Чорнобиль! Його забуть не дозволя майбутнє

 Над Чорнобилем літо сплива ,

Спрагло пахне хлібом і ріллею.

То чому так стогне земля ?

То чому ж не весело над нею ?

Вже курличуть вгорі журавлі ,

Вже збираються в далечі гуси.

То чому на отій ріллі

 Не стогують снопів стовусих?

А тому , що змертвіла земля ,

Скам’яніла од болю і горя,

І веселий клич журавля

Вже туди не долине ніколи!

26 квітня 1986 року … Ця страшна дата розділила долі людей на «до» і « після». Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті  чорнобильська катастрофа. Вже 32 роки слово  « Чорнобиль» знає увесь світ . Чорнобиль – це мука і трагедія , це – подвиг і безсилля , це – пам’ять , це наш нестерпний біль…

Вшанувати тих , хто брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і тих , хто був змушений залишити рідні домівки – евакуйованих та переселенців із зони відчуження , усіх тих , кого торкнулася чорним крилом ця страшна біда,  прийшли до  пам’ятного знаку жертвам катастрофи на ЧАЕС,  і жителі села  ,і  учні та вчителі  школи , і студенти Хомутецького ветеринарно-технологічного  коледжу, і  вихованці дитячого садка. 

  Відкрив мітинг сільський голова Ксьонз Роман Олександрович . Він звернувся до присутніх зі словами: «сьогодні ми зібралися, щоб згадати найстрашнішу катастрофу ХХ-го століття – аварію на Чорнобильській АЕС та висловити свою безмірну вдячність героям нашої Батьківщини, які ціною свого життя захистили світ від небувалої біди».

До присутніх також  звернулись: директор Хомутецької ЗОШ Аршинова Валентина Михайлівна. Минатимуть десятиліття, сказала вона, але сумний набат Чорнобиля не дасть заспокоїтися нам.  Кажуть, час лікує, затягує рани. Це неправда. Просто біль відходить кудись глибоко в серце, приживається там, освоюється, і нікуди від цього не дінешся.. З'явившись під знаком біблійної «зірки Полин», Чорнобиль став якщо й не розплатою, то найсерйознішою пересторогою нашому варварству і  сваволі.  Тож хай палає  свічка пам’яті і  надії  в день річниці аварії на Чорнобильській АЕС. Хай полум'я свічок у наших душах зіллється в одне полум'я віри. Ми будемо жити!

Настоятель Святовоскресінського храму с. Хомутець ієрей Серафим звернувся до присутніх, щоб вони пам’ятали з яким страшним лихом, не шкодуючи здоров’я і життя, наражаючись на смертельну небезпеку, боролися тисячі ліквідаторів з усієї України, серед них і жителі нашого села – герої, перед якими ми вклоняємось. Чорнобиль – це рана, з якою доведеться жити ще довгий час.  Давайте  схилимо свої голови перед усіма, кого сьогодні вже немає з нами, перед тими, хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільйонів. 

Студенти  Хомутецького ветеринарно-технологічного  коледжу підготували літературну композицію  «Чорних дат у людства є немало, кожна з них – це міна під прогрес, найстрашніше, що усіх спіткало - вибух на Чорнобильській АЕС»

Потім відбулося покладання квітів до пам’ятного знаку. 

 Уроки Чорнобиля не повинні минути марно, забутися. Вибух на станції висвітлив справжнє обличчя кожного. Виявив, хто є хто. Але наші односельці : Вовкодав Сергій Олександрович , Гнатченко Володимир Панасович ,  Дендебера  Віктор Володимирович , Дінець Яків Михайлович , Догодило Анатолій Федорович , Левченко Григорій Іванович , Михайліченко Микола Володимирович , Панченко Володимир Якович , Солодовник Володимир Іванович  гідно пройшли найважчі випробування, не тікали від біди, а йшли назустріч, щоб відвернути її. Вони прагнули будь-що довести справу до кінця.  Сьогодні , в цей день , наша глибока вдячність і доземний уклін Вам, дорогі земляки.

Чистого неба та сонячних весен всім нам. І давайте разом берегти і дбати про свою державу – Україну !

Людмила Бабич , завідувачка Хомутецькою сільською бібліотекою

Вікторія Кобильченко , керівник художній Хомутецького сільського Будинку культури