Запалімо свічку пам’ті.

            Голодомор 1932-1933 рр. був не випадковим явищем, це  був наслідок цілеспрямований  тоталітарною владою геноцид. Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом сталінської політичної системи проти мирних людей, проти українців як нації і, зокрема, проти селян.  Як свідчать документальні джерела, хліб в Україні був, але хліб з України забрали. Дослідники  називають різні  цифри загиблих під час голодомору від 5 до 10 мільйонів.  Але, в будь-якому випадку, це  мільйони безневинних жертв.                                                 

            Тож в  День пам’яті жертв голодомору Черкащанська  сільська  бібліотека  провела  годину вшанування «Запалимо  свічку». Присутнім на заході  бібліотекар  розповіла  присутнім про  трагічні події українського народу 19932-1933 років.

  А  Силка  Олена поділилася спогади  своєї бабусі, Черкащенко Марії, нині  покійної, що в ті 33  голодні роки з України карали за зібраний на полі колосок, вивозили  не тільки хліб,  але й, навіть, квасолю,  квашені огірки та  капусту ,  залишаючи людей приреченими на голодну смерть. Рожко  Надія поділилася спогадами своєї матусі  Григоренко Марії , яка у 1933  році  ходила до  першого  класу і  навіть зараз  пам’ятає те відчуття голоду . Вона навіть уявити собі не могла тоді, що буває таке відчуття коли не хочеться їсти.

Сповнені  відчаю  та болю  сторінки  тогочасної  історії  віднесли  нас   в  ті  нелегкі  та  страшні часи. І не  дай,  Боже, пережити  таке лихоліття  ні  нам,  ні  нашим  нащадкам!

   

                     Світлана  Челембієнко,  бібліотекар  Черкащанської  бібліотеки – філіалу.

Пекельні цифри та слова серце б’ють, неначе молот, немов прокляття ожива, рік тридцять третій…

 

Пригадай,  Україно,  ХХ  століття  своє…

Дві  трійки  фатальні,  як  символ  ненависті й горя.

Цей  рік  тридцять  третій  ще й  досі  у  серці  пече

Якимсь  несказанним  і  вічно  страждаючим  болем…

         26  листопада  в  нашій  країні  відзначався  День  пам’яті  жертв  Голодомору.  Саме  в цей  день  у  приміщенні  Черевківського  адмінбудинку  була  проведена  година  скорботи « І  пам’яті  свіча  не  згасне».

         Серед  присутніх  були  діти  та  старші жителі  села,  рідні  яких  пережили  жахливі  роки  голоду  та   залишили  свої  спогади  нащадкам .

         Багатостраждальна  історія  нашого  народу,  Ми  ніколи  не повинні  забувати  чорних  її  сторінок.  Голод…  Це  страшне  слово  повертає  нас  у  далекі 1932-1933  роки.  Український  народ  у  смутку  і  скорботі  доземно  схиляє  голови,  вшановуючи  пам’ять  мільйонів  його  жертв,  засуджуючи   творців  цього  страшного  злочину  проти  власного  народу .

         Із  сумом  і  тривогою  у  серці  діти  читали  хвилюючі  вірші  про  події  Голодомору,  бібліотекар  розповіла про  жахи  Голоду  1932-1933 років,  про  трагізм,  який  ховається  за  словом «голодомор».  Були  зачитані  спогади і  свідчення  очевидців  Голодомору -  присутні  слухали  їх,  тамуючи  подих  і  не  приховуючи  сліз.  Був  проведений  огляд  літератури «Схилимо  голови в скорботі»  під  час  якого , бібліотекар  ознайомила  присутніх  з  книжковими  виданнями,  фотографіями  та  публікаціями,  в  яких  міститься  інформація  про  страшні  роки  Голодомору  в  Україні  і фактами  Голодомору  в  нашому  краї .

         Музичний  супровід  заходу забезпечив  завідуючий  Черевківським  сільським  клубом  Безпальченко  Олександр,  прозвучали:  композиція  Мирослава  Скорика «Свіча», «Адажіо»  Альбініоні.

