина Білокур зуміла сягнути вершин успіху і прославити українське мистецтво на цілий світ. Їй довелося пережити осуд і нерозуміння односельців, які вбачали в її заняттях малюванням спробу ухилитися від роботи. Вона зустріла нерозуміння матері, що вважала її малювання безглуздим, і все-таки, подолавши ці такі непрості в сільському житті перешкоди, вона самотужки, крок за кроком відкривала для себе таємниці живопису. Не маючи коштів на фарби й пензлі, готувала ‘їх сама з рослин та щетини, не маючи спеціальної художньої освіти, альбомів та книжок, навчалася у природи.

Катерина Василівна Білокур народилася 7 грудня 1900 року в селі Богданівці Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині Київської області) в бідній селянській родині. Писати й читати навчилася самотужки. У дитинстві малюванням не займалася, про мистецтво дізналася вже дівчиною з книжок та від сільського учителя Івана Калити.

Перші спроби малювати робила вуглиною на шматку домашнього полотна. Через нестатки в сім’ї, не маючи можливості вступити до якогось навчального закладу, удень працювала в полі, на городі, а увечері, попоравшись по господарству, до ночі малювала.   

Малювала здебільшого квіти, іноді й портрети. У 20-х роках двічі хотіла вступити до художньо-керамічного технікуму в Миргороді та до Київського театрального технікуму, але не мала документів про закінчення семирічки.

             З раннього періоду творчості збереглися портрет сестри Олі Білокур (1928) та колгоспниці Тетяни Бахмач (1932). Пізніше малює переважно квіти, вчиться компонувати, поєднувати кольори у єдину гармонійну цілість.

            В другій половині 30-х – у 40-х роках опанувала техніку живопису. Водночас з малюванням керувала драматичним гуртком у сільському клубі, сама виступала на сцені. Перші значні роботи цього періоду – «Берізка» (1934), «Квіти за тином» (1935), «Портрет племінниць» – засвідчили її високе обдаровання. Завдяки сприянню видатної української співачки Оксани Петрусенко, якій написала листа селянка з Богданівки, її творами зацікавилися працівники Полтавського будинку народної творчості.  1940 року картини Білокур експонуються на виставці в Полтаві, потім на республіканській виставці у Києві. 1941 року відбулася персональна виставка її творів у Полтаві, що мала величезний успіх. Художниця побувала в Києві, де вперше побачила музеї і твори видатних митців. Більшість творів тогочасного періоду втрачено під час війни. Після визволення села від фашистів Білокур створює одні з найкращих своїх творів – «Буйна», «Декоративні квіти» (1945), «Привіт урожаю» (1946) і славнозвісне полотно «Цар-колос» (1949). 50-ті роки – найбільш плідний період творчості. Їй допомагає Спілка художників України, вона бере участь у багатьох виставках, у Богданівку приїжджають видатні представники української культури. Білокур зустрічається й листується з Павлом Тичиною, Миколою Бажаном, Василем Касіяном, Антоном Середою, Матвієм Донцовим, Степаном Таранушенком, Степаном Кириченком. 1954 року в Парижі на міжнародній виставці демонструються її картини «Цар-колос», «Берізка» і «Колгоспне поле», які високо оцінив Пабло Пікассо.

В останні роки життя художниця створила чудові картини «Півонії» (1959), «Букет квітів» (1959), «Квіти і овочі» (1959), «Натюрморт» (1960). Її  ім’я стало знане в республіці й поза її межами, про неї пишуть статті, в Богданівну почали навідуватися гості з Києва, її згадують поряд із славетними примітивістами Анрі Руссо, Іваном і Йосипом Генераличами, Марією Приймаченко, Ніко Піросманішвілі, Ганною Собачко-Шостак.      Другим захопленням художниці була література. Змалку кохалася вона у поезії Тараса Шевченка, не знаючи його мистецької творчості, а коли побувала вперше в музеї

Т. Шевченка в Києві й побачила його картини, ще глибше захопилася його генієм, а його біографія стала для неї взірцем у подоланні труднощів. Лише через рік вона наважилася подарувати музею свій твір – «Квіти на голубому тлі – з написом: «Цю картину присвячую Київському музею Тараса Григоровича Шевченка. Катерина Білокур, село Богданівка на Полтавщині». У п’ятдесяті роки вона читала багато літератури з образотворчого мистецтва, твори Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника, Генріха Гейне, Вольфганга Гете і свої враження переливала у свої твори, а також у листи до друзів та знайомих.

У 1949 році була прийнята до Спілки художників України, у 1951 - нагороджена орденом «Знак пошани», одержала звання Заслуженого діяча мистецтв України, а 1956 року - Народного художника України.

            9 червня 1961 року талановитої художниці не стало. Але пам'ять про неї живе в її чудових творах, що зберігаються в різних музеях України, в експонатах меморіального музею, який відкрито в Богданівці 1977 року.

            Шанування пам'яті видатної народної майстрині є й встановлення державної премії ім. К.В.Білокур, якою з 1990 року нагороджують найталановитіших народних майстрів.

 З нагоди дня народження народної художниці України Катерини Василівни Білокур в центральній районній бібліотеці підготували і провели мистецьку годину «Квітковий світ Катерини Білокур»

 Бібліотекарі цікаво розповіли про життєвий та творчий шлях художниці. Вся атмосфера заходу - музика, книги та альбоми, слайд-шоу репродукцій іі робіт, невеличкий фільм «Катерина Білокур. Сповідь» -  допомогла присутнім доторкнутися до творчості видатної майстрині, зрозуміти її душу.

Схиляємо низько голови перед великим талантом, перед жінкою-художницею, перед Катериною Білокур, яка для нас творила красу й залишила нам безцінний спадок своїх надбань, в яких є сила, віра, надія і любов.

 

Тетяна Мостова , завідувачка відділом обслуговування центральної районної бібліотеки