Ой, на Івана, та й на Купала
На середину літа
припадає трохи містичне, трохи магічне, а загалом веселе і безтурботне свято
Івана Купала. В цей день християнська церква відзначає Різдво Іоанна
Хрестителя. А от в давнину…
Наші предки слов’яни найдовший день та
найкоротшу ніч року присвячували язичницькому богові сім’ї, шлюбу і продовження
роду – Купалові. Люди збиралися на пагорбах, на лісових галявинах, біля річок.
Співали і танцювали, славили Купала!
Люблять та святкують це свято і в Миргородській бібліотечній громаді.
Цілим віночком купальських заходів вітали своїх односельців та гостей села у
Зубівці. Місцевий будинок культури у співпраці з бібліотекою запросили всіх
охочих до ігор, хороводів, святкових веселих конкурсів та пісень.
«Удосконалили» і очищаючі стрибки через вогнище, замінивши їх стрибками через…
кропиву. Гарна, до речі, ідея. І обрядовості дотримано і профілактично-виховна
функція виконана і участь у дійстві можна приймати з раннього віку. Трохи
згодом для тих, хто не зміг відвідати це веселе свято створили фольклорну відеовеселку:
«Ой на горі на горі горіли Купальські вогні».
Книжкова виставка-інсталяція: «Ніч вогнями запалала на Івана Купала» запрошує до
перегляду користувачів Біликівської
сільської бібліотеки. Всі зацікавлені можуть ознайомитися з літературою про традиції
язичництва та християнства, магічні обряди і старовинні повір’я; розширити свої
знання про етимологію, вірування, символи і прикмети свята. Крім цього пані
Наталя Ганженко – бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки, запросила всіх
бажаючих до етнографічної вітальні: «Накрапала на Івана з неба янгольська роса».
Розповідь про колорит та магію свята, міфологічних істот, легенди, обов’язкові
елементи купальського вінка, про те, що є спільного між християнським та
язичницьким баченням цього свята доповнили ще і прикрашанням ритуального
деревця – Марени. Було цікаво, весело та пізнавально.
Кибинська сільська бібліотека запросила
своїх користувачів до перегляду містик-виставки «Купайло - маківка
літа і Бог зеленого світу», поряд з якою і провела Надія Глушко – бібліотекар
Кибинської сільської бібліотеки фольклорний етюд: «Красна дівчина квіти
збирала, вінки плела у воду пускала» Історію виникнення свята, його часові
трансформації, традиції святкування в інших країнах та багато інших цікавинок
доповнили піснями та «таємничими» життєвими історіями. Ну звичайно ж плели
купальські вінки мріяли про квітку папороті та робили незабутні фото «на
пам’ять».
Святкували Купайла і користувачі відділу Публічної бібліотеки ім. Д. Гурамішвілі
Миргородської міської ради бібліотеки №2 (мікрорайон "Личанка "). Для
них тут відкрилася виставка – свято: «На калину роса впала - в нас на вулиці
Купала». На виставці розміщена література про саме яскраве та самобутнє свято,
про відношення древніх слов’ян до сил природи, про купальські обрядові дійства. А захопливі історії та цікаві спостереження про різні лікарські трави, які
набувають найбільш чудодійної сили у цей період «складали» у народознавчу
скриньку «Цвіт папороті». Її для своїх відвідувачів підготувала та провела
Яремко Наталія Миколаївна.
«Русалчині мандри» - таку назву мав пізнавально – розважальний вікенд, що
відбувся у Гаркушинській сільській бібліотеці. Світ українських народних
традицій, розповіді про «купайлицю», про атрибутику свята та його легенди, про сакральне
значення кожної квітки у купальському вінку, про колір стрічок, що символізують
людську вдачу, та ще багато-багато цікавих історій та фактів про свято Купала
можна було почути у цей день від Віри Глеби – бібліотекаря Гаркушинської
сільської бібліотеки. Ну і, звичайно ж була колоритна фотосесія для бажаючих.
Ніч на Івана Купала завжди була
сповнена містики та потойбічних сил, але була найсвітлішою та найрадіснішою
ніччю року для слов'ян. Недарма ж через тисячоліття ми пронесли пам'ять про
стрибки крізь вогонь, про танці та ворожіння, про любов і віру в диво. І зараз свято
Івана Купала продовжує жити, збирає довкола себе вечірки, фестивалі та інші
події. Адже й у наші дні, десь у ніч на сьоме липня, розгоряються купальські
вогнища, пливуть річками та озерами купальські вінки, а може – хто знає? –
розкривається опівночі у лісі чарівна квітка папороті, чекаючи свого щасливого
володаря.