         Народ України  пам’ятає  сторінки  свого  життя,  але  з  часом  відійдуть  у  небуття  свідки  тих  трагічних  подій.  А  тому  варто  робити  все,  щоб  їх  нащадки,  особливо  молодь,  знали  про  ті  лихоліття,  свято  берегли  їх  у  своїй  пам’яті  в  ім’я  того,  щоб  таке  страшне  минуле  не  повторилося.  Ніколи  і  ніде.

         Хвилиною  мовчання  та  скорботи  із  запаленими  свічками  присутні  вшанували  пам’ять  невинних  жертв,  життя  яких  у  мирний  час  обірвала  голодна  смерть . 

Ми  не  маємо  права   забувати  слово  правди, бо  це  слово  здолало  смерть, дійшло  до  нас  і пробудило  в  наших  серцях  пам’ять…

Анжела Коломієць, бібліотекар Черевківської сільської бібліотеки - філіалу

ГОЛОДОМОР – ЧОРНА СПОВІДЬ МОЄЇ ВІТЧИЗНИ

до Дня пам'яті жертв голодоморів

«То був страшний навмисний злочин,
Такого ще земля не знала,
Закрили Україні очі
І душу міцно зав’язали…»

                Історія кожного народу має надзвичайно багато вражаючих, неповторних і нетлінних фактів, подій, постатей, до яких люди повертаються щоденно.

Серед розмаїття таких подій силою величезного смутку і скорботи в серцях мільйонів нині сущих, величезним болем, як невилікована рана, нагадує про себе саме ця страшна подія – голодомор в Україні 1932-1933 років.

Голодомор 1932-1933 рр. - одна з найстрахітливіших сторінок у новітній історії українського народу. Роки державної незалежності України стали часом складного усвідомлення причин перебігу  та наслідків національної катастрофи українців. 28 листопада 2006 року Верховна Рада України визнала Голодомор 1932-1933 рр. геноцидом українського народу..

Багато стерлося з пам’яті про ті страшні часи; більшість документів про голодомор не потрапили в архіви, а ті що потрапили, не всі збереглися. Тому нам слід шукати і знаходити нові документи, матеріали, робити все для того, щоб про голодомор знали всі.

З метою гідного вшанування закатованих українців і донесення до широкої аудиторії об’єктивної інформації про трагічні події української історії  та відповідно до Указу Президента України від 1 листопада 2016 року №480/2016 «Про заходи у зв’язку з Днем пам’яті жертв голодоморів» в центральній районній бібліотеці для дорослих спільно з працівниками районного будинку культури  було проведено годину пам’яті «Голодомор: почути голоси крізь мовчання».

  Бібліотекарі ознайомили присутніх із трагічними сторінками тих страшних подій української історії, зокрема з фактами безпосередньо в нашому краї, зачитали записи - свідчення очевидців тих жахливих подій.       Також в читальній залі підготували відкритий перегляд літератури «Пам’ять закарбована у слові»  Присутні переглянули документальний фільм «Голодомор»  з елементами хроніки про передумови створення штучного голоду в Україні. 

Наприкінці заходу відвідувачі ознайомилися з комп’ютерною презентацією «Голодомор – наша печаль і скорбота», 

 та взяли участь у міжнародній акції «Холодний подих згаслої свічі», Ця акція покликана донести до найвіддаленіших куточків нашої планети правду про страшний злочин Голодомору, скоєний у 1932-1933 роках в Україні. У виконанні Лариси Голіненко, керівника художньої самодіяльності районного будинку культури,  прозвучала пісня «Свіча».

Хвилиною мовчання користувачі бібліотеки вшанували пам’ять жертв  голодомору. Щоб  для всіх людей доброї волі ця хвилина скорботи стала актом поминання і перестороги.

Голодомор - не історична минувшина, а глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує нашу пам'ять.  Не може бути гіршої муки, а ніж бачити як від голодної смерті відходить у небуття твоя родина. Тож ми, українці, повинні пам’ятати про трагічні сторінки нашої історії, щоб вони більше ніколи не повторилися .

 Тетяна Мостова, завідуюча відділом   обслуговування  центральної районної бібліотеки