Життєвий листопад
до Міжнародного дня людей похилого віку та Дня ветерана
Людська осінь,
як і природа, буває різною.
В одних вона палахкотить розмаїттям барв, у інших –
тихим бабиним літом, у третіх
– суцільним присмерком,
а той нудьгою, яка пливе у прірву безнадії.
Але перш, ніж настане осінь, перш ніж посивіє коса і зовсім іншими стануть очі, бо колір із них кудись утік, у кожного ще буває весна і літо життя.
Весна і літо… як швидко вони спливають. І ось тихою ходою підступає осіння пора: рано чи пізно, але дівчина стає молодицею, дружиною, потім ненькою і врешті - решт, бабусею, а парубок перетворюється на чоловіка, батька і нарешті стає дідом.
Справді, інколи ми забуваємо про них у щасливі і радісні хвилини. Але коли у нас горе, біда ми завжди повертаємося до батьківського дому, до маминої безмежної доброти. Поки живі мати і батько, бабуся і дідусь, то ніяке зло не страшне для дітей та онуків, бо день і ніч вони складають Богові молитви за своїх дорогих кровинок. Нас завжди зігрівають отча хата і теплота рідних, поки вони чекають нас. Але проходять роки, і непомітно підкрадається старість.
Але перш, ніж настане осінь, перш ніж посивіє коса і зовсім іншими стануть очі, бо колір із них кудись утік, у кожного ще буває весна і літо життя.
Весна і літо… як швидко вони спливають. І ось тихою ходою підступає осіння пора: рано чи пізно, але дівчина стає молодицею, дружиною, потім ненькою і врешті - решт, бабусею, а парубок перетворюється на чоловіка, батька і нарешті стає дідом.
Справді, інколи ми забуваємо про них у щасливі і радісні хвилини. Але коли у нас горе, біда ми завжди повертаємося до батьківського дому, до маминої безмежної доброти. Поки живі мати і батько, бабуся і дідусь, то ніяке зло не страшне для дітей та онуків, бо день і ніч вони складають Богові молитви за своїх дорогих кровинок. Нас завжди зігрівають отча хата і теплота рідних, поки вони чекають нас. Але проходять роки, і непомітно підкрадається старість.
1 жовтня ,
коли осінь, по - справжньому, проявляється у своїй неповторній красі, у всьому світі відзначається
Міжнародний день людей похилого віку, проголошений Генеральною Асамблею ООН, а
в Україні це також і День ветерана. Україна,
як повноправний член ООН, підтримала
ініціативу міжнародного співтовариства і з 1991 щорічно відзначає цей
день. Рішення про щорічне
відзначення в Україні Міжнародного дня громадян похилого віку та створення
належних умов соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, одиноких
непрацездатних громадян затверджено урядовою постановою ,від 26 вересня 1997
року № 1066 «Про щорічне відзначення Міжнародного дня громадян похилого
віку». Відповідно до Указу Президента України від 24 вересня 2004 року №
1135/2004 1 жовтня Україна відзначає і День ветерана. Цей день – не лише
можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими і милосердними
до найповажнішої частини суспільства. Це і привід до роздумів що до подальшої
долі людства, його культури, взаємозв’язку поколінь.
Ми вшановуємо дорогих нашому серцю батьків, матерів, дідусів та бабусь,
тих, хто виростив і виховав нас, хто відстояв свободу і
незалежність Батьківщини. Наш обов’язок дарувати їм своє тепло й увагу, бути
вдячними і головне – наповнювати кожен їхній день повноцінним змістом і
любов’ю, щоб наші пенсіонери, ветерани війни та праці відчували постійну
підтримку, щоб ніхто з них не почувався
забутим чи залишеним наодинці зі своїми проблемами.
З нагоди Дня людей похилого віку та
Дня ветеранів в Миргородській центральній районній бібліотеці була
проведена зустріч -діалог
«Колись ми юними були, а зараз осінь наступає...», на яку були запрошені представники старшого покоління.
Незвичайною та теплою була атмосфера на святі.
Приємно вразила присутніх подорож у далеку країну дитинства, бібліотекарі підготували цікаві гумористичні розповіді про їх дитячі роки, що підтверджувались фотографіями. Потім гості поділилися спогадами про найцікавіші моменти дитинства. Сміялися і плакали водночас, адже у багатьох дитинство асоціювалося із війною, голодом та бідністю. Пізнавальною була розповідь ведучих про походження імен кожного із гостей. Далі звернулися до східного гороскопу. Цей етап супроводжувався не лише цікавими розповідями, а й жартівливими конкурсами. Присутні на цьому заході, з задоволенням оглянули виставку – спогад «Літа на осінь повернули»,
Приємно вразила присутніх подорож у далеку країну дитинства, бібліотекарі підготували цікаві гумористичні розповіді про їх дитячі роки, що підтверджувались фотографіями. Потім гості поділилися спогадами про найцікавіші моменти дитинства. Сміялися і плакали водночас, адже у багатьох дитинство асоціювалося із війною, голодом та бідністю. Пізнавальною була розповідь ведучих про походження імен кожного із гостей. Далі звернулися до східного гороскопу. Цей етап супроводжувався не лише цікавими розповідями, а й жартівливими конкурсами. Присутні на цьому заході, з задоволенням оглянули виставку – спогад «Літа на осінь повернули»,
в Skype поспілкувалися зі своїми
родичами та знайомими.
Вітаємо усіх друзів бібліотеки з цим
святом і бажаємо вічної молодості в душі, здоров’я на довгі роки, злагоди і
достатку в родинах.
Не сумуйте, старенькі не плачте,
за всім тим, що пішло в майбуття.
Сині весни пройшли, промайнули,
за всім тим, що пішло в майбуття.
Сині весни пройшли, промайнули,
наче коні промчали літа.
Не помітили їх, не збагнули,
як настала пора золота.
як настала пора золота.
Тетяна Мостова,
завідуюча відділом обслуговування Миргородської центральної районної бібліотеки
Коментарі
Дописати коментар