Ангели-охоронці в білих халатах!

День медичного працівника – це щорічне професійне свято медиків, яке відзначають в Україні з  1994 року,  у третю неділю червня.  День медика – це, в першу чергу, знак поваги та визнання важливої ролі медиків в житті, як окремої  людини так і країни в цілому. Допомагати людям – надзвичайно благородна справа. Тому, образ медика в уяві багатьох людей пов’язаний з надією і захистом. Кажуть, що лікар – це посередник між людиною і Богом. Лікар часто лікує не лише тіло, а й душу людини, вселяючи в її серце віру та надію.

От такими  медиками від  Бога  було подружжя Галини  та Петра Лисанець, які прибули  по  направленню   в  далекому 1948  році  і працювали  до  1974 року  в Черкащанському фельшерсько-акушерському пункті. Для них не  існував вираз:  «Ні». В будь - який  час дня  чи  ночі,  за  будь – якої  погоди,  вони  завжди  йшли  на  допомогу. Галина  Максимівна  була відмінною  акушеркою, бо  на  той  час   в  селі   функціонувало  пологове  відділення. 

  А  у Петра Митрофановича були  ще  і  «золоті» руки. Недарма  говорять  що  талановита  людина – талановита  у  всьому: побудував  власноруч  будинок , навіть шафу, вікна  і  двері сам витесав  з  дерева. Був  гарним фотографом  і  чудовим  художником, мудрою  та  доброю  людиною  яка  пройшла  через пекло другої  Світової  війни ,  рятуючи  життя  ранених  бійців. У міцному  та  щасливому  шлюбі  народили  та  виховали  двох   гарних  дівчат - Наталію  та Тамару,  яка  пішла  по  слідах батьків,  ставши лікарем – терапевтом і ось що  вона розповідає: «З того часу,  коли  себе  пам’ятаю, чула  за  стіною  медпункту  то  тихі  стони жінок , що народжували  і  тихенько  чекала  коли  заплаче  немовля,  то плакала  разом  з  матір’ю,  чий  син  попав  під  колеса  підводи,  плакала  поки  батько  рятував  хлопчика. В надзвичайних  ситуаціях  працювали  разом, мов  одне  ціле,  без  слів  розуміли  один  одного. 

А  матір,  Боже,  більше   500  пологів  прийняли  в  далі  від  лікарів! Для них  не  існував розклад,  непогода , вихідні.  Цілодобово на посту і в  цьому  був  їхній  сенс  життя».

            А у  1974  році  прийшло їм на  заміну  молоде  покоління медиків -Надія Перевай та Михайло  Білоус.   

Михайло, після  закінчення Волчанського медичного  училища працював  в місті  Харкові  на  швидкій допомозі а після армії  і до 2002 року працював завідуючим Черкащанського ФАПу.  Надія, після  закінчення  Кременчуцького  медичного   училища   прийшла  на   посаду  акушерки . Молода  та  гарна  Надія 

 швидко  сподобалась   Михайлу і вони в день  свого  народження , а  вони  народилися  в  один  день 24  грудня, тож  24 грудня 1975 року закохані одружуються.  І  в  щасливому  шлюбі  народжуються  двох  дітей - Олега  та  Світлану,  яка теж  іде  по  шляху батьків,  присвятивши життя  медицині.

З 2002 і  по  2019 рік лікує  своїх  односельчан – Валентина Черкащенко, а  з 2019  року -Тамара  Бабенко,  яка   ще  і  очолює  ФАП   у   селі  Мокрії.  

 Ну,  а  як же  без  молодшої  сестри?  Старанно виконує  свою  роботу  з  2011 року Ніна  Бутенко, 

  яка після  закінчення  у  1983 році  Лохвицького  медичного  училища  працювала акушеркою  в  Миргородському  пологовому  відділенні,  але  коли  зустріла  своє  кохання -Леоніда  то вийшла  заміж і переїхала в  Черкащани і до  1992 року  працювала  медичною  сесторю в  дитячому  садочку « Колосок» місцевого колгоспу  імені «Кірова».

Тож  з  нагоди  професійного  свята -  Дня медика,  вітаю всіх працівників  медицини і нехай же Господь за Вашу мужність шле Вам міцне здоров'я.  Бажаю  здійснення всіх Ваших задумів, а віра і оптимізм завжди залишаються з Вами! Дякуємо Вам за все, ангели-охоронці в білих халатах!

Світлана  Челембієнко, бібліотекар І категорії Черкащанської бібліотеки - філіалу