Пекельні цифри та слова серце б’ють, неначе молот, немов прокляття ожива, рік тридцять третій…

 

Пригадай,  Україно,  ХХ  століття  своє…

Дві  трійки  фатальні,  як  символ  ненависті й горя.

Цей  рік  тридцять  третій  ще й  досі  у  серці  пече

Якимсь  несказанним  і  вічно  страждаючим  болем…

         26  листопада  в  нашій  країні  відзначався  День  пам’яті  жертв  Голодомору.  Саме  в цей  день  у  приміщенні  Черевківського  адмінбудинку  була  проведена  година  скорботи « І  пам’яті  свіча  не  згасне».

         Серед  присутніх  були  діти  та  старші жителі  села,  рідні  яких  пережили  жахливі  роки  голоду  та   залишили  свої  спогади  нащадкам .

         Багатостраждальна  історія  нашого  народу,  Ми  ніколи  не повинні  забувати  чорних  її  сторінок.  Голод…  Це  страшне  слово  повертає  нас  у  далекі 1932-1933  роки.  Український  народ  у  смутку  і  скорботі  доземно  схиляє  голови,  вшановуючи  пам’ять  мільйонів  його  жертв,  засуджуючи   творців  цього  страшного  злочину  проти  власного  народу .

         Із  сумом  і  тривогою  у  серці  діти  читали  хвилюючі  вірші  про  події  Голодомору,  бібліотекар  розповіла про  жахи  Голоду  1932-1933 років,  про  трагізм,  який  ховається  за  словом «голодомор».  Були  зачитані  спогади і  свідчення  очевидців  Голодомору -  присутні  слухали  їх,  тамуючи  подих  і  не  приховуючи  сліз.  Був  проведений  огляд  літератури «Схилимо  голови в скорботі»  під  час  якого , бібліотекар  ознайомила  присутніх  з  книжковими  виданнями,  фотографіями  та  публікаціями,  в  яких  міститься  інформація  про  страшні  роки  Голодомору  в  Україні  і фактами  Голодомору  в  нашому  краї .

         Музичний  супровід  заходу забезпечив  завідуючий  Черевківським  сільським  клубом  Безпальченко  Олександр,  прозвучали:  композиція  Мирослава  Скорика «Свіча», «Адажіо»  Альбініоні.

         Народ України  пам’ятає  сторінки  свого  життя,  але  з  часом  відійдуть  у  небуття  свідки  тих  трагічних  подій.  А  тому  варто  робити  все,  щоб  їх  нащадки,  особливо  молодь,  знали  про  ті  лихоліття,  свято  берегли  їх  у  своїй  пам’яті  в  ім’я  того,  щоб  таке  страшне  минуле  не  повторилося.  Ніколи  і  ніде.

         Хвилиною  мовчання  та  скорботи  із  запаленими  свічками  присутні  вшанували  пам’ять  невинних  жертв,  життя  яких  у  мирний  час  обірвала  голодна  смерть . 

Ми  не  маємо  права   забувати  слово  правди, бо  це  слово  здолало  смерть, дійшло  до  нас  і пробудило  в  наших  серцях  пам’ять…

Анжела Коломієць, бібліотекар Черевківської сільської бібліотеки - філіалу