Такими словами розпочала народознавчу годину, яка нещодавно відбулася у
Верхньобудаківській сільській бібліотеці, її бібліотекарка Ганна Василівна Гузь.
Далі вона розповіла про те, що 7 липня за православними календарем відзначають
Різдво Івана Предтечі. А от в народі це свято називають Івана Купала. Я давно
знала, що наші предки вірили, що в цей день трави мають найбільшу силу і
збирати їх потрібно до схід сонця. А от про те, що цього свята чарівну силу
мала також купальська роса, я дізналася вперше. Саме тому дівчата, намагаючись
зберегти свою красу, вмивалися цього свята до схід сонця росою.
Мене зацікавило також те, що з цим
святом пов’язана навіть магія. Наприклад, кажуть, що на Купала дерева
переходять з місця на місце й шумом гілля розмовляють між собою. А щоб їх
зрозуміти, потрібно знайти цвіт папороті. Бібліотекар розповіла, що за легендою
вона цвіте лише раз на рік і шукати цю квітку потрібно самому опівночі. Адже
щастя вона має принести саме тій людині, яка її знайшла.
А от про інші звичаї та традиції,
пов’язані із цим святом, захоплююче розповіла постійна користувачка бібліотеки
Лариса Володимирівна Гришко. Зокрема, вона повідала про те, що на Івана Купала дівчата ворожили. А ще
кожна дівчина плела вінок, який потім опускала на воду. І коли вінок пливе
добре, дівчина мала невдовзі вийти заміж, а от чекати милого треба було звідти,
до якого берега пристане вінок. Коли ж
вінок крутиться на місці, то дівчина не вийде заміж.
Вперше я дізналася також про те, що
цього дня чарівну силу мав вогонь. Саме тому хлопці розкладали велике
купальське вогнище. А от перестрибувати його слід було парами. Саме таким
випробуванням перевіряли силу кохання молодої пари. Коли ж у стрибку хлопець і
дівчина не розривали рук, то їхня любов справжня і їм судилося завжди бути
разом.
А завершилася народознавча година
віршем «Ой на Івана, ой на Купала», яким зачарувала присутніх Тетяна Толошна. Який же
багатий і розмаїтий світ українських народних свят і традицій!
Аня
Неня, користувачка Верхньобудаківської сільської бібліотеки